Рішення № 94423216, 27.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7742/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації по невиплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач разом із двома малолітніми дітьми у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим покинула своє постійне місце проживання, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації з заявами про виплату допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Листами №01-28/3589 від 06 грудня 2019 року та №01-28/786 від 26 лютого 2020 року відповідачем відмовлено у призначенні позивачу допомоги при народженні дітей у зв`язку з тим, що відповідні заяви були подані позивачем до органу соціального захисту населення пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дітей. Не погодившись з такою відмовою ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду, рішенням якого, крім іншого, зобов`язано відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прийнявши відповідні рішення, відповідач відмовляє у виплаті такої допомоги, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 39-41/ просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач звернулася до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини (дітей) з порушенням строку, встановленого частиною сьомою статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751. Також наголосив, що Рішенням суду його не зобов`язано здійснити виплату призначеної допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року у справі №367/2700/19 /а.с.28-30/ заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини задоволено: встановлено факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, дитини жіночої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ялта Автономної Республіки Крим, Україна.

10 квітня 2019 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 /а.с. 20/, згідно якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Ялта Автономної Республіки Крим України, про що 10 квітня 2019 року складено відповідний актовий запис №19 (запис поновлено).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2019 року у справі №367/3822/19 /а.с.31-32/ заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини задоволено: встановлено факт народження дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України.

17 травня 2019 року Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 /а.с. 22/, згідно якого ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим України, про що 17 травня 2019 року складено відповідний актовий запис №20.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1612-5000235175 від 30 листопада 2019 року /а.с.19/ ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1612-5000239462 від 30 листопада 2019 року /а.с. 21/ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1612-5000239463 від 30 листопада 2019 року /а.с. 23/ ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

29 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомоги при народженні дитини (дата реєстрації заяви 29 листопада 2019 року №1432).

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №236 від 05 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Листом Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації №01-28/3589 від 06 травня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для призначення допомоги, оскільки заява для оформлення допомоги при народженні дитини подана 29 листопада 2019 року, тобто пізніше ніж дванадцять місяців після народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 .

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомоги при народженні дитини (дата реєстрації заяви 18 лютого 2020 року №397).

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №26 від 25 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відновлені виплати допомоги при народженні дитини.

Листом Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації №01-28/786 від 26 лютого 2020 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для призначення допомоги, оскільки заява для оформлення допомоги при народженні дитини подана 18 лютого 2020 року, тобто пізніше ніж дванадцять місяців після народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розцінюючи вказані листи як відмову у призначенні допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 440/1760/20, що набрало законної сили 07серпня 2020 року, вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації №236 від 05 грудня 2019 року та №26 від 25 лютого 2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити /а.с. 50-53/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №85 від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини, на підставі якого проведено призначення ОСОБА_1 з використанням програмно-технічного комплексу (ПТК) «Призначення допомоги» державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 48/.

Однак виплата такої виплати не здійснена, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII /далі - Закон № 2811-XII/. Цей Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Частиною першою статті 5 Закону № 2811-XII передбачено, що всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 2811-XII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями пунктів 10-14 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року /далі - Порядок № 1751/.

Так, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Згідно з пунктом 43 Порядку № 1751 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви. Про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 440/1760/20 встановлено, що станом на час звернення позивача до відповідача з заявами про призначення допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 та на ОСОБА_3 , позивачем було пропущено встановлений законодавством строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини (12 календарних місяців після народження дитини).

Разом з тим, суд зауважив, що строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи № 440/1760/20 слідувало, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та досягла 25 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відтак повинна була відповідно до пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-XII), вклеїти до паспортної книжечки нову фотокартку. Паспорт, в якому не вклеєно такої фотокартки при досягненні його власником 25-річного віку, вважається недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15 квітня 2014 року тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Суд у рішенні в межах справи №440/1760/20 враховував, що станом на 16 квітня 2016 року позивач перебувала на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не мала змоги звернутися до відповідного органу державної влади та вклеїти фото до паспортної книжечки при досягненні нею 25-річного віку, що спричинило недійсність паспортної книжечки позивача відповідно до пункту 8 Положення про паспорт громадянина України. 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 органом 6510 видано паспорт громадянина України № НОМЕР_3 у формі пластикової картки типу ID-1.

Таким чином, за відсутності чинного паспорта особи позивача та відсутності свідоцтв про народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наявність яких є необхідною умовою для звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, позивач була позбавлена можливості звернутися з відповідними заявами про призначення допомоги при народженні дитини своєчасно.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом у рішенні в межах справи №440/1760/20 встановлено, що позивач та її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеними особами, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання/перебування на території України є: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №1612-5000235175 від 30 листопада 2019 року, №1612-5000239462 від 30 листопада 2019 року та №1612-5000239463 від 30 листопада 2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 18-19/.

До суду не було надано доказів скасування вищевказаних довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Частиною другою статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, право на отримання допомоги при народженні дитини є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Суд зазначає, що позивач та її діти є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Навпаки, наявність у позивача та її дітей статусу внутрішньо переміщеної особи надає їй спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню соціальних виплат, гарантованих державою, у т.ч., допомоги при народженні дитини.

Парламентська асамблея Ради Європи 12 жовтня 2016 року ухвалила дві резолюції щодо України, в яких закликала українську владу: спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя мешканців непідконтрольних територій і переміщених осіб з цих районів за рахунок скорочення адміністративних процедур щодо доступу до виплати пенсій і соціальної допомоги та сприяння доступу жителів до правосуддя шляхом належного оснащення та кадрового забезпечення судів у районах, підконтрольних уряду, чия юрисдикція була поширена на непідконтрольні території (16.3).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З аналізу положень Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" слідує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. А відтак, неможливість своєчасного звернення одного з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 243/6956/1, від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №226/2082/16-а.

Суд у рішенні в межах справи №440/1760/20 констатує, що з урахуванням інтересів дітей позивача та обставин, встановлених судом, позивач має право на призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 та при народженні дитини ОСОБА_2 .

При цьому, в межах даної справи в обґрунтування підстав не здійснення виплати відповідної допомоги відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №440/1760/20 не вирішувалося питання щодо зобов`язання здійснити виплату допомоги при народженні дитини або питання щодо стягнення допомоги при народженні дитини з відповідача на користь позивача.

Оцінюючи таке твердження критично, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Варто врахувати, що вирішуючи спір в межах справи № 440/1760/20, суд, зважаючи на те, що на час вирішення цієї справи рішення про призначення відповідної допомоги відповідачем не прийнято та суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, позовну вимогу про зобов`язання Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації виплатити державну допомогу ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі по 41280,00 грн визнав передчасною.

Викладене не позбавляє відповідача виконання в силу закону покладених на нього повноважень з виплати призначеної допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми". Доказів на спростування викладеного суду надано не було.

Зважаючи на встановлені вище обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем недоведена правомірність дій щодо не виплати призначеної позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частин другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Обираючи належний спосіб захисту порушених відповідачем соціальних прав позивача, суд, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн, а також допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн.

Суд враховує, що як вже зазначалось судом, частиною 1 ст. 12 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач народила двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а, отже, на час розгляду цієї справи, визначений Законом № 2811-XII 36-місячний строк в частині виплати всієї суми допомоги при народженні ОСОБА_2 у повному обсязі не сплинув.

Таким чином, вимоги щодо стягнення державної допомоги при народженні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн є передчасними.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 23 грудня 2020 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації (вул. вул. Юр`ївська, 2, м. Кобеляки, Полтавська область, ідентифікаційний код 03195263) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації по невиплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнути з Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації (вул. вул. Юр`ївська, 2, м. Кобеляки, Полтавська область, ідентифікаційний код 03195263) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) ЄДРПОУ 26255795, 01021, м.Київ, вул. Липська, буд. 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський