Рішення № 94422818, 26.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року справа №380/9668/20

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Роздіна Ю.Н.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Радченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач), з вимогами:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код: 39769942) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.08.2020 року та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь позивача судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. 25.08.2020 ОСОБА_1 подав до ГУ Держгеокадастру у Львівській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. Як зазначає позивач до клопотання ним було долучено необхідний перелік документів. Водночас на момент подачі позову жодної відповіді та прийняття відповідного рішення про надання дозволу чи відмову не надано. Таким чином відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру після спливу встановленого законом місячного строку, на переконання позивача, свідчить про протиправність та невідповідність дій відповідача вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Спрощене позовне провадження у справі суд відкрив ухвалою від 04.11.2020.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало відзив на позов. Заявлені вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначено, що зв результатами розгляду клопотання позивача ,позивачу надано відмову у формі наказу від 30.09.2020, у чітко визначені законодавством терміни, а отже твердження позивача, на переконання відповідача про те, що жодного рішення не прийнято є хибними. Вказано, що оригінал наказу і на сьогодні не направлений ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю коштів на пересилання поштової кореспонденції. Відповідач окрім іншого зазначає, що позивач як зацікавлена особа безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Львівській області за спливом місячного строку не звернувся для обставин не звернувся, тобто скориставшись правом реалізувати вирішення питання щодо відведеної ділянки не довів його до кінця у межах розумного строку.

Також відповідач надав додаткові пояснення у яких зазначив, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала відсутність погодження на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Вважає що доводи відповідача є необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано належних доказів щодо належного виконання обов`язку передбаченого ч. 7 ст. 118 ЗК України. Відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і надає дозвіл на розробку проекту землеустрою, або вмотивовану відмову. А отже прийняття рішення безпосередньо пов`язане з інформуванням заявника про результати розгляду його звернення.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо позову заперечила з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи сторін, оглянувши на надавши оцінку наданим доказам суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 23.08.2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок категорії земель запасу згідно КВЦПЗ, яка розташована у Львівській області за адресою: Жовківський район, с. Новокам`янка, урочище «За климком» на території Новокам`янської сільської ради (межами населеного пункту).

До клопотання ОСОБА_1 додав:

1. Викопіювання з публічної кадастрової карти з бажаним місцем розташування;

2. Копію паспорта громадянина України;

3. Копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера.

Зазначене клопотання позивач скерував до ГУ Держгеокадастру у Львівській області засобами поштового зв`язку. З матеріалів справи вбачається, що таке прийняте відповідачем 28.08.2020.

У зв`язку з неотриманням у встановлений ст. 112 ЗК України місячний строк відповіді від ГУ Держгеокадастру щодо розгляду відправленого клопотання та прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, за результами розгляду клопотання позивача ГУ Держгеокадастру у Львівській області 30.09.2020 видало наказ №13-9869/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з відсутністю погодження надання дозволу на розроблення документації органом місцевого самоврядування Новокам`янської сільської ради.

Про наявність вказаного наказу, як зазначає позивач йому стало відомо безпосередньо у ході розгляду справи і про результати розгляду його звернення у встановлений місячний строк, його повідомлено ГУ Держгеокадастру у Львівській області не було.

Відповідач у свою чергу не спростовує вказаних обставин, як на підтвердження правомірності своїх дій посилається на відсутність у ГУ Держгеокадастру у Львівській області коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції.

Суд критично ставиться до такий покликань державного органу, оскільки відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання державою своїх зобов`язань. Позивач звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з метою реалізації передбаченого законодавством права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, мав об`єктивні сподівання на виконання управлінським органом своїх функцій, а саме на отримання від нього офіційної відповіді у встановленого зразка.

Вказане кореспондується із положеннями ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» у відповідності до яких органи державної влади зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати прийнятого рішення.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Вказане зокрема спростовує доводи відповідача про те, що позивач як зацікавлена особа скориставшись правом реалізувати свої права не довів його до кінця у межах розумного строку.

Суд наголошує, що на момент спливу встановленого строку на отримання відповідного рішення, як і на момент звернення до суду за захистом своїх прав позивачу не було відомо про необхідність повторно звертатися до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, як про це зазначає відповідач.

Крім того відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач при цьому не позбавлений правом на звернення до суду за захистом своїх прав, які він вважає порушеними діями чи бездіяльнісю органів державної влади.

Хоча правомірність наказу, не є предметом розгляду даної справи, окремо суд вважає за доцільно зазначити те, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області особливу увагу звертає на обґрунтування правомірності наказу від 30.09.2020 №13-9869/16-20-СГ у урахуванням вмотивованої підстави для відмови у наданні дозволу .а саме: відсутності погодження надання дозволу на розроблення документації органу місцевого самоврядування Новокам`янської сільської ради.

Відповідач, як вбачається з матеріалів справи звертався листом від 09.09.2020 №18-13-0.31-5578/2-20 до голови Новокам`янської сільської ради Жовківського району про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, після перевірки бажаного місця розташування земельної ділянки на відповідність.

Однак, як сам вказує не отримав жодної відповіді. Проте вказаний лист як доказ не є належним у відповідності критеріїв КАС України, оскільки підтвердження надіслання означеного листа ГУ Держгеокастру у Львівській області не надано, на що у даному випадку міг вплину і факт відсутності фінансування. Відтак, наданий відповідачем лист не може розцінюватись судом як належна підстава відмои у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

Суд повторно зазначає, що згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Відтак, вказаною нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.02.2018 в справі № 806/3095/17, від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи наведене, для належного захисту прав позивача суд вважає за доцільно зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.08.2020 року та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 114, 115, 117, 241, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суддя -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.08.2020 року та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.01.2021.

Суддя В.М. Сакалош