Рішення № 94421341, 22.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р. Справа№200/10185/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бєломєстнова О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, за участю третьої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, за участю третьої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у якій просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-ти років;

- зобов`язати вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45-ти років.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що на момент виконання 45-ти річного віку (03.12.2018 року) знаходилася на довготривалому стаціонарному лікуванні у зв`язку з певним захворюванням, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №4085 від 15.08.2019 року. У зв`язку з цим лише у жовтні 2019 року вона змогла звернутися до відповідача щодо вклеювання нової фотокартки до власного паспорту зразка 1994 року (у вигляді книжечки), однак отримала усну відмову у вчиненні таких дій. Відмова мотивована тим, що нею пропущений відповідний строк на таке звернення. Запропоновано оформити паспорт нового зразку у вигляді ID-картки, але вона не погодилася отримувати паспорт нового зразка за релігійними переконаннями. Після цього вона змушена була за захистом конституційних прав звернутися до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, на що отримала відмову від 20.11.2019 року. Також, у зв`язку з необхідністю отримання обґрунтованої письмової відмови у вчиненні відповідних дій, вона вдруге звернулася до Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, на яку також отримала письмову відмову. У зв`язку з наведеним вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням конкретного суб`єкта владних повноважень, до якого звернені позовні вимоги, або у разі зазначення двох відповідачів - позовних вимог до кожного з них.

19.11.2020 року через відділ документообігу та діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про заміну неналежного відповідача у справі.

21.12.2020 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, з якого слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 45 років. У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 терміну звернення щодо вклеювання фотокартки до паспорту громадянина України зразка 1994 року та досягнення нею 45-річного віку, відповідно до вимог чинних правових актів, її недійсний паспорт підлягає вилученню та обміну. Крім того зазначає, що у 2019 році позивач до територіального підрозділу ГУ ДМС в Донецькій області не зверталась та відповідно відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримувала. У відповіді ГУ ДМС в Донецькій області від 20.11.2019 року на звернення позивача на Урядову гарячу лінію ДМС України було чітко вказано про необхідність звернення до територіального підрозділу ДМС України. Позивачем взагалі не було подано до відповідача заяви про вклеювання фотокартки та повного переліку документів, як це передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. У зв`язку з наведеним просить суд відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

14.12.2020 року третя особа через відділ діловодства та документообігу суду надала відзив на адміністративний позов, який за змістом є аналогічним поданому Добропільським міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відзиву на позовну заяву.

16.12.2020 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала відповідь на відзив, з якої слідує, що вона особисто декілька разів протягом жовтня 2019 року зверталася безпосередньо до начальника Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області – Землянухіної Г.А., яка відмовилася прийняти будь-які заяви та письмові документи, пояснивши це відсутністю підстав, пропуском встановлених чинним законодавством строків та усно запропоновано лише подати заявку на ID-картку. Крім того, протягом березня 2020 року при спробі оформити заяву щодо вклеювання фотокартки з відміткою про відмову позивача у наданні згоди на обробку персональних даних, їй вдруге було відмовлено прийняти вказану заяву з необхідними документами.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Добропільський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області є суб`єктом владних повноважень є територіальним підрозділом органу Державної міграційної служби. Відповідач не має статусу юридичної особи, що з урахуванням приписів п.7 ч.1 ст. 4, ст. 43 КАС України не впливає на його адміністративну дієздатність як суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з реєстраційної картки звернення, 14.11.2019 року позивач телефоном звернулася до Державної міграційної служби України, яка передала його на виконання до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області. Зі змісту звернення вбачається, що заявниця – особа з інвалідністю ІІ групи, яка пропустила термін вклеювання фото у паспорт при досягненні 45 років по причині перебування у медичному закладі (лікувалася) та не могла зробити фото, оскільки на той час мала вади у зовнішності та не пересувалася. Заявниці повідомлено про необхідність отримання ID картки. Прохання дозволити заявниці сплатити штраф за несвоєчасне вклеювання фото при досягненні 45 років та залишити заявниці паспорт старого зразка.

На вищезазначене звернення позивача 18.11.2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надала відповідь, у якій повідомила, що після спливу тридцятиденного терміну після настання 45 років, вклеювання фотокартки здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі рішення суду.

03.03.2020 року позивач звернулася до Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у якому зазначила, що у зв`язку з захворюванням вона прострочила вклеювання фото у паспорті зразку 1994 року. Після довготривалого лікування вона звернулася до відділу ДМС м. Добропілля у жовтні 2019 року, де їй було відмовлено в усній формі та повідомлена можливість отримати паспорт нового зразку – ID картку. Вона відмовляється отримувати паспорт нового зразку за релігійними переконаннями, а обмеження щодо альтернативи вклеюванню нових фото - видача ID картки порушує її основоположні конституційні права.

На вищезазначене звернення позивача 07.03.2020 року відповідач надав відповідь, у якій повідомив наступне. Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591 встановлено, що для оформлення паспорта заявник подає документи, перелік яких визначено вищевказаним Тимчасовим порядком. У числі наведених документів є заява встановленого зразка та рішення суду. Враховуючи зазначене територіальні підрозділи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області можуть оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки включно у разі подання заявником документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З наведеного слідує, що спірним питанням у даній справі є відмова відповідача у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , нової фотокартки у зв`язку з пропуском останньою строку звернення, не належною формою відповідної заяви та відсутністю необхідного для цього рішення суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Частиною першою статті 13 того самого Закону передбачено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пунктів 1, 2 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно підпункту 6 пункту 6 вказаного Порядку обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року №2297-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2297-ІV) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами частини першої статті 6 Закону № 2297-ІV визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено).

Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна" , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і

Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно п. 18 Положення № 2503-XII для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу виповнилось 45 років, тому вона мала звернутися до відповідача з відповідною заявою про вклейку фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 03 січня 2019 року. Проте, таку заяву (звернення) позивач подала вперше лише 14.11.2019 року з проханням залишити паспорт старого зразка, у зв`язку з релігійними переконаннями.

Як зазначалось вище, паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

При цьому суд зазначає, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Як вже зазначалося, відповідно частини шостої статті 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних. Тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що обумовлює висновок про неякість закону та порушення внаслідок цього конституційних прав такої особи.

Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога якісного закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Відсутність у позивачки дійсного паспортного документу суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Перелік визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

За таких обставин суд вважає, що безальтернативне застосування норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302 є по суті примушенням позивачки до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, відтак - непропорційно обмежує її конституційне право.

У постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Такі висновки додатково підтверджують наведені вище доводи суду щодо неможливості примушення особи використовувати паспорт у формі ID - картки у разі, якщо вона відмовляється від цього з релігійними мотивів.

Суд погоджується з доводами відповідача про пропущення позивачкою строку для звернення із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, що є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. В той же час, таке порушення не повинно може бути підставою для позбавлення її права на користування паспортом у формі книжечки.

Для реалізації цього права, у паспорт позивача повинна бути вклеєна актуальна фотокартка.

Механізм дій відповідача у цій ситуації наведений у абзаці 3 пункту 2 розділу 5 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456 (далі – Наказ № 456). Згідно з ним для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду.

Отже, наявна можливість вклеювання нової фотокартки в паспорт зразка 1994 року лише у разі наявності заяви про вклеювання фотокартки, паспорту, двох фотокарток із зображенням та відповідного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що законодавством не передбачено іншого способу захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивачки зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Для реалізації цього права позивачка у відповідності до п. 2 розділу 5 Наказу №456 одночасно з рішенням суду повинна надати відповідачу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постанові від 21.08.2020 по справі №240/3660/19.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-ти років є єдино можливими у такій ситуації, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду при оцінці дій державного органу у аналогічній ситуації (справа № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18)). У постанові суду по цій справі зазначається, що самі по собі дії територіального органу ДМСУ щодо відмови у вклеюванні нової фотокартки у паспорт громадянина України зразка 1994 року можуть відповідати Закону № 5492-VI. Разом з тим, законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Судом не приймаються до уваги доводи щодо недотримання позивачем порядку звернення із заявою встановленої форми та наданням відповідних документів, оскільки з адресованого позивачу листа-відповіді відповідача від 07.03.2020 року вбачається, що відмова мотивована не тільки відсутністю заяви встановленого зразка, а і відсутністю рішення суду, передбаченого Порядком № 456.

Також, судом не може прийнято до уваги посилання відповідача на необхідність врахування постанови Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі №200/2694/19-а при розгляді даної справи. Спірним питанням у зазначеній справі була відмова громадянина від отримання ID-паспорту, яка була не пов`язана з його релігійними переконаннями, що є відмінним від даної справи.

Крім того судом встановлено, що причини пропуску звернення позивача за вклеюванням фотокартки у паспорт були об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від її волевиявлення. Позивач з 02.12.2018 по 15.08.2019 перебувала на стаціонарному лікуванні, є інвалідом 2-ї групи. Зазначене підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4085 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 601358 від 10.09.2019 року.

В силу цього, поводження з позивачем за такими саме правилами, як і з іншими особами, що пропустили термін вклеювання фотокартки у паспорт, може вважатися непрямою дискримінацією, яка відповідає ознакам, наведеним у п.3 ч.1 ст. 1 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Адже положення позивачки вимагає відступлення від загального формально нейтрального правила поведінки органів ДМСУ у даній ситуації.

Зважаючи на заборону частиною 2 статті 6 вказаного Закону непрямої дискримінації з боку державних органів, необхідність забезпечення відповідності дій відповідача закріпленому у п.7 ч.2 ст. 2 КАС України аналогічному критерію, завдання адміністративного судочинства, суд вважає наявною у даній справі додаткову підставу для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, за участю третьої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_2 , який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-ти років.

Зобов`язати Добропільський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 37841728, місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 52) вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_2 , який виданий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45-ти років.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.01.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.