Рішення № 94420763, 12.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 січня 2021 р. Справа № 120/3482/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника відповідача: Малишенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інфракон" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Інфракон" (далі- ПрАТ «Інфракон») до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку Приватного акціонерного товариства "Інфракон" за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007783306, 0007763306, 0002460515. Вважаючи дії контролюючого органу щодо проведення перевірки незаконними та винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, товариство звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

12.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.

На підставі направлень, виданих посадовим особам Головного управління ДПС у Вінницькій області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Інфракон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.02.2020 року №347/0515/14310968, згідно якого встановлено порушення:

1. п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПрАТ «Інфракон» занижено земельний податок всього в сумі 5085532,40 грн, в т.ч.:

- за 2016 рік в сумі 839454,52 грн;

- за 2017 рік в сумі 4246077,88 грн.

2. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. "е" п. 176.1, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), а саме:

несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті податку) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 49411,73 грн, в тому числі по періодах: січень 2016 року - 2592,94 грн, лютий 2016 року - 2688,07 грн, березень 2016 року - 1760,81 грн, квітень 2016 року - 1598,98 грн, травень 2016 року - 2043,56 грн, липень 2016 року - 1912,96 грн, серпень 2016 року - 422,15 грн, вересень 2016 року - 1959,14 грн, листопад 2016 року - 416,06 грн, грудень 2016 року - 2577,19 грн, січень 2017 року - 3175,67 грн, лютий 2017 року - 2134,85 грн, березень 2017 року - 2983,23 грн, квітень 2017 року - 2394,64 грн, жовтень 2017 року - 1290,87 грн, листопад 2017 року - 2708,54 грн, грудень 2017 року - 2251,54 грн, січень 2018 року - 2670,08 грн, лютий 2018 року - 2778,58 грн, березень 2018 року - 2907,89 грн, квітень 2018 року - 1900,35 грн, травень 2018 року - 1689,79 грн, червень 2018 року - 2553,84 грн;

3. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «е» п. 176.1, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п.161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме:

несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті збору) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 213,86 грн, в тому числі по періодах: лютий 2016 року в сумі 15,11 грн, грудень 2016 року - 15,23 грн, січень 2017 року - 23,59 грн, лютий 2017 року - 4,99 грн, квітень 2017 року - 9,46 грн, липень 2017 року - 3,41 грн, листопад 2017 року - 16,96 грн, грудень 2017 року - 12,77 грн, січень 2018 року - 6,55 грн, лютий 2018 року - 14,31 грн, березень 2018 року - 45,20 грн, червень 2018 року - 46,28 грн;

4. ч. 8, 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, а саме: несвоєчасна сплата до бюджету єдиного внеску, нарахованого за календарний місяць, в періоді з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року на загальну суму 2967,66 грн, в тому числі: за січень 2017 року - 1483,83 грн, за лютий 2017 року - 1483,83 грн.

Вказує, що даний акт перевірки підписано всіма посадовими особами податкового органу, що брали участь в проведенні перевірки ПрАТ «Інфракон».

Для вручення акта виїзної позапланової документальної перевірки, посадовими особами Головного управління було здійснено виїзд за податковою адресою ПрАТ «Інфракон» 05.02.2020 року, однак зазначила, що при виході було встановлено відсутність посадових осіб (уповноважених представників) підприємства, про що складено відповідний акт). Таким чином, акт перевірки були надіслано ПрАТ «Інфракон» рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до статті 58 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Щодо виявлених порушень зазначила, що відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних Положень ПК України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Отже, вказує, що виплату авансу та сплату утриманого ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) слід проводити на підставі розрахунків, без їх нарахування на час виплати авансу. Щодо виплати авансу звертає увагу, що у статті 24 Закону України «Про оплату праці» ідеться саме про виплачену суму, тобто суму після проведених утримань. Тому потрібно розрахувати умовну базу для проведення утримань. Для цього розраховану суму авансу збільшують на 19,5 % (18 % ПДФО та 1,5 % ВЗ). Умовна сума не відображається ані в бухгалтерському, ані в податковому обліку, а потрібна лише для того, аби банки здійснили операцію з виплати авансу, зважаючи на обов`язок одночасної сплати ПДФО та військового збору.

Враховуючи викладене, при виплаті авансу податковий агент зобов`язаний здійснити утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору за першу половину місяця.

Однак, перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб.

Щодо порушення податкового законодавства ПрАТ «Інфракон» при визначенні сум земельного податку вказала, що згідно даних державного земельного кадастру та документів, наданих до перевірки, ПрАТ «Інфракон» у періоді, що перевірявся, використовувало земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно- грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 17258555,53 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року; земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 1176566,89 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року; земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 5042429,55 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 22.11.2017 року; земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 228590,14 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року.

ПрАТ «Інфракон» самостійно за період 2016-2017 роки подавала до контролюючого органу декларації із плати за землю та декларувався земельний податок за зазначені земельні ділянки, проте застосовувалась ставка податку 1%, тобто ставка податку для власників земельних ділянок (ставки земельного податку на території м. Вінниці встановлено рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 року №1984 (із змінами та доповненнями).

Проте перевіркою встановлено, що право власності на зазначені земельні ділянки у ПрАТ «Інфракон» було відсутнє. Також перевіркою встановлено, що відповідно до даних земельного кадастру, державного акта на право постійного користування землею Б №000045 від 1979 року, а також у зв`язку з тим, що на зазначених земельних ділянках перебували будівлі та споруди, що належали на праві власності та перебували на балансі ПрАТ «Інфракон» та використовувались ним у господарській діяльності у періоді, що перевірявся, підприємство було користувачем зазначених земельних ділянок.

Рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 року №1984 «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння» (зі змінами) на території м. Вінниці ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, встановлена:

на 2016 рік у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки;

на 2017-2018 роки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Право постійного користування зазначених земельних ділянок ПрАТ «Інфракон» припинилося тільки в листопаді 2017 року, після державної реєстрації договорів оренди із Вінницькою міською радою та подальшого нарахування та сплати за них підприємством орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, перевіркою встановлено, що земельний податок ПрАТ «Інфракон» становить в сумі 5085532,40 грн.

При цьому звернув увагу, що власники землі та землекористувачі, у яких речові права на земельні ділянки посвідчені державними актами, виданими до 1 січня 2013 року, є платниками податку.

Враховуючи вище викладені обставини справи, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

20.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Стосовно сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, вказав, що такі сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2 п. 168.1. статті 168.1.4 п. 161 підрозд.10 розд. XX ПК України).

Виплата авансу, а також сплата утриманого військового збору та ПДФО здійснюються без нарахування відповідних сум на момент такої виплати. Нарахування зарплати, ПДФО та військового збору здійснюються наприкінці місяця. При цьому, вказує, що Податковий кодекс України не містить положень про нарахування ПДФО та військового збору при виплаті авансу. Вказав, що після щомісячного нарахування заробітної плати, утримання військового збору та ПДФО, при виплаті заробітної плати за другу половину місяця, до бюджету перераховувались зазначені суми. Тому вважає, що заборгованість за поданим платежами відсутня.

Щодо сплати земельного податку зазначив, що зі змісту Акту на право користування Б №000045, державний акт видано Вінницькому центрально-конструкторському бюро інформаційної техніки Української Радянської Соціалістичної Республіки щодо безстрокового користування земельними ділянками загальною площею 6,12 га (Додаток № 16). Іншої інформації з посиланням на правовстановлюючі документи щодо права ПрАТ «Інфракон» на постійне користування земельною ділянкою Акт перевірки не містить.

Крім того, звернув увагу на висновок Верховного Суду у постанові від 11.02.2019 року у справі № 922/391/18, який полягає у тому, що особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відтак, вважає, що податковим органом не було встановлено всі обставини справи, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

26.08.2020 року на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що відповідь на відзив жодним чином не спростовує суті виявлених контролюючим органом у ході перевірки порушень.

07.09.2020 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.03.2020 року форми «Д» № 0007783306 повністю;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.03.2020 року форми «Д» № 0007763306 повністю;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.03.2020 року форми «Р» № 0002460515 повністю.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.11.2020 року у судовому засіданні допитано у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які повідомили суд, що на підставі наказу та направлень Головного управління ДПС у Вінницькій області, проводили перевірку ПрАТ "Інфракон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.

Так з приводу виявлених порушень, вказали, що ПрАТ «Інфракон» самостійно за період 2016-2017 роки подавала до контролюючого органу декларації із плати податку за землю за ставкою податку 1% - для власників земельних ділянок, відповідно рішення Вінницької міської ради від 23.01.2015 року №1984 (із змінами та доповненнями). Проте перевіркою встановлено, що право власності на зазначені земельні ділянки у ПрАТ «Інфракон» було відсутнє. Натомість відповідно інформації наданої з Держгеокадастру та документів наданих під час перевірки, встановлено постійне користування земельними ділянками до листопада 2017 року, а відтак ставка податку мала бути інша, а саме за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні.

Стосовно правильності нархування податкових зобовязань із сплати ПДФО та військового збору зазначили, що при виплаті авансу податковий агент зобов`язаний здійснити утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору за першу половину місяця. Однак, перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Разом із тим, представник позивача подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.01.2020 року №342 (з урахуванням змін внесених наказом № 550 від 28.01.2020 року) посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ПрАТ «Інфракон».

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт (довідку) фактичної перевірки № 347/0515/14310968 від 05.02.2020 року, яким встановлено порушення:

1. п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПрАТ «Інфракон» занижено земельний податок всього в сумі 5085532,40 грн, в т.ч.:

- за 2016 рік в сумі 839454,52 грн;

- за 2017 рік в сумі 4246077,88 грн.

2. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. "е" п. 176.1, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), а саме:

несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті податку) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 49411,73 грн, в тому числі по періодах: січень 2016 року - 2592,94 грн, лютий 2016 року - 2688,07 грн, березень 2016 року - 1760,81 грн, квітень 2016 року - 1598,98 грн, травень 2016 року - 2043,56 грн, липень 2016 року - 1912,96 грн, серпень 2016 року - 422,15 грн, вересень 2016 року - 1959,14 грн, листопад 2016 року - 416,06 грн, грудень 2016 року - 2577,19 грн, січень 2017 року - 3175,67 грн, лютий 2017 року - 2134,85 грн, березень 2017 року - 2983,23 грн, квітень 2017 року - 2394,64 грн, жовтень 2017 року - 1290,87 грн, листопад 2017 року - 2708,54 грн, грудень 2017 року - 2251,54 грн, січень 2018 року - 2670,08 грн, лютий 2018 року - 2778,58 грн, березень 2018 року - 2907,89 грн, квітень 2018 року - 1900,35 грн, травень 2018 року - 1689,79 грн, червень 2018 року - 2553,84 грн;

3. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «е» п. 176.1, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п.161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме:

несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб (виплата доходу передувала сплаті збору) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 213,86 грн, в тому числі по періодах: лютий 2016 року в сумі 15,11 грн, грудень 2016 року - 15,23 грн, січень 2017 року - 23,59 грн, лютий 2017 року - 4,99 грн, квітень 2017 року - 9,46 грн, липень 2017 року - 3,41 грн, листопад 2017 року - 16,96 грн, грудень 2017 року - 12,77 грн, січень 2018 року - 6,55 грн, лютий 2018 року - 14,31 грн, березень 2018 року - 45,20 грн, червень 2018 року - 46,28 грн;

4. ч. 8, 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, а саме: несвоєчасна сплата до бюджету єдиного внеску, нарахованого за календарний місяць, в періоді з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року на загальну суму 2967,66 грн, в тому числі: за січень 2017 року - 1483,83 грн, за лютий 2017 року - 1483,83 грн.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2020 року № 0007783306, № 0007763306, № 0002460515.

Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - Податковий кодекс України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки визначено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено можливість проведення перевірки, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом відповідача від 16.01.2020 року № 342 була призначена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 347/0515/14310968 від 05.02.2020 року, яким встановлено заниження позивачем земельного податку всього у сумі 5085532,40 грн та несвоєчасність перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з положеннями пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Також, слід звернути увагу на положення пункту 286.1 статті 286 ПК України, якою визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З огляду на викладені норми, суд зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, для розрахунку земельного податку ПрАТ «Інфракон», Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було використано дані державного земельного кадастру та документи, надані до перевірки, відповідно до яких, ПрАТ «Інфракон» у періоді, що перевірявся, використовувало наступні земельні ділянки (також відповідно державного акту на право користування землею Б № 000045 від 1979 року):

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно- грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 17258555,53 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 1176566,89 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 5042429,55 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 22.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 228590,14 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ «Інфракон» зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року.

Право постійного користування зазначених земельних ділянок ПрАТ «Інфракон» припинилося тільки в листопаді 2017 року, після державної реєстрації договорів оренди із Вінницькою міською радою та подальшого нарахування та сплати за них підприємством орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, суд звертає увагу, що під час проведення перевірки та визначення податкового зобов`язання позивачу було використано інформацію від компетентного органу державної влади - Держгеокадастру.

Судом встановлено, що ПрАТ «Інфракон» самостійно за період 2016-2017 роки подавала до контролюючого органу декларації із плати за землю та декларувала земельний податок за зазначені земельні ділянки із ставкою податку 1%.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Вінницької міської ради від 23.01.2015 року №1984 «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння» (зі змінами) на території м. Вінниці ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної та комунальної форми власності, встановлена:

на 2016 рік у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки;

на 2017-2018 роки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Тобто, ПрАТ «Інфракон» самостійно декларуючи суму земельного податку за зазначені земельні ділянки за період 2016-2017 роки, використовувала ставку встановлену для власників земельних ділянок у розмірі 1% від нормативної оцінки.

Проте як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, право власності на зазначені земельні ділянки у ПрАТ «Інфракон» відсутнє.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із доводами відповідача про порушення ПрАТ «Інракон» вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок за 2016-2017 роки всього в сумі 5085532,40 грн.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача про порушення строків винесення податкового повідомлення-рішення №0002460515 від 18.03.2020 року, виходячи з наступного.

Згідно пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як зазначено у підпункті 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З урахуванням викладеного, доводи позовної заяви є необґрунтованими, та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що наведені норми статей 54, 102 Податкового кодексу України були чинними у 2016, 2017, 2018 роках, тому відповідач міг нарахувати податкові зобов`язання за спірний період з орендної плати за землю.

Разом із тим, законодавець у пункті 287.10 статті 287 Податкового кодексу України запровадив спеціальне правило, за яким податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Таким чином, доводи позивача про закінчення визначеного статтею 287 Податкового кодексу України строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як підстава для його скасування є помилковими, оскільки законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати.

Згідно із підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За правилами підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником ПДФО є податковий агент.

Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Таким чином, на податкового агента покладаються обов`язки з нарахування, утримання та сплати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також з ведення податкового обліку, подачі податкової звітності контролюючим органам, за невиконання яких податкові агенти притягуються до відповідальності.

Пунктом 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних Положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень ПК України).

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті, тобто щодо сплати акцизного збору) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А згідно з пунктом 127.1. статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, є правові підстави для висновку, що стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Відтак положення статті 127 ПК України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Водночас, положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце факт сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, але несвоєчасно, тобто з порушенням строків. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно з нормами статті 126 або ж статті 127 Податкового кодексу України, насамперед підлягає з`ясуванню яка з дій сталася першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Таким чином, з метою визначення відповідальності за статтями 126 та 127 Податкового кодексу України, базовим є факт виплати заробітної плати при несвоєчасному перерахуванню/неперерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 року у справі № 813/6774/13-а.

Повертаючись до даної справи, суд констатує, що податковим органом встановлено саме неперерахування до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суми виплаченої заробітної плати (авансу) під час виплати оподатковуваного доходу, а саме випадки, коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору з цього доходу.

Наведене кореспондується із розрахунками податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що є додатком до податкових повідомлень-рішень № 0007783306 та № 0007763306 від 18.03.2020 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушень передбачених п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «е» п. 176.1, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п.161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України знайшли своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування оспорюваного штрафу. Тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.03.2020 року № 0007783306 та № 0007763306 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилань позивача на порядок надсилання акту перевірки, як на підставу для скасування винесених на підставі нього податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що таке не змінює суті оскаржуваних рішень та не повинна сприйматись, як безумовна підстава для висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень та, як наслідок, для їх скасування.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що відповідач при проведенні перевірки ПрАТ «Інфракон» та винесенні податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені законодавством, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат відповідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне акціонерне товариство "Інфракон" (вул. Київська, 16, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 14310968)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 22.01.2021 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна