Рішення № 94424078, 25.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року справа № 580/2422/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - Буджерака М.Р. (за ордером),

представника відповідача - Житаря Ю.І. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України № 259-с від 29.05.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

-поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 06.06.2020;

-стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2020 до дня прийняття рішення суду про поновлення на посаді;

-рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

08.07.2020 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

14.09.2020 ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження.

14.12.2020 усною ухвалою суду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №259-с від 29.05.2020 ОСОБА_1 з 05.06.2020 звільнено зі служби у зв`язку із реорганізацією Державної служби морського та річкового транспорту України на підставі п. 1 ч. ст. 87 Закону України «Про державну службу». Однак, наказом № 75 від 01.04.2020 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік» не скорочує, а навпаки розширює чисельність працівників служби, не змінює кількості працівників Верхньодніпровського міжрегіонального управління. На момент звільнення ОСОБА_1 чинним лишався штатний розпис, затверджений 01.04.2020, розділ XXXIII якого «Верхньодніпровське міжрегіональне управління» передбачає посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за маломірними (малими) суднами та базами для їх стоянки, тобто жодного скорочення фактично не відбулося, не змінено назви, обов`язків та будь-яких інших умов діяльності відділу та управління в цілому. Таким чином, позивачу всупереч вимог Закону України «Про державну службу» та КЗпП України не запропоновано іншої рівноцінної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі у Державній службі морського та річкового транспорту України. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні позивач, а також його представник позовні вимоги підтримали і позов просили задовольнити.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Вказано, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Отже, оскільки відбулася реорганізація державного органу, то позивача правомірно звільнено зі служби.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №40-к від 04.02.2019 «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 05.02.2019 призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.

Наказом № 73 від 26.03.2020 введено в дію з 01.01.2020 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік згідно розділу XIII якого, у Верхньодніпровського міжрегіонального управління штатна чисельність працівників становила 20, а всього по відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки встановлювалось 7 штатних посад, а саме: 1 начальник відділу; 1 заступник начальника; 5 головних спеціалістів.

Наказом № 74 від 31.03.2020 введено в дію з 01.04.2020 структуру Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік, згідно якої у Верхньодніпровського міжрегіонального управління штатна чисельність працівників становила 40 осіб.

Згідно з наказом №75 Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.04.2020 введено в дію з 01.04.2020 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік згідно розділу XXXIII якого, у Верхньодніпровського міжрегіонального управління штатна чисельність працівників становила 40, а всього по відділу нагляду (контролю) за маломірними (малими) суднами та базами для їх стоянки встановлювалось 16 штатних посад, а саме: 1 начальник відділу; 10 головних спеціалістів; 4 старших державних інспекторів.

22.04.2020 ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням про наступне звільнення у зв`язку з введенням в дію з 01.04.2020 структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 рік та скороченням посади головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління.

29.05.2020 наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №259-с «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 05.06.2020 звільнено з займаної посади у зв`язку із реорганізацією Державної служби морського та річкового транспорту України на підставі п. 1 ч. ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи наказ протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), в редакції станом на день звільнення, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Пунктом 4, 6 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII, визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. (ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII).

Як встановлено судом, підставами для звільнення позивача з займаної посади слугувало скорочення штату державних службовців внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу згідно затвердженого наказом № 73 від 26.03.2020 з 01.01.2020 штатного розпису, однак згідно наказу №75 Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.04.2020 введено в дію з 01.04.2020 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік згідно розділу XXXIII якого, у Верхньодніпровського міжрегіонального управління штатна чисельність працівників збільшилась до 40, а всього по відділу нагляду (контролю) за маломірними (малими) суднами та базами для їх стоянки встановлювалось 16 штатних посад замість 7 посад в попередньому штатному розписі.

Тобто, в наслідок введення в дію з 01.04.2020 штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік згідно наказу №75 Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.04.2020, застосований п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, як підстави для звільнення є протиправним, оскільки штатна кількість працівників збільшилась, а не скоротилась при цьому скорочення посади державної служби не відбулося.

Судом враховано розяснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року за №86р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу»).

У роз`ясненні зазначається, що стаття 87 Закону №889-VIII визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, такими підставами відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої є: - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу. При цьому, суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Однак не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не спростовано доводи позивача, що не відбулося скорочення штату державних службовців внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ст. 241-1 КЗпП України, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

З огляду на зазначене, доводи відповідача про законність звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII є необґрунтованими, а наказ про звільнення позивача незаконним, що в силу вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 06.06.2020.

Щодо застосувань норм КЗпП України в частині незаконного звільнення, то суд зазначає таке.

Згідно ч. 2, 3 ст. 5 Закону №889-VIII, визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Таким чином, оскільки ст. 87 Закону №889-VIII чітко унормовано підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а тому стаття 40 Кодексу законів про працю України, не застосовується додатково до норм Закону України «Про державну службу».

Тобто, згідно норм Закону №889-VIII, роботодавець не має обов`язку пропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.

Згідно правового висновку, зазначеного у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В свою чергу, останній абзац пункту 4 Порядку №100 (в редакції до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 р. №542) передбачає, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

З довідки про середню заробітну плату Державної служби морського та річкового транспорту України №82 від 22.07.2020, вбачається, що позивачем отримано в квітні 2020 року за 21 робочий день 10393,57грн., а за травень 2020 року за 19 робочих днів - 0грн.

Як встановлено судом, позивача звільнено 05.06.2020, отже довідка повинна була містити відомості за два повні місяці роботи, квітень-травень 2020 року, однак на вимогу суду (в ухвалі про відкриття провадження у справі та усні ухвали) довідки відповідачем не надано. Застосування зоробітної плати за відпрацьованих 19 днів у формі 0 грн є порушенням конституційних прав позивача на оплату праці закріплені ст. 43 Конституції України, статті 21, 94 КЗпП України.

Отже, в наслідок неможливості визначення конкретної суми виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну службу морського та річкового транспорту України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2020 по 25.01.2021 включно.

Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем не понесені.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України № 259-с від 29.05.2020.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за маломірними суднами та базами для їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 06 червня 2020 року.

Зобов`язати Державну службу морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2020 по 25.01.2021 включно.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 27.01.2021