Рішення № 94423090, 27.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13689/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання вимоги протиправною, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості єдиного податку з фізичних осіб у розмірі сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна (118981.51) гривня 51 копійка;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року № 0053155307, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб на суму 80537.3 грн., у розмірі 10% штрафу, тобто 8053.73 грн., та пені 366.05 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року № 0053165307, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб на суму 401505.9грн., 20% штрафу, тобто 80301.18 грн., та пені 3525.42 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2020 року № 0084265306, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 130032.45 грн., 20% штрафу, тобто 26006.49 грн., та пені 728.64 грн.

присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження : вул. Семінарська, 5, м. Одеса 65044,) код ЄДРПОУ 43142370, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1190 гривень 00 копійок..

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 , сплачувала єдиний податок з фізичних осіб із правильним зазначенням отримувача коштів та призначення платежу, однак на неправильний рахунок, то б то на рахунок «податок на доходи фізичних осіб, що сплачує податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати». Дізнавшись про те, ОСОБА_1 написала листа у ДПС м. Чорноморська, з проханням перенесення сплачених коштів на потребний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб», що робітники ДПС м. Чорноморська і зробили 18.09.2018 року, повернув суму сплачених коштів в розмірі 449530.00 гривень на правильний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб». Після повернення суми сплачених коштів в розмірі 449530.00 гривень на правильний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб», Головне управління ДПС в Одеській області безпідставно нарахувала ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 118981.51 гривень, а саме:

- згідно податкового повідомлення-рішення від 20.12.2018 року №0053155307, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 80537.3 грн., у розмірі 10% штрафу, то б то 8053.73 гри., та пеня 366.05 грн.;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 20.12.2018 року №0053165307, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 401505.9грн., у розмірі 20% штрафу, то б то 80301.18 грн., та пеня 3525.42 грн.;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0084265306, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 130032.45 гри., у розмірі 20% штрафу, то б то 26006.49 грн.;

Позивач вважає вказані вимоги Головного управління ДПС в Одеській області що до сплати суми податкового боргу безпідставними й необґрунтованими, оскільки нею фактично сплачувався відповідних податок.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити, оскільки посадовою особою ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за результатами якої складено АКТ №002427/15-32-53-072834000346 20.12.2018р. із зазначенням порушень термінів сплати єдиного податку, визначених п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу в України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) відповідальність за порушення граничних термінів сплати, передбачена п. 126.1 6т. 126 ПК України. На підставі даного акту перевірки, заперечень винесені податкові повідомлення-рішення №0053155307, №0053165307 від 20.12.2018р., №0084265306 від 14.05.2020р та застосовано штраф у розмірі 118981.51 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивачка та не заперечується відповідачем, у літку 2018 року, ОСОБА_1 , сплачувала єдиний податок з фізичних осіб із правильним зазначенням отримувача коштів та призначення платежу, однак на неправильний рахунок, тобто на рахунок «податок на доходи фізичних осіб, що сплачує податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати».

13.07.2018р. ОСОБА_1 звернулася до Чорноморської ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області, з проханням перенесення сплачених коштів на потрібний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб».

18.09.2018 року, Чорноморською ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області повернуто суму сплачених коштів в розмірі 449530.00 гривень на правильний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб», що підтверджується листом ГУ ДПС в Одеській області від.02.10.2020р. та інтегрованою карткою платника ФОП ОСОБА_1 .

За результатами камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 посадовою особою ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №002427/15-32-53-072834000346 20.12.2018р. із зазначенням порушень термінів сплати єдиного податку, визначених п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу в України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) відповідальність за порушення граничних термінів сплати, передбачена п.126.1 ст.126 ПК України. На підставі даного акту перевірки, заперечень винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0053155307 від 20.12.2018 року, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 80537.3 грн., у розмірі 10% штрафу, то б то 8053.73 гри., та пеня 366.05 грн.;

№ 0053165307 від 20.12.2018 року, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 401505.9грн., у розмірі 20% штрафу, то б то 80301.18 грн., та пеня 3525.42 грн.;

№ 0084265306 від 14.05.2020 року, на суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 130032.45 гри., у розмірі 20% штрафу, то б то 26006.49 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім Випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.9.3 ст.9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Судом встановлено, що сума єдиного внеску була сплачена позивачем та надійшла до бюджету, що не заперечувалось сторонами у справі.

Частиною 1 ст.43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави дійти до висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, єдиний соціальний внесок сплачено позивачем у встановлені строки, і не зважаючи на зарахування їх частково на інший рахунок, відкритий податковим органом, вказані кошти, в силу ст.ст.43, 45 Бюджетного кодексу України, були зараховані безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, а допущена помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Слід зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 01 серпня 2018 року у справі №813/2487/17.

Водночас, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/24675/15 (№К/9901/27627/18), від 01.08.2018 у справі №813/2487/17 (К/9901/4079/17) помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України.

У свою чергу, відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , сплачувала єдиний податок з фізичних осіб із правильним зазначенням отримувача коштів та призначення платежу, однак на неправильний рахунок, то б то на рахунок «податок на доходи фізичних осіб, що сплачує податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати». Крім того, 18.09.2018 року, Чорноморською ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області повернуто суму сплачених коштів в розмірі 449530.00 гривень на правильний рахунок «єдиний податок з фізичних осіб».

Отже, оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, суд вважає, що помилкове сплата податку частково на інший рахунок, відкритий податковим органом, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що доводи викладені відповідачем в письмових запереченнях не спростовують вище встановленого судом.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів не вплинуло на виконання обов`язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток, відтак застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов`язань, не можуть бути підставою для застосування штрафу, передбаченого ст. 126 ПК України. З урахуванням висновків Верховного Суду, позивач не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв`язку з чим нарахування штрафу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання вимоги протиправною, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості єдиного податку з фізичних осіб у розмірі сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна (118981.51) гривня 51 копійка.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року № 0053155307, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб на суму 80537.3 грн., у розмірі 10% штрафу, тобто 8053.73 грн., та пені 366.05 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року № 0053165307, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб на суму 401505.9грн., 20% штрафу, тобто 80301.18 грн., та пені 3525.42 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2020 року № 0084265306, у частині заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 130032.45 грн., 20% штрафу, тобто 26006.49 грн., та пені 728.64 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на загальну суму 1190,00 гривень.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.