Рішення № 94424120, 27.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року справа № 580/4974/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 753 361,30 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 30 586, 01 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість осіб з інвалідністю, які б мали працювати у відповідача, згідно з нормативом складає 10 (десять) осіб, однак у звіті відповідача за 2019 рік у відповідача не працювала жодна особа з інвалідністю, що підтверджується інформації Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 № 4761/23-00-33-0115. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, відповідач до 15 квітня 2020 року зобов`язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 753 361,30 грн., однак у зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 30 586,01 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 09.12.2020 надав до суду відзив, у якому зазначив, що на Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Козацький» середньооблікова чисельність працівників становить 230 осіб, а норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю складає 9 осіб, однак фактично у кооперативі у 2019 році працювало 12 осіб з інвалідністю, що підтверджується наказами про призначення, наказами про звільнення, витягами з трудових книжок, довідками МСЕК найманих працівників. Крім того, відповідач зазначає, що ним допущено арифметичну помилку при заповненні звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форма №10-ПІ, у якому замість середньооблікової чисельності працівників 230 осіб, відповідачем вказано 238 осіб та замість середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність зазначено 10 осіб, а не 9 осіб, а також допущено помилку і в звіті про суми нарахованої заробітної плати щодо нарахування деяким найманим працівникам (особам з інвалідністю) ставки 22 %, а не 8,41 %, про що подано уточнюючий звіт. За вказаних обставин відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік кооперативом виконано у повному обсязі.

21.12.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що надані на підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю документи містять неточності, тому не є належними доказами. Крім того, відповідачем не подано уточнюючого звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форма №10-ПІ.

30.12.2020 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказує, що уточнюючий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форма №10-ПІ за 2019 рік кооперативом не подавався, оскільки уточнююча форма звітності форми №10-ПІ не передбачена. Зазначає, що протягом 2019 року подавався звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, де особам з інвалідністю нараховувалась заробітна плата та здійснювались відрахування в бюджет. Також до податкового органу кожного кварталу 2019 року надавався податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку, що в свою чергу, підтверджує працевлаштування у відповідача зазначених осіб з інвалідністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Суд із наявних у матеріалах справи доказів встановив, що згідно з даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПI), поданого Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Козацький» 18.02.2020, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році складала 238 осіб. У графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» зазначено 10 осіб. У графі «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вказано 10 осіб.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Черкаській області (далі по тексту - ГУ ДПС) від 24.02.2020 № 4761/23-00-33-0115, наданої на запит Позивача від 30.01.2020 № 251/01-27, згідно з даними звітності Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - ЄСВ), відсутня інформація про працівників-осіб з інвалідністю, за яких сплачено ЄСВ у розмірі 8,41 відсотка, як передбачено пунктом 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи норми пункту 3.2 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 25.09.2005 №286, середньооблікова кількість штатних працівників з інвалідністю розраховується за формулою: кількість відпрацьованих місяців: на 12 місяців (звітний період - рік) х кількість працівників. За інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області у відповідача у звітному 2019 році не працювало жодної особи з інвалідністю. За даними Головного управління ДПС у Черкаській області середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача у звітному році становила 230 осіб, а не 238 як вказано у звіті.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII).

У відповідності до частини 2 статті 17 Закону №875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Положеннями частини 3 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Нормами частини 5 статті 19 Закону №875-XII визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно з пунктом 2 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких таке місце роботи є основним. Пунктом 3 зазначеного порядку встановлено, що виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов: загальна чисельність працевлаштованих з урахуванням вимог пункту 2 цього Порядку осіб з інвалідністю на підприємствах, що входять до складу господарського об`єднання, є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств; кількість працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що перевищує 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу господарського об`єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного господарського об`єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць; розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке не входить до складу господарського об`єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці осіб з інвалідністю на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Пунктом 4 зазначеного порядку передбачено, що розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об`єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом десяти календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об`єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про не зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 зазначено, що суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, Закон №875-XII не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 11 вересня 2020 року у справі №440/2010/19.

При цьому, Законом №875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом №875-XII нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Отже, передбачена частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки:

- Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за не працевлаштування осіб з інвалідністю.

- обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

- фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

- до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

- додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі №817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідно до протоколу загальних зборів №10 від 01.10.1996 СВК «Козацький» на посаду водія прийнято ОСОБА_1 , про що зроблено запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №462613 встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до протоколу загальних зборів №3 від 27.02.1999 СВК «Козацький» на посаді завідуючого автопарку працює ОСОБА_2 , про що зроблено запис у трудовій книжці. Вказаній особі згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно з протоколом загальних зборів №10 від 13.10.1999 СВК «Козацький» на посаду тракториста прийнято ОСОБА_3 про що зроблено запис у трудовій книжці серії НОМЕР_3 . Вказана особа є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

Відповідно до протоколу загальних зборів №12 від 30.12.1999 СВК «Козацький» на посаді підсобного робітника комори №1 працює ОСОБА_4 , про що зроблено запис у трудовій книжці серії НОМЕР_5 . Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 6 ЧК №117827 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до протоколу загальних зборів №10 від 20.10.2006 СВК «Козацький» на посаді головного зоотехніка працює ОСОБА_5 , про що зроблено запис у трудовій книжці серії НОМЕР_6 . Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №348693 встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно з наказом №108а від 02.10.2012 СВК «Козацький» на посаду спеціаліста по екології прийнято ОСОБА_6 , про що зроблено запис у трудовій книжці колгоспника. Вказана особа є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою серії НОМЕР_7 .

Відповідно до наказу №12 від 22.04.2013 СВК «Козацький» на посаду механізатора по трудомістких процесах прийнято ОСОБА_7 , про що зроблено запис у трудовій книжці серії НОМЕР_8 . Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №189327 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Наказом голови правління СВК «Козацький» від 06.07.2016 № 92 на роботу прийнята ОСОБА_8 на посаду підсобного робітника на МТФ №2, яка відповідно до довідки серії ЧЕР №017247 є інвалідом ІІІ групи.

Наказом СВК «Козацький» від 06.05.2019 № 41 на роботу прийнятий ОСОБА_9 на посаду охоронника, про що зроблено запис в трудовій книжці серії НОМЕР_9 , який відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №251568 є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до наказу голови правління СВК «Козацький» від 01.07.2019 №67 з посади охоронника ферми звільнена ОСОБА_10 , яка згідно з даними трудової книжки працювала в кооперативі з 24.01.1993. Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №874616 встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно з наказом від 16.10.2019 №96 на роботу в СВК «Козацький» прийнято ОСОБА_11 на посаду механізатора по трудомістких процесах, про що зроблено запис в трудовій книжці НОМЕР_10 . Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №465937 встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до наказу голови правління СВК «Козацький» від 01.11.2019 №101 з посади підсобного робітника в рільничій бригаді звільнена ОСОБА_12 , яка згідно з даними трудової книжки працювала на вказаній посаді з 12.08.2016. Вказаній особі згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №129725 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Суд зауважує, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Крім того, факт працевлаштування у СВК «Козацький» за 2019 рік 12 працівників з інвалідністю підтверджується інформацією наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.11.2020 №2300-0606-8/57668 та Головним управлінням ДПС у Черкаській області від 17.11.2020 №27850/10/23-00-04-2023.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем вжито залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу - 9 осіб та виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки у відповідача у 2019 році працювало 12 осіб з інвалідністю, що підтверджено належними і допустимими доказами.

Оцінюючи твердження Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про недотримання СВК «Козацький» установленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, що ніби-то на думку позивача підтверджується відомостями Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 № 4761/23-00-33-0115 про відсутність працівників, яким встановлено інвалідність згідно даних звідності з ЄСВ поданими страхувальниками за 2019 рік, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частинами 1-2 статті 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 31.07.2019 №817/724/17, у подібних правовідносинах, суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок до платників, на яких згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464) покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ, застосовуються фінансові санкції відповідно до статті 25 Закону №2464.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону №2464 передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Враховуючи зазначене, за помилку у звітах, поданих до Головного управління ДПС у Черкаській області СВК «Козацький» можуть бути застосовані фінансові санкції, а не адміністративно-господарські санкції, а факт допущеної помилки відповідачем визнається та підтверджується подачею коригуючих звітів.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд висновує, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік СВК «Козацький» виконано у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя С.О. Кульчицький