Рішення № 94421567, 27.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/11001/19

категорія 111020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акту і рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.12.2020 просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення опису майна позивача у податкову заставу;

- скасувати рішення відповідача від 19 червня 2019 року №30956/10/28-10-17-02-23 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправним та скасувати акт опису майна №16 від 26 червня 2019 року;

- зобов`язати відповідача вжити відповідних заходів по виключенню записів щодо вищевказаного майна позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування позову вказує, що не погоджується із оскаржуваними актом опису майна та рішенням Офісу великих платників податків Державної податкової служби України та вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню. На думку позивача право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу у разі несплати у строки, встановлені ПК України, суми податкового зобов`язання, самостійно визначеного контролюючим органом. Однак, позивач заперечує факт наявності податкового боргу. У зв`язку з цим, позивач вказує на відсутність підстав у контролюючого органу для прийняття відповідних рішень.

Ухвалою судді від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.11.2019 задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/9592/19.

Ухвалою суду від 11.11.2020 поновлено провадження у справі №240/11001/19 у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №240/9592/19.

14 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду проведено заміну відповідача з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на Офіс великих платників податків Державної податкової служби України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.11.2019 (а.с.44-46) та відзиві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.12.2020 (а.с.178-179).

В судовому засіданні 23.12.2020 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, за результатами документальної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку приватним підприємством "Укрпалетсистем" контролюючим органом складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення.

За результатами судового оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017, що залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017, позов задоволено.

04.12.2018 Верховний Суд своєю постановою по справі, задовольнив вимоги касаційної скарги Офісу великих платників податків, скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 806/2015/16 та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з вказаним, в інтегрованих картках платника податків приватного підприємства "Укрпалетсистем" обліковується заборгованість з податків і зборів, що станом на 30.07.2019 становила 5 008 634,08 грн.

Враховуючи наявність податкового боргу, відображеного в інтегрованій картці платника податків, відповідачем була винесена податкова вимога від 14.06.2019 №142-17 та прийнято рішення від 19 червня 2019 року №30956/10/28-10-17-02-23 про опис майна у податкову заставу (а.с.12).

В подальшому актом опису майна №16 від 26 червня 2019 року описано наступне майно приватного підприємства "Укрпалетсистем":

- ТОYОТА LAND CRUSER 200, рік випуску - 2018 р., білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 ;

- LEXUS 450, рік випуску - 2016, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 .

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом, приватним підприємством "Укрпалетсистем" до Житомирського окружного адміністративного суду було оскаржено податкові вимоги, у тому числі і податкову вимогу від 14.06.2019 №142-17 за якою контролюючим органом прийнято рішення від 19 червня 2019 року №30956/10/28-10-17-02-23 про опис майна у податкову заставу, що в свою чергу є предметом оскарження у вказаних правовідносинах.

Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №240/9592/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року, позов задоволено, визнано протиправними дії відповідачів по внесенню до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства "Укрпалетсистем" суми податкового боргу з акцизного податку (включаючи штраф) в розмірі - 41 717 479,96 грн та пені в розмірі 26 539 124,56 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові вимоги, в тому числі від 14.06.2019 №142-17.

Приймаючи рішення у справі №240/9592/19, скасовуючи вищезгадані податкові вимоги, суд дійшов висновку, що із витягів інтегрованої картки позивача вбачається, що оскаржувані податкові вимоги були винесені після внесення показників (наявність податкового боргу) із постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №806/2015/16. Враховуючи, що наслідком відображення вищевказаних сум у інтегрованій картці платника податків (позивача) стало винесення відповідачами оспорюваних податкових вимог, тоді як судом зроблено висновок про порушення порядку такого відображення податкового боргу, зазначені вимоги також визнано протиправними та скасовано (а.с.132).

Згідно з підпунктом 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України, передбачено, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеного контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Аналіз наведеної норми чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що податкова вимога складається контролюючим органом лише у випадку несплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість, як встановлено в ході розгляду справи, на час виникнення спірних правовідносин, узгоджена сума грошового зобов`язання була відсутня.

Оскільки податкова вимога від 14.06.2019 №142-17 скасована за результатами розгляду справи №240/9592/19, то відповідна сума заборгованості, яка у ній зазначена не є узгодженою.

Відтак, відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу, та як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Наведене дозволяє зробити висновок, про відсутність у податкового органу підстав для прийняття рішення від 19 червня 2019 року №30956/10/28-10-17-02-23 про опис майна у податкову заставу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №826/17624/16.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення опису майна позивача у податкову заставу, визнання протиправним та скасування акту опису майна №16 від 26 червня 2019 року та зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по виключенню записів щодо вищевказаного майна позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна суд зазначає наступне.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

З огляду на наведене, акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.

Відтак, акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту є зобов`язання контролюючого органу виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 20 серпня 2020 року у справі № 808/2726/16.

У контексті наведеного, суд звертає у вагу на практику Європейського суду із прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) та згідно зі ст.17 Закону від 23.02.06 № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду із прав людини", згідно з якою суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄЄПЛ як джерело права. Єтаттею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна окрім як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У п.49 Рішення ЄЄПЛ від 22.11.07 у справі "Україна-Тюмень" проти України" суд указав, що: "...Перша та найважливіша вимога ст.1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном повинне бути законним: друга пропозиція першого пункту дозволяє позбавлення власності тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль над використанням власності шляхом уведення в дію "законів". У рішенні від 20.10.11 "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного управління". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання спільного інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основні права людини, як майнові права, держоргани повинні діяти своєчасно й належним та якомога послідовно. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок уводити внутрішні процедури, які посилять прозорість та ясність їх дій, мінімізують ризик помилок і будуть сприяти юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси. Згідно з п.71 зазначеного рішення держоргани, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення про опис майна у податкову заставу, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 5944,00 грн про, що свідчать платіжні доручення №855 від 07.10.2019 на суму 1921,00 грн (а.с.4 ), №856 від 07.10.2019 на суму 1921,00 грн (а.с.5), та №76 від 08.12.2020 на суму 2102,00 грн (а.с.166).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову приватного підприємства "Укрпалетсистем" суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору у сумі 4023,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 19 червня 2019 року №30956/10/28-10-17-02-23 про опис майна приватного підприємства "Укрпалетсистем" у податкову заставу.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби України вжити відповідних заходів по виключенню записів щодо майна приватного підприємства "Укрпалетсистем" згідно акту опису майна №16 від 26 червня 2019 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (вул.Дегтярівська,11-г, м.Київ, 04119, ЄДРПОУ 43141471) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вул.Березюка,15, с.Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571, ЄДРПОУ 32285225) понесені судові витрати в сумі 4023,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва