Рішення № 94420367, 26.01.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3757/20

Номер провадження2/711/511/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання Зайцевої О.І.

представника позивача Лекіашвілі В.В.

представника відповідача Коханій О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ :

ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі Черкаська ТЕЦ) 01.06.2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, вказавши, що Черкаська ТЕЦ на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Черкаська ТЕЦ надає відповідачам житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Не дивлячись на відсутність укладеного між позивачем та відповідачами договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу усі фактично спожиті комунальні послуги у повному обсязі. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Викладене співпадає з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.03.2018р. у справі №401/710/15-ц та в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13. 13.02.2017 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/710/17 було відмовлено у прийнятті заяви Черкаської ТЕЦ про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 50794,06 грн. станом на 01.01.2017р. Відповідачі своєчасно з січня 2013 року не вносять плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в наслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2020 року складає 107103,63 грн., яку позивач разом із інфляційними втратами в сумі 28156,95 гривень, трьома відсотками річних в сумі 6977,45 гривень та судовим збором просив стягнути на свою користь з відповідачів.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року провадження в справі відкрито. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у позові та письмових поясненнях, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових поясненнях на заяву про застосування строків позовної давності, представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 заперечував доводи представника відповідачів ОСОБА_5 викладені у заяві про застосування строків позовної давності посилаючись на наступне.

З листа-розрахунку по О/Р 40906047 вбачається, що оплата Відповідачами за послугу по централізованому опаленню була здійснена у квітні 2014 року у сумі 500 грн., що Відповідачами не оспорюється.

Зазначена оплата за централізоване опалення перекрила нарахування за квітень місяць 2014 року у сумі 240,52 грн., а отже Відповідачами було сплачено власне 240,52 грн. за поточний місяць а решта 259,48 грн. за минулі місяці в рахунок погашення боргу за централізоване опалення.

Також з листа-розрахунку по О/Р 40906047 вбачається, що оплата Відповідачами за послугу по централізованому опаленню була здійснена у квітні 2016 р. у сумі 210 грн., що Відповідачами не оспорюється.

Зазначена оплата за централізоване опалення у сумі 210 грн. перекрила нарахування за квітень місяць у сумі 66,76 грн., а отже Відповідачами було сплачено власне 66.76 грн. за поточний місяць а решта 143,24 грн. за минулі місяці в рахунок погашення боргу за централізоване опалення.

З листа-розрахунку по О/Р 40906047 вбачається, що платіж щодо часткового погашення заборгованості за гаряче водопостачання Відповідачами здійснений у лютому 2018 року сумі 1000 грн. та Відповідачами не оспорюється.

Зазначена оплата за гаряче водопостачання у сумі 1000 грн. перекрила нарахування за лютий місяць у сумі 993,72 грн., а отже Відповідачами було сплачено власне 993,72 грн. за поточний місяць, а решта 6,28 грн. за минулі місяці в рахунок погашення боргу за гаряче водопостачання.

Таким чином, у 2014, 2016. 2018 рр. Відповідачами здійснені дії по частковій сплаті заборгованості, що свідчить про визнання ними свого боргу та у розумінні ст. 264 ЦК України є діями, які переривають строк позовної давності, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у справі № 668/8830/15-ц та справі № 437/2726/13-ц. Після переривання у 2018 р. Відповідачами строку позовної давності Черкаська ТЕЦ звернулася до суду у 2020 р. в межах трирічного строку позовної давності.

Також Позивач не погоджується з доводами Відповідачів з приводу того, що до нарахувань інфляційних та 3 % річних, як похідних від основного зобов`язання і до них також застосовуються положення щодо позовної давності.

Так як Відповідачі здіснювали періодичні платежі у 2014, 2016, 2018 рр., і ними здійснені дії по частковій сплаті заборгованості, це у свою чергу свідчить про визнання ними свого боргу та у розумінні ст. 264 ЦК України є діями, які переривають строк позовної давності.

Враховуючи все вищевикладене представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Коханій О.В. заперечувала проти позовних вимог Черкаської ТЕЦ в повному обсязі та просила при розгляду справи застосувати позовну давність до строку за який позивача просить стягнути борг.

У заяві про застосування строків позовної давності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Коханій О.В. зазначала наступне.

Черкаською ТЕЦ заявлено вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальній сумі 142 236,03 грн., з яких: 107 103,63 грн. - основна заборгованість за опалення та гарячого водопостачання; 28 156,95 грн. - інфляційні втрати; 6 977,45 грн. - 3 % річних.

Користуючись правами наданими Відповідачу п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, позовні вимоги визнаються частково, а саме вимоги які заявлені в межах позовної давності.

Відповідачами не заперечується, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послуги.

В свою чергу відповідно відносини, щодо порядку надання таких послуг їх споживання та оплати визначається положеннями законодавства.

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у поточній редакції).

Керуючись вищевказаними та виходячи із матеріалів позовної заяви, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України).

Відповідно до фактичних обстави справи, згідно даних сайту Судова влада України, позовна заява надійшла до суду 01 червня 2020 року. Відповідально до листа-розрахунку по ОР №40906047 Позивач нараховує заборгованість починаючи із січня 2013 року по лютий 2020 року.

Відповідно вимоги заявлені за період із січня 2013 року по червень 2017 рік не підлягають до задоволення у зв`язку з тим, що заявлені з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідачів, вважає, що до задоволення підлягає та Відповідачами визнається заборгованість у сумі: 30 406,82 грн. (32 206,82 грн. (нарахування за період із липня 2017 року по лютий 2020 року) - 1000,00 грн. (сума сплачена у грудні 2018 року) - 800,00 грн. (сума сплачена у січні 2019 року)).

У зв`язку із частковим визнанням позову та факту заборгованості, відповідачі погоджуються із обов`язком який виник в них в силу положень ст. 625 ЦК України.

Неспростовним та незаперечним є факт того, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

Але зважаючи, що такі нарахування носять похідний характер то до них також застосовуються положення щодо позовної давності, а самі нарахування мають бути здійснені за період із липня 2017 року по лютий 2020 року.

Виходячи із наданого Позивачем розрахунку щодо інфляційних втрат, Позивач визнає їх суму в розмірі 2 693,91 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних то така вимога підлягає до задоволення також в межах строків позовної давності, а саме за період із липня 2017 року по лютий 2020 року, в сумі, виходячи із розрахунку наданого Позивачем: 1722,27 грн.

Враховуючи вищевикладене представник відповідачів просив застосувати до позову Черкаської ТЕЦ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за теплову енергію, позовну давність та у зв`язку з цим позов задовольнити частково, а саме, щодо заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 30 406,82 грн., щодо інфляційних втрат у сумі 2 693,91 грн., щодо 3% річних в сумі 1722,27 грн., а сього в загальній сумі 34 823 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд заслухавши представників позивача та відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Коханій О.В., дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012 року, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкасах (а.с. 16).

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а- послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Згідно вищенаведеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Таким чином встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Згідно до довідки відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаського міськвиконкому від 11.06.2020 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надає Черкаська ТЕЦ за адресою АДРЕСА_2 .

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 1 статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), а також у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/2625/16-ц.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальній послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Адвокат Коханій О.В., діючи в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказувала, що вони визнають позовні вимоги Черкаської ТЕЦ в межах строку позовної давності, яку просила застосувати до позовних вимог Черкаської ТЕЦ.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з розрахунком Черкаської ТЕЦ, заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2013 року по 01.03.2020 року становить 107103,63 гривень. Тобто позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу за період більш як три роки.

За період з 01.01.2013 року по 01.03.2020 року відповідачами в квітні 2014 року було здійснено оплату за надані послуги в сумі 500 грн., при нарахуванні за місяць за надані послуги – 240,52 грн., також в квітні 2016 року – сплачено 210 грн. (нарахування за місяць – 66,76 грн.), у лютому 2018 року в сумі 1000 грн. (нарахування за місяць – 993,72 грн.), що підтверджується наданими позивачем розрахунками.

Даний факт не оспорюється та не спростовується відповідачами.

Тобто внесення відповідачами в 2014, 2016 та 2018 роках оплати за надані Черкаською ТЕЦ послуги в більшому розмірі, ніж було нараховано, свідчить про визнання відповідачами свого боргу та у розумінні ст. 264 ЦК України є діями, які переривають строк позовної давності, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у справі № 668/8830/15-ц та справі № 437/2726/13-ц.

Після переривання у 2018 р. Відповідачами строку позовної давності було перервано в лютому 2018 року, з даним позовом Черкаська ТЕЦ звернулася до суду 01.06.2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності..

Виходячи з розрахунків Черкаської ТЕЦ за період з 01.01.2013 року по 01.03.2020 року утворилась заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 107103,63 грн., яка і підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача.

Крім того, позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 28156,95 гривень та трьох процентів річних в сумі 6977,45 гривень у зв`язку із простроченням відповідачами оплати послуг з централізованого опалення за період з 01.01.2013 року по 01.03.2020 року, які підлягають до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача.

За таких обставин оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Черкаської ТЕЦ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд враховує, що, відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхнім представником не надано доказів, які б підтвердили пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Черкаської ТЕЦ щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволено (в межах позовної давності), то до стягнення з відповідачів підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Позивачем при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2133,58 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №5250 від 13.05.2020 року. А тому до стягнення з відповідачів на користь Черкаська ТЕЦ підлягає 2102 гривень понесених позивачем судових витрат.

Керуючись, ст.ст. 6, 7, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 256, 257, 261, 166, 267, 319, 322, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 354 ЦП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (місцезнаходження м. Черкаси, пр-т Хіміків, 76, ЄДРПОУ00204033,МФО354507,Філія – Черкаське обласне управлння АТ «Ощадбанк»)заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 107103,63грн. , інфляційну складову боргу в розмірі 28156,95грн. та 3% річних у розмірі 6977,45грн.,а всього 142238,03грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частинах на користь Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (місцезнаходження м. Черкаси, пр-т Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) судовий збір в сумі 2133,58 грн.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 26.01.2021 (з урахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб