Рішення № 94423548, 25.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4270/20

25 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови №63905014 від 15.12.2020,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.12.2020 з боржника у розмірі 20000,00 грн. у виконавчому провадженні №63905014.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вказана постанова державного виконавця є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Зазначив, що станом на 22.12.2020 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 500/1125/20 не надходило, а без отримання повного тексту рішення суду неможливо його належно виконати. Вважає, що оскільки виконавчий лист №500/1125/20, виданий Тернопільським окружним адміністративним судом органом державної виконавчої служби в примусовому порядку не виконувався, заходи щодо примусового виконання рішення не проводились, то відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, у зв`язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 29.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України). Судове засідання у справі призначено на 05.01.2021 о 12:30 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено строк до 05.01.2021 для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державний виконавець у розумінні частини четвертої ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. На виконання вказаної норми 15.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. Вважає, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.

05.01.2021 у відкритому судовому засіданні замінено неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на належного відповідача - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), оголошено перерву до 25.01.2021 о 09:30 год.

25.01.2021 позивач у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи, призначеної на 25.01.2021, проводити в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив. Відзиву від Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) до суду не надходило.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 15.12.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герелевич О.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63905014 з Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області у розмірі 20000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому згідно розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується від розміру фактично стягнутих сум.

Приписами Закону №1404-VІІІ (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

На момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, провадження № 11-445апп19.

З матеріалів справи слідує, що 14.12.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герелевич О.М. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63905014 з виконання виконавчого листа №500/1125/20, виданого 04.12.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом. У п.3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця розмірі 20000,00 грн.

Після цього, 15.12.2020 державним виконавцем винесено оскаржувану в даній справі постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 20000,00 грн. у виконавчому провадженні №63905014.

З матеріалів виконавчого провадження №63905014 судом встановлено, що державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження не вжито заходів примусового виконання рішень, які б призвели до хоча б часткового виконання рішення суду (не стягнуто на користь стягувача жодних коштів).

Верховний Суд у справі № 520/17779/14-ц від 16.01.18, зазначив, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку, та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Крім цього, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №500/1125/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у справі № 500/1125/20 - без змін.

На виконання вказаного рішення у справі №500/1125/20 Тернопільським окружним адміністративним судом 04.12.2020 видано виконавчий лист.

Однак, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що станом на 22.12.2020 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області постанови апеляційного суду не надходило, про що учасниками справи належних, достатніх та допустимих доказів не подано та судом не здобуто.

Такі обставини, на думку суду, унеможливлюють належне виконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили.

Водночас, згідно відомостей Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 в справі №500/1125/20, як таке що набрало законної сили, отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 30.12.2020.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору у даному виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови №63905014 від 15.12.2020 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О.М. про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.12.2020 ВП№63905014.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні), сплачений згідно платіжного доручення №3080 від 22.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Повне судове рішення складено та підписано 25 січня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ14035769);

відповідач - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11 код ЄДРПОУ 43316386).

Головуюча суддя Дерех Н.В.