Рішення № 94423896, 26.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 січня 2021 року Справа №520/9019/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області,

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 14.07.2020 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 23.10.2019 №1593.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у відповідача відсутні повноваження як щодо проведення документальних планових перевірок платників податків, так і для здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 23.10.2019 №1593. Зазначає, що запит відповідача від 26.03.2020 №3567/Н/20-40-13-04-11 складений з порушенням вимог, визначених Податковим кодексом України, відтак позивач звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит, а у відповідача відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного наказу. Крім того, наказ і повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не були вручені позивачу до початку проведення перевірки, що свідчить про грубе порушення податковим органом положень статті 79 Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/9019/2020.

Відповідачем 31.08.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС в Харківській області просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в нього наявні всі підстави для винесення оскаржуваного наказу та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивачем оскаржуваний наказ отриманий не був та був повернутий відділенням поштового зв`язку із відміткою «закінчення терміну зберігання». Також, зазначає, що за результатами проведення перевірки позивача, складено акт перевірки від 19.12.2019 №1264/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0000703305, №0000713305, №0000723305, №0000733305, №0000743305, №0000753305, рішення про застосування штрафних санкцій з питань ЄСВ від 11.02.2020 №0000503305, №0000523305 (0000513305), №0000523305, №0000533305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-0000013305.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 23.10.2019 №1593 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , на підставі якого проведена перевірка, за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 31.12.2018» від 19.12.2019 №1264/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення податкового законодавства.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0000703305, №0000713305, №0000723305, №0000733305, №0000743305, №0000753305, рішення про застосування штрафних санкцій з питань ЄСВ від 11.02.2020 №0000503305, №0000523305 (0000513305), №0000523305, №0000533305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-0000013305.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними у частині прийняття наказу від 23.10.2019 №1593 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про безпідставність дій контролюючого органу щодо прийняття спірного наказу, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункт 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи Податкового кодексу України у цій частині встановлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Згідно з підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

У відповідності до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд зазначає, що спірний наказ та повідомлення надсилались на адресу позивача (61009, м. Харків, вул. Красноградська, 22), проте отримані позивачем не були у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

Таким чином суд вважає, що відповідачем виконано свій обов`язок щодо вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення, як це встановлено приписами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України повідомлення та наказу на проведення перевірки (формальна підстава).

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16) та інші.

Отже, Верховний Суд у цій постанові сформував правову позицію, відповідно до якої у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 01.09.2020 у справі №320/2647/19.

Суд зазначає, що відповідно до фактичних обставин установлених судом, за наслідками проведеної перевірки на підставі спірного наказу у цій справі, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0000703305, №0000713305, №0000723305, №0000733305, №0000743305, №0000753305, рішення про застосування штрафних санкцій з питань ЄСВ від 11.02.2020 №0000503305, №0000523305 (0000513305), №0000523305, №0000533305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-0000013305, які позивач оскаржує у судовому порядку у справі №520/3916/2020 (на цей час у цій справі зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Таким чином, на час звернення позивача із вказаним позовом, наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 23.10.2019 №1593 вичерпав свою дію, перевірка проведена, а за її результатами контролюючий орган прийняв акти індивідуальної дії.

Враховуючи позицію Верховного Суду у справі №826/17123/18, суд дійшов висновку, що оскарження наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 23.10.2019 №1593 не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне його скасування не може призвести до відновлення порушеного права.

Тобто, у разі якщо позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, то відповідно такі доводи повинні бути предметом розгляду у справі щодо оскарження прийнятих контролюючим органо податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 зауважив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.

При цьому, суд враховує, що оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих у наслідок реалізації спірного наказу, є предметом окремого судового провадження у справі №520/3916/2020 (а адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704) про визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2019 №1593 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 26.01.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва