Рішення № 94423795, 26.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 січня 2021 року Справа №520/12923/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) 28.09.2020 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Харківській області поновити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком з 01.02.2020;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 01.02.2020 до моменту поновлення виплати пенсії за рішенням суду;

- допустити до негайного виконання рішення суду у частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 01.02.2020 ОСОБА_1 , у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до серпня 2019 року. У зв`язку з тимчасовим виїздом до Сполучених Штатів Америки виплата пенсії позивачу була припинена відповідачем з 01.08.2019 на підставі її особистої заяви.

У зв`язку із зазначеним, позивач через свого представника звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, проте відповідачем відмовлено у задоволенні її заяви з підстав недотримання вимоги щодо особистого звернення до управління. На думку представника позивача, позивач, як особа похилого віку має право подавати документи для поновлення виплати пенсії через представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позовну заяву у справі №520/12923/2020 залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/12923/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 30.10.2020 подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, з посиланням на те, що виплата пенсії припиняється на весь період проживання пенсіонера за кордоном. Водночас, відповідач наголошує на тому, що позивач не перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України в Харківській області. Представник відповідача просить врахувати, що для вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутись до органу, що призначає пенсію.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області та отримувала пенсію за віком з 21.09.1998, що не заперечується сторонами у справі.

Позивач 18.07.2019 особисто звернулася до відповідача з заявою про зупинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки. Водночас, просила виплатити шість пенсій наперед.

Відповідно до особистої заяви позивача виплату пенсії припинено відповідачем з 01.08.2019, пенсійну справу знято з обліку та виплачено позивачу шість пенсій наперед (з 01.08.2019 по 31.01.2020) у зв`язку виъздом на постыйне мысце проживання до Сполучених Штатів Америки у сумі 18 064,08 грн., що не заперечується позивачем у справі.

Позивач через свого представника 07.07.2020 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила поновити виплату їй раніше призначеної пенсії за віком починаючи з 01.02.2020.

Листом від 12.08.2020 № 6259-8217/Р-02/8-2000/20 представника позивача повідомлено щодо необхідності особистого звернення позивача до ГУ ПФ України в Харківській області та надання заяви встановленого зразку та документами про призначення пенсії.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі по тексту - Закон України №1058-IV.

Відповідно до статті першої Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 49 Закону України №1058-IV було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Приписами статті 51 Закону України №1058-IV передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з пункту 2 вказаного рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07.10.2009.

У відповідності до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За правилами пункту 3, 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач через свого представника звернулася до відповідача із відповідною заявою, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач зобов`язаний був розглянути питання про поновлення виплати пенсії позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України в Харківській області, у той час як із заявою про поновлення виплати пенсії належить звертатися за місцем перебування на обліку.

Разом з тим такі доводи не узгоджуються з викладеними доводами у відзиві на позовну заяву, оскільки представником відповідача зазначено, що позивач перебула на обліку саме в цьому органі.

За змістом пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Отже, представник позивача, звернувшись із заявою про поновлення виплати пенсії саме до відповідача, правильно визначив орган до повноважень якого належить вирішення такого питання.

Суд наголошує на тому, що положення пункту 1.5 розділу І Порядку №22-1 прямо передбачають, що із заявою про поновлення виплати пенсії може звернутися як пенсіонер особисто, так і його законний представник.

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що позивачу необхідно особисто звернутися до ГУ ПФ України в Харківській області для вирішення питання про поновлення виплати пенсії не ґрунтуються на вимогах закону.

Під час розгляду і вирішення справи, керуючись частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час виплати пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, що викладені у постанові від 08.10.2020 у справі №360/986/19.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Велика Палата Верховного Суду окрему увагу звернула на рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06), у якому було встановлено порушення Україною статті 14 у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду. Поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно. Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.

Враховуючи, що відповідачем відмовлено у розгляді заяви позивача про поновлення виплати пенсії, поданої представником, із не передбачених законом підстав, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови поновити пенсію позивачу.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача провести поновлення виплати пенсії позивача відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку про їх передчасність, оскільки судом встановлено, що відповідачем не розглядалася заява позивача по суті, подана її представником, та не вирішувалось по суті питання поновлення їй пенсії.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Положеннями частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Враховуючи те, що заява позивача не вирішувалась по суті уповноваженим органом та пенсійним органом не надавалась належна правова оцінка всім наданим документам, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням вказаного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог у силу частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії по суті з урахуванням висновків суду.

У той же час при прийнятті рішення за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідач повинен вирішити заяву по суті, а саме: дослідити документи про вік, стаж, заробітну плату позивача та інші документи, необхідні для призначення/ поновлення пенсії за віком.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо передчасності вимог позивача про зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, відтак у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61022, код ЄДРПОУ:14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії від 07.07.2020 по суті з урахуванням висновків суду.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен 80 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.01.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва