Рішення № 94420833, 26.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16494/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася із позовом до Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (далі - Нововолинське відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області) про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку щомісячної грошової виплати у зв`язку з втратою працездатності, зобов`язання здійснити обрахунок середньої заробітної плати за розрахунковий період з березня 2019 року по лютий 2020 року, нараховану заробітну плату за весь розрахунковий період з березня 2019 року по лютий 2020 року без виключень, здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дати її призначення - 03.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2020 позивач звернувся до Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області із заявою про перерахунок призначених йому страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності по професійному захворюванню, з вимогою врахувати заробітну плату за весь належний період.

19.11.2020 відповідач листом від 19.11.2020 №16-01-13/1077 повідомив позивачу про відмову у перерахунку вищевказаних страхових виплат з тих підстав, що роботодавцем ВП «Шахтою №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» не сплачено єдиний соціальний внесок.

Позивач вважає дії Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області щодо відмови у перерахунку страхових виплат протиправними, посилаючись на порушення його прав та законних інтересів, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі - Постанова 1266). Відповідно до пункту 11 Постанови 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Зазначив, що згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 звільнився з ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» 31.03.2020, тому розрахунковий період з березня 2019 року по лютий 2020 року. Наказом Міністерства соціальної політики України №1022 від 21.10.2015 затверджені Приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування у яких зазначено, що: «у випадку якщо на дату призначення страхових виплат відсутні дані про сплату єдиного внеску за деякі місяці розрахункового періоду, розрахунок середньої заробітної плати проводиться без урахування цієї заробітної плати.»

В довідці про заробітну плату №70 від 11.11.2020 ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», зазначено, що єдиний соціальний внесок не сплачений з зарплати за грудень 2019 року, тому заробітна плата за цей місяць не включена до розрахунку середньої заробітної плати, а у листопаді - грудні 2020 року до Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області не надходили будь-які відомості по ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля ».

Представник відповідача вказав, що в довідці ОК-5 містяться дані за кожен місяць по кожному із страхувальників: сума заробітної плати, з якої сплачені внески, кількість днів стажу, відмітка про сплату внесків. З аналізу довідки ОК-5 вбачається, що ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» не сплачений ЄСВ з листопада 2017 року по березень 2020 року.

Зазначив, що ОСОБА_1 не звертався з позовом ні до органів Пенсійного Фонду, ні до роботодавця - ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» щодо не сплати ЄСВ.

Представник відповідача вважає правомірними дії Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області щодо не включення грудень 2019 року до розрахунку середньої заробітної плати, у зв`язку із несплатою ЄСВ згідно даних ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля». З врахуванням наведеного, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 період з 19.10.1992 по 31.03.2020 працював у Відокремленому підрозділі «Шахта №9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» на посаді гірника очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем під землею, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.05.1990 (а.с.13-14).

Відповідно до висновку МСЕК, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №693279 від 10.11.2020 позивачу було встановлено третю групу інвалідності та протипоказана важка фізична робота (а.с.7).

Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №022199 від 10.11.2020 встановлено, що ступінь втрати працездатності становить 65 відсотків (а.с.8).

11.11.2020 Нововолинським відділенням управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області винесено постанову №0302/3709/3709.2/2 про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати (а.с.16), відповідно до якої: «Потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 03.11.2020, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 08.09.2020.

За висновком МСЕК від 10.11.2020 серія 12 ААА №022199 потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 65%, у тому числі: 10% по професійному захворюванню (дата по акту 08/09/2020 за №б/н); 25% по професійному захворюванню (дата по акту 08/09/2020 за №б/н); 30% по професійному захворюванню (дата по акту 08/09/2020 за №б/н) та 3 група інвалідності, з повторним оглядом 03.11.2021.

Середньомісячна заробітна плата (дохід) перед настанням страхового випадку становила 13 781,41 грн.»

У відповідності до вищевказаної постанови, керуючись статтею 36, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 8 957,92 грн. на період з 03.11.2020 по 03.11.2021 включно.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою взяти до розрахунку щодо призначеної щомісячної грошової виплати весь заробіток за розрахунковий період, оскільки його середньомісячна заробітна плата за період з березня 2019 року по лютий 2020 року становить 14 540,50 грн.

Листом від 19.11.2020 №16-01-13/1077 Нововолинське відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Волинській області повідомило позивача, що наказом Міністерства соціальної політики України №1022 від 21.10.2015 затверджені «Приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», у яких зазначено, що «у випадку якщо на дату призначення страхових виплат відсутні дані про сплату єдиного внеску за деякі місяці розрахункового періоду, розрахунок середньої заробітної плати проводиться без урахування цієї заробітної плати». В довідці про заробітну плату, яку надало позивачу підприємство, зазначено, що єдиний соціальний внесок не сплачений з зарплати за грудень 2019 року, тому заробітна плата за цей місяць не включена до розрахунку середньої зарплати. У разі сплати підприємством єдиного соціального внеску за грудень 2019 року середня заробітна плата буде перерахована.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення йому щомісячної страхової виплати, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105).

Відповідно до статті 36 Закону №1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються зокрема із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 35 Закону №1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно частини першої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Частинами 9, 10 статті 42 Закону №1105 визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.

Пунктом 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок №1266) встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Згідно пункту 12 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Пунктом 13 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Згідно пункту 14 Порядку №1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:

З = З(н) х С : М,

де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...); К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:

К = З(в) : З(с),

де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

Відповідно до розділу ІІІ підпункту 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається із довідки форми ОК-5 у період з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата роботодавцем ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля».

Судом встановлено, що роботодавцем позивача вчасно не сплачено суми нарахованого ЄСВ. Водночас, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, тому дана обставина не залежала від позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України №675 від 26.11.2014 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затверджено розподіл єдиного внеску, що сплачується категорією платників, зокрема, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку втратою працездатності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

За приписами пунту1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, як його роботодавець. Відтак, внаслідок невиконання ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність заборгованості ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, а також заробітної плати до страхового стажу та середньої заробітної плати, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 13.11.2020.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області щодо відмови у перерахунку щомісячної грошової виплати у зв`язку з втратою працездатності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Нововолинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області здійснити обрахунок середньої заробітної плати за розрахунковий період з березня 2019 року по лютий 2020 року, нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за весь розрахунковий період з березня 2019 року по лютий 2020 року без виключень.

Зобов`язати Нововолинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дати її призначення - 03 листопада 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Святого Володимира, будинок 3, код ЄДРПОУ 41443509) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук