Рішення № 94423086, 27.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13799/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (вул. Гагарінське плато,5/3, м. Одеса, 65009) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці Держмитслужби за результатом якого позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову від 21.01.2020р.):

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500070/2 від 02.11.2020 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України №UА500500/2020/50122 від 02.11.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 02.11.2020 року уповноваженою особою Позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію № UА500500/2020/513134. в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист б/н від 18.09.2020, рахунок-фактуру (інвойс) FCIU9976502 від 18.09.2020, коносамент СОSU6275921820 від 27.09.2020, автотранспортну накладну №6502 від 31.10.2020, навантажувальний документ №1615 від 28.10.2020, сертифікат про походження товару 20С4401А0682/19952 від 23.10.2020, банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 15.09.2020, страховий поліс PYIE202031010708Е08932 від 27.09.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) специфікацію №32 від 07.09.2020, копію митної декларації країни відправлення №292120200000324779 від 22.09.2020. 02.11.2020 року Відповідачем було ухвалено рішення № UА 500500/2020/500070/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500500/2020/50122. Вказані рішення відповідача позивач вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідачем порушено норми чинного законодавства.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти її задоволення, оскільки для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби представником ТОВ «ТАВРІЯ-В» було подано митну декларацію № UA500500/2020/513134 від 02.11.2020. Разом із митними декларацією для підтвердження митної вартості товару були надані №1 « Запасні колеса для сумки-візка», №4 «Полиці металеві», № 7 « Шкатулка з рамкою для фото», № 9 « Мочалки для чищення кухонного посуду, з чорних металів», №11« Ложка для взуття дерев`яна» №19 « Вироби із скла для оздоблення житла: попільничка мала», №20 « Келих пивний скляний», № 35 « Посуд керамічний столовий або кухонний, виготовлений з фарфору», № 37 « Дошки кухонні з бамбуку», №38 « Сумки- візки, з лицьовою поверхнею з синтетичних текстильних матеріалів», заявлених за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 02.11.2020 № UA500500/2020/513134 на підставі поданих декларантом документів, зазначених у графі 44 митної декларації. 02.11.2020 електронним повідомленням декларантом ТОВ «Таврія -В» було надіслано повідомлення з листом № 02/11 від 02.11.2020 в якому повідомляють, що не мають можливості надати додаткові документи та просять здійснити митне оформлення згідно наданих документів. Таким чином розбіжності виявлені в митній декларації усунені не були.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

01.04.2019 року між Позивачем та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323.

Відповідно до п.2.1. договору №323 від 01.04.2019 року, укладеного між Позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець), Продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.

Відповідно до п.2.2. договору №323 від 01.04.2019 року, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями. Специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Товару та є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п.2.3. договору №323 від 01.04.2019 року, при визначенні умов поставки Сторони керуються міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2010»(далі- Інкотермс-2010). За умов розходження положень Договору(Специфікацій) та Інкотермс-2010, перевагу мають положення Договору(Специфікацій).

Відповідно до п.2.4. договору №323 від 01.04.2019 року, за умов розходження положень Договору та Специфікації, перевагу мають положення Специфікації.

Згідно до Специфікації № 32 від 07.09.2020, яка є невід`ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 №323, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-ОДЕСА, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

02.11.2020 року уповноваженою особою Позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію № UА500500/2020/513134. в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи:

пакувальний лист б/н від 18.09.2020;

рахунок-фактуру (інвойс) FCIU9976502 від 18.09.2020;

коносамент СОSU6275921820 від 27.09.2020;

автотранспортну накладну №6502 від 31.10.2020;

навантажувальний документ №1615 від 28.10.2020;

сертифікат про походження товару 20С4401А0682/19952 від 23.10.2020;

банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 15.09.2020;

страховий поліс PYIE202031010708Е08932 від 27.09.2020;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) специфікацію №32 від 07.09.2020;

копію митної декларації країни відправлення №292120200000324779 від 22.09.2020.

У рішенні відповідачем зазначено, що:

« 33.Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 статі 337 МКУ визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій(шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п.п.в) ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс PYIE202031010708E08392 від 27.09.2020 не відповідає вищезазначеним умовам. Також у страховому полісі відсутні посилання на товаросупровідні документи, що унеможливлює віднести його до конкретної партії.

3) відповідно до специфікації від 07.09.2020 №32 «Умови сплати»- 30% вартості партії товару протягом 10 календарних днів з моменту надання покупцю проформи- інвойсу. Проте, до митного оформлення надано банківський платіжний документ на суму 13 756,87 USD , що не відповідає умовам зовнішньоекономічного договору(контракту) від 01.04.2019 №323 та Специфікації від 07.09.2020 №32. Проформа інвойс до митного оформлення не надавалась.

4) у наданій до митного оформлення копії декларація країни відправлення № 292120200000324779 від 22.09.2020 зазначено номер коносаменту, виданого лише 27.09.2020, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало .

5) у поданій декларації зазначено виробника та торгову марку товарів, але ця інформація відсутня у поданих документах.».

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач скористалася правом на випуск товару у вільний обіг згідно положень ч. 7 ст. 55 МК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.6 ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідачем не встановлено та в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначено щодо відсутності серед наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» передбачених ч.2 ст.53 МК України документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: пакувальний лист б/н від 18.09.2020, рахунок-фактуру (інвойс) FCIU9976502 від 18.09.2020, коносамент СОSU6275921820 від 27.09.2020, автотранспортну накладну №6502 від 31.10.2020, навантажувальний документ №1615 від 28.10.2020, сертифікат про походження товару 20С4401А0682/19952 від 23.10.2020, банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 15.09.2020, страховий поліс PYIE202031010708Е08932 від 27.09.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) специфікацію №32 від 07.09.2020, копію митної декларації країни відправлення №292120200000324779 від 22.09.2020.

Щодо твердження відповідача, що відповідно до п.п.в) ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Згідно до Специфікації № 32 від 07.09.2020, яка є невід`ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 №323, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-ОДЕСА, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного Договору, ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки , або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням , а тому за правилами ч. 10 ст.58 МК України ця складова не підлягає додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вона не може вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс PYIE202031010708E08932 від 27.09.2020 не відповідає вищезазначеним умовам. Також у страховому полісі відсутні посилання на товаросупровідні документи, що унеможливлює віднести його до конкретної партії, суд зазначає наступне, згідно до Специфікації № 32 від 07.09.2020, яка є невід`ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 №323, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-ОДЕСА, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти A3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Отже, положеннями Договору з посиланням на Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, що страхування здійснює виключно Продавець.

Таким чином, декларант не повинен був надавати жодного документу, що стосується страхування, оскільки витрати на страхування ніс продавець, вони включені до ціни на товар та не є складовими митної вартості.

Щодо твердження відповідача, що відповідно до специфікації від 07.09.2020 №32 «Умови сплати»- 30% вартості партії товару протягом 10 календарних днів з моменту надання покупцю проформи-інвойсу. Проте, до митного оформлення надано банківський платіжний документ на суму 13 756,87 USD , що не відповідає умовам зовнішньоекономічного договору(контракту) від 01.04.2019 №323 та Специфікації від 07.09.2020 №32. Проформа інвойс до митного оформлення не надавалась, суд зазначає наступне, для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було подано, зокрема такі документи: зовнішньоекономічний договір(контракт) купівлі- продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) специфікацію №32 від 07.09.2020, банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 15.09.2020. Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 15.09.2020 містить усі реквізити, необхідні для ідентифікації платежу з даною поставкою, а саме- має посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року та специфікацію №32 від 07.09.2020, що давало митному органу повну можливість співставити даний платіжний документ з даною поставкою товару.

Щодо зауваження митного органу про те, що у платіжному банківському документі від 15.09.2020 зазначено суму 13756,87 дол.США передоплати, що складає 26,3% від суми партії товару і не відповідає узгодженим умовам сторін контракту( розділом 4 якого передбачена передоплата у розмірі 30%), слід зазначити, що вищезазначений документ є підтвердженням здійснення передоплати за товар Позивачем.

Щодо вказівки митного органу, що проформа інвойс до митного оформлення не надавалась, необхідно зауважити наступне.

Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 15.09.2020 року, є належним документом для підтвердження факту передоплати за Товар , оскільки містить реквізити, необхідні для ідентифікації платежу з даною поставкою, а саме- має посилання на номер та дату укладання Договору купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, номер та дату специфікації №32 від 07.09.2020, найменування товару (вказано «Prepayment for household» ), містить печатки банківської установила інші спеціальні відмітки банку, необхідні для ідентифікації імпортованого Товару.

Згідно до нього 15.09.2020 року була призведена передоплата за дану партію товару у сумі 13756,87 доларів США.

Щодо твердження відповідача, що у наданій до митного оформлення копії декларація країни відправлення № 292120200000324779 від 22.09.2020 зазначено номер коносаменту, виданого лише 27.09.2020, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало .

У коносаменті COSU6275921820 від 27.09.2020 вказано - «Date of issue of B/L»- «Дата видання коносаменту» -27.09.2020.

У відповідній графі митної декларації країни відправлення № 292120200000324779 від 22.09.2020 зазначено номер COSU6275921820.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що на момент видачі митної декларації країни відправлення № 292120200000324779 від 22.09.2020 коносамент COSU6275921820 від 27.09.2020 ще не був виданий, але, оскільки місце на судні завжди бронюється заздалегідь, звісно вже існував номер букінгу («booking note» (дозволяє резервувати (бронювати) місце на судні)), який завжди співпадає з номером майбутнього коносаменту (і це є загальновідомим і ,зокрема, добре відомо митному органу), і саме номер букінгу вказаний у відповідній графі експортної МД, що було безпідставно не взято до уваги митним органом.

Щодо твердження відповідача, що у поданій декларації зазначено виробника та торгову марку товарів, але ця інформація відсутня у поданих документах, суд зазначає, що у поданій уповноваженою особою декларанта МД щодо деяких товарів зазначено додаткову інформацію, а саме - виробника та торгову марку товарів, із посиланням. При цьому відсутні жодні розбіжності, оскільки найменування, артикули, кількість товарів, вказані у МД, повністю співпадають із найменуваннями, артикулами, кількістю товарів, що містяться у товаросупровідних документах.

Таким чином відповідач не обґрунтував, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Тоді як позивач надав до суду докази щодо існування в митного органу такої можливості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів митний орган пояснив відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами. Однак, зазначені твердження не підтверджені відповідачем жодними доказами.

Відповідно до пп.2,4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019р. в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2,4 ч.2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч.2 ст.58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що за приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що порушення прав позивача, з метою захисту яких подано цей позов, відбулось внаслідок прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості №UА500500/2020/500070/2 від 02.11.2020 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/50122 від 02.11.2020 року.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, характер спірних правовідносин та наявні в матеріалах справи письмові докази, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде: визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Дердмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500070/2 від 02.11.2020 року; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/50122 від 02.11.2020 року.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (вул. Гагарінське плато,5/3, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500070/2 від 02.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) №UА500500/2020/50122 від 02.11.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (вул. Гагарінське плато,5/3, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 19202597) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.