Рішення № 94423979, 26.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7120/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №203473 від 06.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки фактично його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, якого не було.

У встановлений судом строк відповідач не надав відзив на позовну заяву, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 11.11.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи та залучив до участі у справі Південне міжрегіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ухвали від 12.01.2021 суд витребував у відповідача необхідні для розгляду справи докази.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, основним видом економічної діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41.)

З метою забезпечення здійснення підприємницької діяльності позивачем набуто та зареєстровано за собою право власності на транспортні засоби: спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е марки MAN моделі TGX 18.440, 2008 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-самоскид-Е марки RENDERES моделі SKM 34.34А, 2004 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчені копії свідоцтв додаються).

Використовуючи вказані вище транспортні засоби, ФОП ОСОБА_2 здійснював перевезення зерна ячменю із смт. Віньківці Хмельницької області до села Визирка Лиманського району Одеської області.

15.08.2020 на автодорозі М-05 Київ-Одесі 452 км. + 811м. старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Гринчуком В.В. та головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Єгоровим С.О. здійснено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками проведення вказаної вище перевірки складено Довідку №039710 від 05.08.2020 про результат здійснення габаритно-вагового контролю та Акт №240449 від 15.08.2020, в якому встановлено, що під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". ТТН №224251 від 14.08.2020, вантаж: ячмінь, у тому числі порушення частини 1 абзацу 15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі зазначених Довідки та Акту перевірки 06.10.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №203473, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі по тексту - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача відповідач встановив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: фактичне навантаження на одиночну вісь - 12,13 т, при нормативно допустимій 11 т, що підтверджується чеком зважування.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що зважування транспортних засобів здійснювалось за відсутності методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології, а також порушень оформлення результатів проведеної перевірки, а саме: відсутність довідки про здійснення габаритно-вагового контролю.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону України "Про дорожній рух").

За змістом статті 33 Закону України "Про дорожній рух" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент проведення габаритно-вагового контролю належних позивачу транспортних засобів, дійсно не затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але оскільки за змістом статей 4, 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначений Порядком №879, яким і керувався відповідач, тому суд вважає, що відповідач правомірно здійснив габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача.

Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим під час руху транспортного засобу, тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем чітко передбачена критична похибка в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У вказаній справі перевищення навантаження на одиничну вісь становить більше 2%.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладений ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Так, відповідно до пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 глави 12 зазначених Правил при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також, пунктом 8.20 глави 8 Правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до пункту 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, тому доводи позивача щодо сипучості вантажу, на думку суду, є необґрунтованими.

Посилання позивача на відсутність повірки обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль також є безпідставні, оскільки на вимогу суду відповідач надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на ваги автомобільні електронні №П401М04404920, чинне до 17.04.2021, сертифікат перевірки типу, зареєстрований в реєстрі органу відповідності №UANR002CT01.13-17Rev.0, сертифікат відповідності UA.TR.002.CB.0300-17.

Разом з тим, твердження позивача про порушення відповідачем процедури оформлення результатів проведеної перевірки, а саме: нескладання довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, не знайшло свого підтвердження, оскільки на вимогу суду відповідач надав Довідку від 15.08.2020 №039710 про здійснення габаритно-вагового контролю, що спростовує зазначені твердження позивача та вказує на те, що відповідач дотримався правил здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивач здійснював перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова від 06.10.2020 №203473 є правомірною, тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 січня 2021 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Придністровське міжрегіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39816845) Третя особа:Південне міжрегіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя В.В. Матущак