Рішення № 94420237, 26.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6187/20

Провадження № 2/645/462/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Харківобленерго», представник надав заяву про слухання справи без його участі,

відповідач– ОСОБА_1 , повідомлялася про дату час і місце судового засідання, без повідомлення причин не з`явилася в судове засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту електроенергіюу розмірі 8636 грн. 63 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем електричної енергії за договором про користування електричною енергією від 25 вересня 2007 року № 4235262. Відповідач свого обов`язку щодо сплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не здійснює, у зв`язку з чим, станом на 31.12.2018 року має заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 8636,63 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 8636,63 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В призначене судове засідання представник позивача Саприкіна Г.Г., що діє на підставі довіреності, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, які повернулись на адресу суду. Причини неявки відповідач суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачці вручений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так як, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання та не подала відзиву, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив розглядати справу в заочному порядку.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затвердженими 26 липня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) України від 04 травня 2006 року № 562 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за № 782/12656 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачами енергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Як вбачається з положення пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення , споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором.

Судом встановлено, що 25.09.2007 року між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений договір № 4235262 про користування електричною енергією, згідно з умовами якого позивач (Енергопостачальник) зобов`язався надійно постачати відповідачу (Споживачу) електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 5,1 кВт електроустановок Споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідач має заборгованість за період з 31.10.2017 по 31.12.2018 року за спожиту електроенергію в сумі 8636,63 грн.

Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії регулює розділ IV Правил. Відповідно до п. 4.1. Правил розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Згідно з п. 4.7 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії. У відповідності з п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Згідно п. 16 Договору про користування електричною енергією розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Взаємовідносини між споживачами електричної анергії та електропостачальником регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017 та «Правила роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - Правила).

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Відповідно до п. 1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Згідно з п.п. 2 п. 5.5.5 Правил споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно Договору про користування електричною енергією № 3819101 від 26.01.2008 ОСОБА_3 , як споживач електричної енергії зобов`язується оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 в добровільному порядку не здійснює оплату за спожиту електроенергію, отже зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Харківобленерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно платіжного доручення № 613/383 від 19.10.2020 року при пред`явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 509, 526, 611, 638, 639, 714 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 8636,63 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять шість грн. шістдесят три коп.) за період з 31.10.2017 по 31.12.2018.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач – Акціонерна компанія «Харківобленерго», поштова адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, р/р № НОМЕР_1 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, ЄДРПОУ 00131954,

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Повний текст заочного рішення складено 26.01.2021 року.

Головуючий суддя -