Рішення № 94422861, 26.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 р. справа № 400/3606/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001 про:стягнення компенсації в розмірі 6 119,85 грн.; стягнення матеріальної допомоги за період з 1994 р. по 2000 р.;стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку; стягнення 4 718,39 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі-відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС в Миколаївській області), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за всі (230 днів) невикористаної відпустки за період з 1994 р. по 1999 р. у сумі 6119,85 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача не доплачені та не виплачені суми матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати за період служби з 1994 р. по листопад 2000 р стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку (компенсація за всі дні невикористаної відпустки за період з 1994 р. по 2000 р. та невиплачену і недоплачену матеріальну допомогу) при звільнені по дату 01.09.2020 р.; стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних від простроченої суми компенсації за всі дні невикористаної відпустки в сумі 550,78 грн., стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати від суми компенсації за всі невикористані дні відпустки в сумі 4167,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільнені з ним не було проведено повного розрахунку, а саме відповідачем не проведено виплату компенсації за невикористані дні відпустки та матеріальної допомоги за шість років за період з 1994-2000 р.р.

Ухвалою від 16.09.2020 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки з позивачем при звільнені проведено повний розрахунок, що підтверджується особовою карткою грошового забезпечення позивача, в свою чергу позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 16.06.1994 р. по 27.11.2000 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах.

Наказом від 27.11.2000 р. №107 о/с звільнено з органів внутрішніх справ України і його вислуга років складає 6 років 05 місяців 11 днів.

Згідно листа відповідача від 28.08.2020 р. №158ез/05/28-2020 та особової картки ОСОБА_1 вбачається, що позивачу при звільнені зроблено розрахунок та виплату місячного грошового забезпечення за видами виплат в сумі 532, 25 грн., а саме посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за особливі умови служби. Також зроблений запис про виплату одноразової грошової допомоги при звільнені в сумі 825 грн. Запис про нарахування коштів за понаднормову службу чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за роботу в нічний час в особовій картці відсутній.

Позивач вважає, що з ним не проведено повного розрахунку при звільненні, а саме йому не нараховано та не проведено виплату компенсації за невикористані дні відпустки (230 дні) та матеріальної допомоги за шість років за період служби з 1994 р. по 2000 р., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами враховує наступне.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 56 цього Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Тобто, особам, які звільняються з органів внутрішніх справ виплачується компенсація за невикористану відпустку тільки в році звільнення, і тільки в тому випадку, якщо відпустка використана не була, а також в залежності віднесення особи до середнього, старшого і вищого начальницького складу.

Спеціальне звання - майор міліції, відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР віднесено до старшого начальницького складу.

Враховуючи те, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ у званні майора міліції та є особою старшого начальницького складу, суд приходить до висновку що позовні вимоги про виплату компенсації за невикористані відпустки задоволенню не підлягають, оскільки він мав право лише на відпустку. Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо невикористання права на відпустку, передбаченого п. 56 Положення та не використання права на відпустку у минулі роки з 1994-2000 р.р..

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 04.10.1996р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. Одночасно державними бюджетами України щорічно установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати грошового утримання, затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового начальницького складу органів внутрішніх справ" (пункт 3), яка розмежовує грошове забезпечення працівників міліції на основне та додаткове. До додаткового грошового забезпечення відноситься матеріальна допомога, яка виплачується відповідно до вимог бюджетного законодавства в межах затвердженого фонду оплати праці у розмірі місячного грошового забезпечення на рік та за рішенням керівника.

Із наведеного вище, вбачається, що матеріальна допомога не носить обов`язкового характеру, а є додатковим видом грошового забезпечення і виплачується в межах асигнувань. Крім того, позивачем не надано до суду жодного доказу щодо невиплати йому матеріальної допомоги у період з 1996 р. по листопад 2000 р., а за інформацією відповідача дані про нарахування та виплату матеріальної допомоги за 1996-2000 роки не можливо надати суду, оскільки первинні бухгалтерські документи у встановленому порядку знищені. Щодо періоду з 1994 р. по 1995 р., то указ Президента, на який посилається позивач не був чинний, оскільки був прийнятий у 1996 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не надано до суду належних доказів вчинення порушень відповідачем, про які викладено у позовній заяві, тобто при звільнені відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001 08592253) , відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич