Ухвала суду № 94423766, 27.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

27 січня 2021 р. Справа № 520/8700/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним Рішення про призначення одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 13.05.2020 року управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу та пенсію в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_3 ;

- стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн.80 коп. та 8000 (вісім тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про призначення одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 13.05.2020 року управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_3 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та призначення пенсії в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).

05.01.2021 року представник позивача, Репетун К.В., звернулась до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення по даній справі щодо судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. до якого додано докази понесення вказаних витрат.

Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 18.01.2021 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці з 31.12.2020 року по 16.01.2021 року.

Відповідно до реєстру передачі адміністративних справ суддям справу №520/8700/2020 передано судді Супруну Ю.О. 18.01.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, виходячи з вимог ст. 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Нормами ч.3 ст. 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 даної статті передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частини 4 та 5 статті 143 КАС України).

Вирішуючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- Договір про надання правової допомоги від 02.07.2020 б/н (надалі Договір від 02.07.2020);

- акт виконаних робіт від 31.12.2020 року;

- квитанція Серії ААБ №571531 від 02.07.2020

Відповідно до пункту 1.1. Договору від 02.07.2020 предметом даного договору є надання Адвокатом ( ОСОБА_2 ,) правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, зокрема щодо оскарження в судовому порядку дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника та зобов`язання в судовому порядку призначення одноразової грошової допомоги та пенсії в разі втрати годувальника, а Замовник ( ОСОБА_1 ,) зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

За правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною п.п.4.1. цього Договору (п.п. 3.1. Договору від 02.07.2020).

Відповідно до п.п.3.2. Договору від 02.07.2020 в ціну Договору включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за Договором.

Згідно п.п.4.1. Договору від 02.07.2020 розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги складає 8000 (вісім тисяч) гривень за участь у справі суді першої інстанції .

Відповідно до п.п. 4.2. Договору від 02.07.2020 по закінченню розгляду справи в суді першої інстанції, Адвокатом складається акт виконаних робіт.

Згідно Акту виконаних робіт від 31.12.2020 Адвокат (Репетун К.В.) надав, а Замовник ( ОСОБА_1 ,) отримала юридичні послуги (правову допомогу) у формі:

- виїзна консультація (02.07.2020 року) - 1000 (одна тисяча) гривень;

- складання та подання позовної заяви (08.07.2020 року) - 3000 (три тисячі) гривень;

- складання та подання відповіді на відзив з надісланням відзиву сторонам (11.08.2020р.) - 3000 (три тисячі) гривень;

- контроль процесуального стану справи - 1000 (одна тисяча) гривень.

Всього до сплати: 8000 (вісім тисяч) гривень.

Зазначено, що цим Актом сторони підтверджують: відповідно до Договору про надання правової допомоги від 02.07.2020 роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у сторін немає.

За положеннями п.п.4.1 вищевказаного акту в рахунок оплати Замовником Адвокату за виконану роботу виплачено 02.07.2020 - 8000 (вісім тисяч) гривень за квитанцією серії ААБ за №571531.

Суд звертає увагу, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Суд зауважує, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу не надано доказів їх реальної сплати, зокрема не надано банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи прихідного касового ордера).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний суд у постанові від 04 лютого 2020 року у справа №280/1765/19 (№К/9901/607/20) висловив позицію у якій вказав, що "Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат."

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Водночас, в якості підтвердження понесених витрат заявником надано до суду квитанцію серії ААБ №571531 від 02.07.2020 за формою № ПО-Д2, відповідно до яких адвокатом Репетун К.В.,. отримано за представництво у суді 8000 (вісім тисяч) гривень.

З вказаної квитанції вбачається, що її форма (ПО-Д2) затверджена наказом Укрсоюзсервіс № 8 від 29.09.1995.

Суд зазначає, що цим наказом затверджено форми документів суворої звітності (у тому числі ПО-Д2) та Інструкцію по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.3 цієї Інструкції, форми документів суворої звітності є обов`язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб`єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

Згідно таблиці 1 Інструкції «Перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги» призначення квитанції форми ПО-Д2 - на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Пунктом 2 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 16.05.1994 № 313, встановлено:

- замовники - особи, яким надаються побутові послуги;

- виконавці - суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи незалежно від форми власності та фізичні особи), які надають побутові послуги;

- побутове обслуговування населення - організована діяльність суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язана з наданням побутових послуг;

- побутова послуга - вид діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів того, що Адвокат Репетун К.В., є суб`єктом підприємницької діяльності та здійснює діяльність у сфері права.

Такі відомості відсутні й у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Натомість, відповідно до профайлу адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів, ОСОБА_2 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Суд зазначає, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтею 1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

В контексті вищезазначеного, слід звернути увагу на те, що буквальне тлумачення поняття «побутові послуги» - це послуги, які пов`язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також з виготовленням за індивідуальними замовленнями особистих речей та предметів господарського призначення.

Суд зазначає, що надання професійної правової допомоги адвокатом не може вважатися побутовою послугою, а тому надана квитанція форми №ПО-Д2 не є платіжним та/або будь-яким розрахунковим документом у системі розрахунків, яка б дійсно підтверджувала факт оплати позивачем витрат на правову допомогу адвоката, а тому не може бути доказом отримання гонорару адвокатом.

Зазначена квитанція у підтвердження оплати побутових послуг виписують суб`єкти господарювання, в тому числі й фізичні особи-підприємці, які надають побутові послуги, а не самозайняті особи адвокати, які надають правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що наданий представником позивача квитанції серії ААБ №571531 від 02.07.2020 за формою № ПО-Д2 не є належним доказом на підтвердження оплати позивачем вартості наданих адвокатом послуг, що свідчить про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а тому є підстави для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Крім того, в наданій квитанції серії ААБ №571531 від 02.07.2020 за формою № ПО-Д2 не міститься інформація щодо якої справи здійснюється представництво у суді та згідно якого Договору про надання правничої допомоги сплачено ці кошти.

Суд критично відноситься до посилань представника позивача стосовно відшкодування суму витрат, з питань контролю процесуального стану справи (у розмірі 1000 грн.) та зокрема надіслання відзиву сторонам, які викладені в акті виконаних робіт від 31.12.2020, оскільки зазначені питання ніяк не стосується надання юридичної допомоги позивачу.

Окремо суд зазначає, що послуга з консультації в розмірі 1000 грн., не є витратою на правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, оскільки така витрата охоплюється складанням адміністративного позову.

При цьому, оскільки надані до суду докази, не доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд не надає правову оцінку доводам відповідача щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат викладені у відзиві на позовну заяву від 07.08.2020 року за вх.№01-26/59349/2020.

Підсумовуючи вищенаведене суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст. 143 КАСУ якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5 ст. 143 КАСУ).

Згідно приписів ч. 4 ст. 252 КАСУ про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали складено та підписано 27.01.2021.

Суддя Ю. О. Супрун