Ухвала суду № 94422874, 27.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття провадження в адміністративній справі

27 січня 2021 р. № 400/5965/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з

адміністративним позовомПриватного малого підприємства "Скела", вул. Бутоми, 7-в,Миколаїв,54034

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного малого підприємства "Скела" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивачем до суду стало непогодження позивача з діями відповідача, які полягають у несписаннні безнадійного боргу.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву приватного малого підприємства "Скела" залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

22.01.2021 року за вх. №1049 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про поновлення строку для звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі №1440/1763/18, встановлено факт наявності безнадійного податкового боргу у позивача в розмірі 167 034,53 грн., який ГУ ДПС у Миколаївській області зобов`язаний був списати ще 13.05.2017 року. Вказав, що згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577, затвердженого Наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Зазначив, що інформацію про наявність несписаного безнадійного податкового боргу в розмірі 167 034,53 грн. позивач дізнався випадково, а саме 29.10.2020 року з метою отримання характеристики майбутнього контрагента, а саме ПП «АЛЬФА ЛЮКС», з яким позивач мав намір укласти договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, позивач скористався послугами аналітичної онлайн-системи YouControl, що формує повне досьє на кожну компанію України на основі відкритих даних, відстежує зміни в держреєстрах та візуалізує зв`язки між афілійованими особами. Перевіривши зазначеного контрагента. позивач зробив запит на своє підприємство та виявив наявність податкового боргу. Враховуючи те, що у випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу II Порядку №577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків, то у позивача відсутня була необхідність у зверненні до контролюючого органу із заявою про списання такого боргу та контролю за вказаною процедурою, адже з часу винесення рішення від 08.10.2018 року у справі №1440/1763/18, яким було встановлено факт наявності безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 167 034, 53 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0001172301/0 від 07.06.2010 року, не створює для позивача юридичного обов`язку. Отже, обставини пропуску процесуальних строків виникли об`єктивно, незалежно від волі підприємства, яке пропустило строк звернення до суду із адміністративним позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, як вбачається з даної статті, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, лише в жовтні 2020 року ПМП "Скела" дізналося про те, що відповідачем не списано безнадійний податковий борг позивача.

Водночас, за приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі іменується - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на особливі обставин даної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом з метою вирішення спору по суті, який має для позивача важливе значення.

За приписами ч. 1 та 6 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при поданні позовної заяви заявник пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а відтак, відповідна заява позивача має бути задоволена.

Таким чином, недоліки зазначені в ухвалі суду від 28.12.2020 року усунені в повному обсязі.

Згідно правил ст. 19 КАС України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Миколаївським окружним адміністративним судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.

Згідно приписів статті 12 та глави 10 КАС України, вказана адміністративна справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 120, 160, 161, 171, 248, 257-263 КАС України, п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС Україн, суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду приватного малого підприємства "Скела" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначити судове засідання на 03 березня 2021 р.р. - 14:00 год., яке відбудеться в приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Декабристів 41/10, м. Миколаїв, 54001, тел. (0512) 53-31-80, факс (0512) 53-31-81.

Роз`яснити сторонам, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення) є правом учасників справи.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив повинен відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

До відзиву додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного) .

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.261 КАС України у разі отримання відзиву на позов він має право подати до суду відповідь на відзив у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву. Відповідь на відзив повинна відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України. Позивач зобов`язаний згідно з ч.2 ст.163, ч.3 ст.162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду копію відповіді на відзив та доданих до неї документів надіслати (надати) іншим учасникам справи..

До відповіді на відзив додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь на відзив;2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного).

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.

На підставі приписів п. 12 ч. 9 ст. 171 КАС, суд повідомляє суб`єкта владних повноважень про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб`єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.79 КАС України учасники справи разом із заявами по суті справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно зі ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Приписами ч. 1 ст. 149 КАС України встановлено, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Справа буде розглянута у строк не більше шестидесяти днів з дня відкриття провадження.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: www.adm.mk.court.gov.ua.

Копії ухвали разом з інформацією про права та обов`язки направити учасникам справи.

Справа розглядатиметься суддею одноособово.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише з підстав порушення правил підсудності шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Лебедєва