Рішення № 94423557, 21.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2929/20

21 січня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Квятковського Д.В.

представника відповідача Катеринюк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періодів:

служби в Радянській армії з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року;

роботи на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року;

роботи на посаді звільненого секретаря парткому коглоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року;

роботи на посаді інструктора Заліщицького райкомому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби зазначені періоди військової служби та роботи, і призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 26 серпня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вказав, що з червня 2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 року № 3723. Проте, відповідач рішенням від 09.09.2020 року №1900-0306-9/13801 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки його стаж державної служби складає 14 років 9 місяців 24 дні, тоді як необхідно 20 років стажу державної служби.

Позивач вважає протиправною таку відмову, оскільки на момент звернення до пенсійного органу із заявою від 26.08.2020 року він мав стажу державної служби 20 років 10 місяців 16 днів, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723.

Ухвалою від 12.10.2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

03.11.2020 року, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.09.2020 року №1900-0306-9/13801 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

У відзиві представник відповідача також наголошував, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держави: службовців, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посада в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, і зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Відповідач зазначає, що оскільки законодавством не передбачено можливість зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах головного інженера - механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16.05.1984 по 04.03.1986, секретаря парткому колгоспу «Іскра» Заліщицького району з 04.03.1986 по 19.09.1987, на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19.09.1987 по 23.05.1988 та періоду проходження військової служби в лавах Радянської армії з 19.11.1972 по 04.11.1974, під час якої позивачу не присвоювались військові та спеціальні звання, а Порядок №283 скасовано, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для переведення позивача із пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію, що призначається відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 09.11.2020 року суд прийняв рішення проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив у справі судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечила проти позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, з червня 2014 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 року №3723-XII.

Розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 09.09.2020 року №1900-0306-9/13801 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки стаж державної служби заявника складає 14 років 9 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії державного службовця відповідно вимог до Закону України «Про державну службу».

Обґрунтовуючи таку відмову пенсійний орган зазначив, що Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» (№ 889-VIII від 10.12.2015 року) право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу» мають особи, які:

1.досягли пенсійного віку;

2.мають страховий стаж: чоловіки 35 років, жінки 30 років;

3.не призначали пенсію відповідно до Закону України № 3723-ХІІ;

4.на день набрання чинності Законом України № 889 -VIII (1 травня 2016 року), займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-VIII та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889- VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року.

Відповідач, посилаючись на з записи в трудовій книжці позивача, зазначив, що до стажу державного службовця можна зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 на посадах:

з 16 лютого 1996 року по 11 лютого 2004 року - головний інженер, начальник Управління сільського господарства Заліщицької районної державної адміністрації (Управління агропромислового розвитку);

з 12 лютого 2004 року по 25 квітня 2005 року - перший заступник голови Заліщицької районної державної адміністрації;

з 18 серпня 2008 року по 12 серпня 2010 року - начальник управління агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації;

з 13 серпня 2010 року по 07 липня 2011 року - заступник, перший заступник голови Заліщицької районної державної адміністрації;

з 08 липня 2011 року по 09 квітня 2012 року - перший заступник голови Теребовлянської районної державної адміністрації;

з 10 квітня 2012 року по 31 березня 2014 року - голова Борщівської районної державної адміністрації.

Однак, за підрахунком відповідача, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, становить 14 років 9 місяців 24 дні, що як наслідок не дає підстав для призначення позивачу пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» (арк. справи 14).

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 до стажу державної служби не зараховано такі періоди:

служба в Радянській армії з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року;

робота на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року;

робота на посаді звільненого секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року;

робота на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року.

Вирішуючи спір у цій справі, судом має бути встановлено наявність у позивача 20-ти років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, досягнення ним певного віку та чи наявні підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», а також правомірність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.09.2020 року №1900-0306-9/13801 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.93 року (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 попереднього Закону «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).

Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162), передбачено (мовою оригіналу) « 2.17. В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы всоставе Вооружонных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Підпунктом 2.11. пункту 2 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Отже, за змістом пунктів 2-3 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, а за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію.

З матеріалів справи слідує, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до стажу державної служби позивача чотири періоди його роботи, а саме:

служба в Радянській армії з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року;

робота на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року;

робота на посаді звільненого секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року;

робота на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року проходив службу і Радянській армії.

Згідно запису №5 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 16.05.1984 року прийнятий в порядку переведення на посаду головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства, наказ №11 від 16.05.1984 року (арк. справи 18).

Згідно запису №6 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 04.03.1986 року звільнений з посади головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства, наказ №25 від 04.03.1986 року (арк. справи 19).

Згідно запису №7 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 04.03.1986 року прийнятий на посаду секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району, Постанова бюро райкому партії від 25.02.1986 року, протокол №5, п. 25. (арк. справи 19).

Згідно запису № 8 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 19.09.1987 року прийнятий на посаду інструктора Заліщицького райкому Компартії України, Постанова бюро райкому партії від 27.08.1987 року (арк. справи 19).

Згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1980 року, ОСОБА_1 23.05.1988 року звільнений з посади інструктора Заліщицького райкому Компартії України в зв`язку з обранням головою колгоспу «Дністер», Постанова бюро райкому партії прот. Б-32/12 від 20.06.1988 (арк. справи 20).

При цьому, суд враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність даних наведених в трудовій книжці позивача, проте заперечує можливість зарахування вказаних чотирьох періодів до стажу державної служби, оскільки відсутні відомості про присвоєння позивачу у відповідний період її роботи рангу державного службовця.

Суд не погоджується з таким висновком пенсійного органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, цей Закон набирав чинності з 01 травня 2016 року.

До 2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 3 травня 1994 року №283 (постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ № 229 від 25.03.2016), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

За змістом пунктом 4 Порядку визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

У трудовій книжці позивача міститься запис щодо проходження ним військової служби у період з 21.04.1978 року по 06.05.1980 року.

За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 р. №2232-XII (далі - Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 6 Закону №2232 визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що проходження позивачем строкової військової служби у період з 21.04.1978 року по 06.05.1980 року в Збройних Силах СРСР підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Вказане узгоджується зі змістом постанови Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі N 569/350/17, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Щодо не зарахування до стажу державної служби позивача періодів на посаді секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року та на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року, то суд вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно з пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби включаються, зокрема, час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював у державному органі; час роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049 (Положення №1049), відповідно до якого до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України (зокрема, у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях).

Відповідно до статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Так, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року).

Вказаними статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіальним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) партійних, комсомольських та профспілкових організацій.

Діяльність ВЛКСМ була врегульована Статутом, прийнятим XIV з`їздом ВЛКСМ, із змінами, внесеними XV, XVII и XVIII з`їздами ВЛСМ.

Так, пунктом 11 цього Статуту було встановлено, що одним із керівних принципів організаційної побудови комсомолу є демократичний централізм, що означає, зокрема виборність усіх керівних органів комсомолу знизу доверху.

Пунктами 13,14 цього Статуту визначено, що вищим керівним органом комсомольської організації є: загальні збори (для первинних організацій), конференція (для районних, міських, окружних, обласних, крайових організацій), з`їзд (для комсомольських організацій союзних республік, для ВЛКСМ). Загальні збори, конференція або з`їзд обирають бюро або комітет, які є їх виконавчим органом та здійснює керівництво усією поточною роботою комсомольської організації.

Пунктом 41 цього Статуту встановлено, що окружний, міський, районний комітет комсомолу обирає бюро, в тому числі секретарів комітету.

Так, судом із записів трудової книжки (аркуші справи 19-20) встановлено, що позивач у період з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року перебував на посаді секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району, а в період з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року - на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України.

Затвердження на зазначені посади здійснювалося за результатами звітних - виборчих зборів шляхом таємного голосування - тобто ці періоди роботи є роботами на виборчій посаді.

Відтак, не включення до стажу державної служби періоду роботи на посадах секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року та інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року є протиправним.

Щодо відмови відповідачем зарахувати до стажу державної служби період перебування на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року, то суд вважає таку відмову також протиправною з огляду на те, що згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з Додатком.

Так, у вказаному Додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Зокрема, серед вказаного переліку є Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств).

А тому, не зарахування відповідачем періоду роботи позивача у Заліщицькому управлінні сільського господарства, на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій у період з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року, є протиправним.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно платіжного доручення від 01.10.2020 №51858477.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів: служби в Радянській армії з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року; роботи на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року; роботи на посаді звільненого секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року; роботи на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди: служби в Радянській армії з 21 квітня 1978 року по 06 травня 1980 року; роботи на посаді головного інженера-механіка по організації промислових технологій Заліщицького управління сільського господарства з 16 травня 1984 року по 04 березня 1986 року; роботи на посаді звільненого секретаря парткому колгоспу "Іскра" Заліщицького району з 04 березня 1986 року по 19 вересня 1987 року; роботи на посаді інструктора Заліщицького райкому Компартії України з 19 вересня 1987 року по 23 травня 1988 року, і призначити пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 26 серпня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати на суму 840 (вісімсот) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.