Рішення № 94422757, 16.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року справа №380/4746/20

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/4746/20 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг в сумі 54233,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для відповідача у 2019 році встановлено певний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який ним не виконано. Враховуючи виявлені порушення відповідач, згідно з статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов`язаний сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 53887,50 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій з невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році було 15 квітня 2020 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 року (22 дні) складає 355,52 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатила вищевказані суми, заборгованість перед позивачем у 2019 році становить 54233,02 грн.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, поданому 15.07.2020 року через канцелярію суду. Відповідач зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до витягу зі штатного розпису виділені робочі місця для

працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до мене адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма N 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році становила 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа.

Відповідно до Звітності (Форма №3-ПН) поданої 09 серпня 2019 року ФО-П ОСОБА_1 надавала в державну службу зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН.

На виконання наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 Відповідач подавав до центру зайнятості звітність про попит на робочу силу (за формою 3-ПН) про створене на підприємстві робоче місце для інвалідів та наявність вільних робочих місць.

Разом з тим, відповідач неодноразово давала оголошення про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач вважає, що я належним чином виконала свій обов`язок покладений на неї, у зв`язку з чим посилання позивача на те, що нею порушено встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з причини того, що на його підприємстві у 2019 році працювало 0 інвалідів, що не відповідає нормативу у 1 особа, є таким, що не узгоджується з приписами чинного законодавства та обставинам справи, оскільки виконала усі покладені на мене законодавством обов`язки з працевлаштування інвалідів.

При цьому, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечила, надала додаткові пояснення, просила в задоволенні позову відмовити.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 24.06.2020 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 31.08.2020 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Ухвалою судді від 16.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом встановлені наступні обставини:

Згідно зі звітом позивача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 16 осіб, з них інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2018 році для підприємства становив 1 особу.

Позивачем виявлено, що встановлений норматив робочих місць для інвалідів на 2019 рік відповідачем не виконано.

На підставі встановлених порушень Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році.

Згідно з розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, сума коштів до сплати за 1 незайняте особами з інвалідністю робочих місць становить 53887,50 грн. Розрахунок пені визначено за ставкою НБУ станом на 07.05.2020 - 8%; кількість днів у поточному році - 366; відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені - 120%; розрахунковий розмір пені (8*120:100:366) - 0,03%; сума пені за один день прострочення: 53887,50*0,03% = 16,16 грн; кількість днів існування боргу: з 16.04.2020 до 07.05.2020 включно = 22 дні; сума пені, що необхідно сплатити 16,16 * 22 = 355,52 грн. Загальна сума позовних вимог: 54233,02 грн (53887,50 + 355,52 = 54233,02).

Вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені не сплачена відповідачем в добровільному порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача внаслідок порушення законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач подав до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2019 року становила 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 53887,50 грн.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Згідно із до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 18-1 цього ж Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно ст. 20 цього ж Закону, передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що відповідачем подано звіт позивачу форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік. Згідно вказаного звіту - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 16 осіб (код рядка 01). З них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) відповідачем не заповнено. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа.

Отже, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2019 році не виконала норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа.

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році для відповідача становив 1 особа (з них працевлаштовано 0 осіб), розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить 53887,50 грн., тому відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік в сумі 53887,50 грн. Строк сплати цих санкцій відповідно до статті 20 Закону № 875-XII сплив 15.04.2020.

Ураховуючи те, що відповідач добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції у встановлені законом строки, позивач нарахував пеню відповідно до облікової ставки НБУ (в розмірі 8% річних) за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 в сумі 355,52 грн.

Отже, станом на дату розгляду справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не сплатила адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік та пеню на загальну суму 54233,02 грн.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача викладенні у відзиві на позовну заяву, оскільки як встановлено судом, відповідач подано звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому не зазначив кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02).

Таким чином, позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 54233,02 грн., підлягають задоволенню повністю.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п.15. Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005, м. Львів, пл. Маланюка, 6) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 13813928, м. Львів, пл. Маланюка, 6) заборгованість в сумі 54233,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15. розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 26.01.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.