Рішення № 94420207, 18.01.2021, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/725/16-ц

Провадження № 2/634/36/21

Категорія 60

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Єрьоміної О.В.,

при секретарі – Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, Сахновщинського малого госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації про визнання незаконним рішення Сахновщинської селищної ради на право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності у порядку спадкування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що його батько ОСОБА_4 за життя 21.09.1949 року уклав договір на будівництво будинку, у результаті чого йому було відведено земельну ділянку площею 800 кв.м.

25.03.1951 року будівництво будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 було завершено, про що здійснено відповідну реєстрацію.

Рішенням виконкому Сахновщинської селищної ради Харківської області від 14.01.1972 року ОСОБА_4 отримав дозвіл на перебудову будинку по АДРЕСА_1 .

У 1975 році ОСОБА_4 завершив перебудову будинку по АДРЕСА_1 , здійснював ввід в експлуатацію перебудованого будинку, старий будинок було списано, про що Сахновщинським БТІ зроблено відмітку у технічній документації.

ОСОБА_4 було збудовано житловий будинок «А1», до нього тамбур «а», ганок «а», надвірні будівлі – два сараї «Б», «В», вбиральня «У», ворота «№1», огорожа «№2», дійсна інвентарна вартість будинку з надвірними будівлями становить 131019 грн. 00 коп.

21.07.1987 року ОСОБА_4 заповів усе належне йому на день смерті майно своєму синові – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який на день смерті мав реєстрацію місця проживання по АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено.

Разом з тим, ОСОБА_5 , яка є сестрою позивача, отримала рішення виконкому Сахновщинської селищної ради за № 203 від 29.11.2012 року про визнання за нею права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями від 07.12.2012 року і зареєструвала його у Сахновщинському малому госпрозрахунковому комунальному підприємстві технічної інвентаризації.

Вищевказане рішення органу місцевого самоврядування позивач вважає незаконним, оскільки ОСОБА_5 крім заяви про збудування нею будинку, усупереч вимогам закону не було подано документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку та дозвіл на виконання будівельних робіт, витяг про державну реєстрацію прав та витяг з Реєстру прав та інших докуметів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті спадкоємцями належного їй майна, зокрема спірного домоволодіння, є ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнень, просив:

-визнати незаконним рішення Сахновщинської селищної ради на право власності на нерухоме майно;

-скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;

-визнати права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за позивачем.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Крім того, у письмових поясненнях вказав, що після смерті його батька ОСОБА_4 він звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Після смерті батька ОСОБА_1 звертався до своєї сестри ОСОБА_5 , яка проживала у батьківському домоволодінні, для надання йому документів, що зберігалися у спірному домоволодінні, але отримав відмову.

Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу стало відомо про те, що вона незаконно отримала право власності на зазначений будинок, вказавши, що саме вона збудувала спірне домоволодіння. Разом з тим, позивач вказує, що на всіх документах з архіву БТІ власником домоволодіння по АДРЕСА_1 значиться саме ОСОБА_4 ОСОБА_5 до селищної ради не було надано жодних правовстановлюючих документів на домоволодіння. У зв`язку рішення Сахновщинської селищної ради № 203 від 29.11.2012 року про визнання права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 прийнято усупереч нормам законодавства.

У судовому засіданні представник відповідачів – ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Представник відповідача - Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області у судове засідання не з`явився, у встановлений законом строк надав відзив з якого вбачається, що орган місцевого самоврядування діяв у межах закону, а вимоги позивача є безпідставними. Так, у відзиві зазначено, що за матеріалами справи чітко простежується будівництво за життя забудовника ОСОБА_4 старого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі належним чином оформлених дозвільних документів та його списання у зв`язку із зношеністю будинку, перебудова якого здійснювалася на підставі рішення виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради від 14.01.1972 року.

Законність закінчення будівництва, дата його завершення, ведення його в експлуатацію матеріали справи не містять. У 1976 році ОСОБА_4 виїхав із смт. Сахновщини до с. Токарі Лебединського району Сумської області. на момент його виїзду матеріали справи не містять стовідсоткову готовність перебудованого будинку та ввід його в експлуатацію у законному порядку.

21.07.1987 року ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно своєму синові – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді будинку з надвірними будівлями. ОСОБА_4 на момент складання заповіту вважався власником лише матеріалів та обладнання, які використовувалися у процесі будівництва, а перебудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 юридично не існувало. Тому за життя ОСОБА_4 не набув права власності на створюваний ним об`єкт будівництва. ОСОБА_1 надав до суду лише докази успадкованих прав та обов`язків забудовника ОСОБА_4 . Після спроби позивача оформити спадщину, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за відсутності правовстановлюючих документів. Так, протягом майже 17 років спадщина ОСОБА_1 не цікавила , лише у 2016 році він звернувся до суду для захисту свої прав. З моменту першого звернення ОСОБА_1 до нотаріуса про оформлення спадщину було достатньо часу для приведення документів в належний стан, разом з тим жодних дій ним вчинено не було.

18.10.2012 року до Сахновщинської селищної ради Харківської області звернулася ОСОБА_5 із заявою про визнання права власності на житловий будинок , який вона збудувала у 1975 році, а документи не виготовила. До заяви було додано ксерокопію технічного паспорту, виготовленого 24.09.2012 року техніком ОСОБА_7 , а 29.11.2012 року виконавчий комітет Сахновщинської селищної ради прийняв рішення № 203, яким визнав право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі того, що селищною радою була провірена база даних (електронних), прописки громадян, оглянута домова книга, в яких чітко було зазначено, що у спірному домоволодінні була прописана лише ОСОБА_5 . Крім того, було опрацьовано надані ОСОБА_5 документи (заява, копія паспорта, ксерокопія технічнотго паспорта на домоволодіння), інших документів законодавство не вимагає.

У вищевказаному чітко простежується послідовність дій відповідно до діючих на той час нормативних документів, спочатку виготовлення технічного паспорта (24.09.2012 року), звернення до Сахновщинської селищної ради Сорокіної Л.А. (18.10.2012 року), прийняття рішення виконавчого комітету (29.11.2012 року).

Представник відповідача - Сахновщинського малого госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Рішення просив прийняти на розсуд суду.

Суд, заслухавши думки сторін, пояснення свідків, надані письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ( а.с. 11-14 том І).

Відповідно до Договору на право побудови будинку безстрокового користування земельною ділянкою від 21.09.1949 року ОСОБА_4 було надано земельну ділянку площею 800 кв.м. для будівництва будинку площею 35 кв.м. (а.с. 22 том І).

Згідно із Висновку про реєстрацію домоволодіння від 25.03.1951 року домоволоління АДРЕСА_1 , розміщене на площі земельної ділянки розміром 800 кв.м. було зареєстровано. (а.с. 23 том І).

Відповідно до технічного обстеження та висновку архітектора домоволодіння, належне ОСОБА_4 , перебуває зношеному стані та підлягає перебудові (а.с. 24-25, 27 том І).

Із архівної довідки Сахновщинської РДА Харківської області від 14.07.2016 року вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради депутатів трудящих Сахновщинського району Харківської області від 14.01.1972 року ОСОБА_4 надано дозвіл на перебудову домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`зку із його непридатністю для подальшого мешкання. (а.с. 26, 28 том І).

Згідно копії Заповіту складеного 21.07.1987, посвідченого 21.07.1987 державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за №2314, вбачається, що ОСОБА_4 , усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі усе те, на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 (ас. 19-20 том І).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки помер ОСОБА_4 . Місце смерті с. Сахновщина Харківської області. (а.с. 16 том І).

Із довідки Сахновщинської селищної ради від 27.07.2016 року вбачається, що останнім місцем проживання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було: АДРЕСА_1 . (а.с. 17 том І).

Разом з тим, суд критично ставиться до довідки про місце реєстрації ОСОБА_4 на час його смерті, так як встановлено у судовому засіданні і пояснив сам позивач, його батько – ОСОБА_4 помер у дорозі до смт. Сахновщина Харківської області, коли позивач вирішив його хворого привезти до смт. Сахновщини Харківської області із Сумської області, де він проживав до останнього.

03.07.1998 року у встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сахновщинського нотаріального округу із заявою для прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 , та складається з жилого будинку і надвірних будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною заявою. (а.с. 85 том І).

Постановою державного нотаріуса Сахновщинського нотаріального округу лише 29.07.2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . (а.с. 86 том І).

Рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Харківської області № 203 від 29.11.2012 року на підставі заяви від 18.10.2012 року за ОСОБА_5 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 29-30 том І).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 (а.с. 32-33 том І).

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 також підтверджується технічним паспортом житлового будинку та довідкою Сахновщинського малого госпрозрахункового комунального підприємства технічної інвентаризації від 11.08.2016 року (а.с. 42, 51-55 том І).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого повторно 16.03.2016 року, серія НОМЕР_1 (а.с. 40 том І).

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 07.09.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонено державному нотаріусу Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області вчиняти будь-які нотаріальні дії відносно будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 до завершення розгляду цивільної справи у суді і вступ рішення суду у законну силу.

Відповідно до інформації державного нотаріуса Сахновщинського нотаріального округу Серьогіної О.М. від 13.09.2016 року свідоцтв про право на спадщину як за заповітом, так і за законом після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою не видавалося. (а.с. 84 том І).

Відповідно до довідки Сахновщинської селищної ради Харківської області від 27.07.2016 року земельна ділянка, яка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій 16.12.2015 року ОСОБА_5 , не приватизована (а.с. 31 том І).

Із пояснень свідка ОСОБА_11 , який надавав пояснення з боку позивача, вбачається, що він допомагав будувати будинок своєму товаришу ОСОБА_10 , брату позивача. Весь будматеріал на будинок був забезпечений ОСОБА_10 , який і будував будинок. Будинок будувався на двох господарів : одна частина будинку – ОСОБА_10 , інша – ОСОБА_5 першочергово була збудована лише одна сторона будинку, в якій проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 . Позивач – ОСОБА_1 проживав із дружиною окремо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який надавав пояснення з боку позивача, та пояснив, що допомагав своєму товаришеві ОСОБА_10 під час будівництва спірного домоволодіння. Будівництвом будинку та забезпеченням будматеріалів займався ОСОБА_10 . Позивач ОСОБА_1 проживав окремо, допомагав у будівництві домоволодіння.

Отже, ці свідки, які виступають на стороні позивача, також не підтвердили будівництво нового будинку після отримання дозволу ОСОБА_4 , а сам будинок будувався на двох господарів: брата – ОСОБА_10 , сестри – ОСОБА_5 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є рідною сестрою позивача та бабусею відповідачів. Щодо обставин справи вказала, що разом з батьками – ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , та братами ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , та сестрою – ОСОБА_5 проживали по АДРЕСА_1 у старому, непридатному для проживання будинку. Вона ініціювала будівництво нового будинку, вона займалася всією документацію щодо перебудови домоволодіння, а батько – ОСОБА_4 лише ставив свій підпис. Будівництвом нового будинку займався брат ОСОБА_10 , мати ОСОБА_8 та Сестра ОСОБА_5 . Батько – ОСОБА_4 у 1973 році виїхав до м. Харкова, та після того, як дізнався про будівництво спірного домоволодіння повернувся додому. Разом з тим, 1976 році батьки – ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розлучилися, батько виїхав до Сумської області. Спірне домоволодіння будувалося на двох господарів – ОСОБА_10 , ОСОБА_5 У 1995 році померла ОСОБА_8 . Спірне домоволодіння на той час не було добудовано. У 2004 році помер ОСОБА_10 . Закінченням будівництва домоволодіння займалася ОСОБА_5 , яка по закінченню будівництва оформила право власності на будинок.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що під час будування спірного домоволодіння була дитиною та чітко не пам`ятає обставин справи. Будинок будувався на двох господарів для ОСОБА_10 та ОСОБА_5 . Під час будівництва ОСОБА_4 був відсутній, позивач також проживав окремо. Спірне домоволодіння будувалося зусиллями ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_8 у 1995 році будинок добудовувався ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що сторонами по справі є її родичами: позивач – рідний дядько, відповідачі – діти. Щодо обставин будівництва спірного домоволодіння пояснила, що на момент побудови нового будинку була ще дитиною. На території подвір`я по АДРЕСА_1 , поруч будувався новий дім на двох господарів. Будівництвом спірного домоволодіння займався ОСОБА_10 . На час будівництва ОСОБА_4 не проживав у спірному домоволодінні. У спірному домоволодінні приживали ОСОБА_10 та ОСОБА_5 . При цьому свідок зазначила, що їй відомо про заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , разом з тим зазначила, що їй не зрозуміло чому протягом майже 10 років ОСОБА_1 не оформив свої спадкові права на успадковане майно.

Під час судового розгляду також було заслухано пояснення представника відповідача Сахновщинської селищної ради Харківської області - Лимаря С.М., надані під час розгляду справи під головуванням судді ОСОБА_16 , який детально розповів про порядок оформлення права власності на домоволодіння, побудованих до 1992 року. Так, пояснив, що будинки, збудовані до лютого 1992 року відповідно до нормативних документів Уряду України, а саме «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно» право власності визнається на підставі заяви. Усі споруди та будинки, які збудовані після 1992 року вводилися в експлуатацію на підставі документів архітектурно-будівельної інспекції. Рішення Сахновщинською селищною радою Харківської області про передачу у власність домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 приймалося на підставі її заяви та доданих до неї документів, які необхідно для прийняття рішення, а саме відомості щодо зареєстрованого місця проживання по АДРЕСА_1 , ксерокопія технічного паспорта на домоволодіння від 2012 року. Сахновщинською селищною радою Харківської області проводилася перевірка з приводу заяви ОСОБА_5 , було у телефонному режимі встановлено, що у спірному домоволодінні зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_5 , відомостей щодо зареєстрованого місця проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 були відсутні. Про існування заповіту на користь ОСОБА_1 Сахновщинській селищній раді Харківської області було невідомо, до 2012 року із заявою про визнання права власності на будинок, розташований по АДРЕСА_1 ніхто не звертався. Рішення Сахновщинської селищної ради Харківської області за № 203 від 29.11.2012 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 прийнято правомірно на підставі «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно» із наданням ОСОБА_5 вичерпного переліку документів, а саме: заяви, копії технічного паспорту домоволодіння від 14.02.2012 року. Надання інших документів «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно» не вимагало.

Так, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, свідків, суд дійшов висновку, що дійсно, ОСОБА_4 у встановленомуу порядку отримав право на перебудову свого будинку за вказаною адресою АДРЕСА_1 , який розташований на виділеній йому для цього земельній ділянці. Однак, як чинні норми ЗК України та ЦК України, так і норми ЗК УРСР та ЦК УРСР, які діяли на день виникнення спірних правовідносин, не передбачають, що право власності на будинок, є похідним від права власності, яке існує на земельну ділянку, на якій він був збудований.

Позивач, всупереч свого процесуального обов`язку не надав до суду належних і допустимих доказів того, що будинок був закінчений будівництвом станом на день, коли його батько, ОСОБА_4 , виїхав з цього будинку на інше постійне місце проживання до Сумської області.

Cуд не визнає належними, допустимим і достатніми доказами копії технічної інвентаризації на спірний житловий будинок, які були надані ОСОБА_1 Сахновщинським малим госпразрахунковим комунальним підприємством технічної інвентаризації (а.с. 239-249 т. 1). З Акту про технічну інвентаризацію на житловий будинок вбачається, що за період з 01.12.1960 по 22.10.1987 у домоволодінні був перебудований будинок, сарай, веранда (а.с. 240 т. 1). Згідно Відомостей рік забудови вказаний на 1975 рік, 1965 – закреслено, зазначено лише прізвище володільця ОСОБА_17 , його ім`я та по-батькові – закреслено, при цьому елементи будинку є зношеними від 20 до 65 відсотків, що не може бути у випадку нового будівництва (а.с. 141-142 т. 1). Оціночний акт на спірне домоволодіння, в якому володільцем зазначено ОСОБА_4 , містить відомості про те, що будинок збудований 1965 (а.с. 244-245 т. 1). Згідно довідки про належність, технічний стан жилого будинку і площі земельної ділянки, в якому станом на 04.03.1972 зазначено про реєстрацію будинку на праві особистої власності за ОСОБА_4 , вказано про його зношеність на 60%, що, з урахуванням того, що ОСОБА_4 , як безспірно встановлено судом, з 1976 року виїхав зі спірного домоволодіння до іншого населеного пункту, також не є безспірним доказом про те, що саме він здійснив реконструкцію та збудував новий будинок взамін збудованого до цього.

При цьому відповідно до записів у будинкові книзі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 був виписаний з вказаної адреси 11.10.1976, натомість ОСОБА_5 на день перебудови вказаного будинку та реєстрації права власності мешкала у вказаному будинку по день своєї смерті (а.с. 146-149 т. 1).

Так, період зареєстрованого місця проживання та зняття з реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 є таким:

1958 року зареєстравано місце проживання – без дати був знятий з реєстрації;

06.01.1969 року зареєстравоно місце проживання – є запис про те, що 24 грудня без зазначення року знятий з місця реєстрації;

У 1974 році зареєстровано місце проживання – 11.10.1976 року знятий з реєстрації.

Період зареєстрованого місця проживання та зняття з реєстрації ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 є таким:

З 06.01.1971 року зареєстровано місце проживання – у лютому 1971 року знята із реєстрації;

08.09.1971 року зареєстровано місце проживання – восени-взимку 1974 знята із реєстрації;

26.12.1974 зареєстровано місце проживання – 04.06.1996 року знята із реєстрації;

26.12.1979 зареєстровано місце проживання – 13.01.2016 року знята із реєстрації/

Про те, що ОСОБА_5 також мешкала у спірному будинку свідчить той факт, що згідно до копії Технічного паспорта № 2977 на газифіковану квартиру за вказаною адресою саме ОСОБА_5 станом на 13.01.1997 була абонентом – споживачем скрапленого газу (а.с. 137 т. 1).

Крім того, як вбачається з тексту вищевказаного заповіту, ОСОБА_4 на день його складення, 21.07.1987, мешкав не у смт. Сахновщина, а у с. Токарі Лебединського району Сумської області.

Вирішуючи спори про захист права власності на майно, суд виходить з того, що правовий режим майна визначається з урахуванням законодавства, яке було чинним на момент створення (набуття) відповідного майна. Подальша зміна законодавства не повинна призводити до погіршення становища володільця майна, оскільки інакше порушуватиметься конституційний принцип про незворотність дії закону у часі.

Судом під час постановлення рішення опрацьовано та враховано положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами, якими визначено порядок набуття права власності на майно.

Частиною 3 ст. 140 Конституції України (у ред . 28.06.1996 року) передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в

порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через

органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та

їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 3 ст 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (у ред. 21.05.1997 року) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені

Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності

Конституцією і законами України, актами Президента України,

Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також

нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів

Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про власність» (у ред. 11.04.1995 року) передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про власність» (у ред. 11.04.1995 року) праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в

суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької

діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні

товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або

укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до вимог ст 4 ЦК УРСР 1963 року (у ред. 27.12.1996 року) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених

законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян

і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу

загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують

цивільні права і обов`язки.

Положення ст. 100 ЦК УРСР 1963 року (у ред. 27.12.1996 року), що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Статтею 101 ЦК УРСР 1963 року (у ред. 27.12.1996 року) встановлено, що в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про власність» (у ред. 11.04.1995 року) передбачено, що об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Будинок по АДРЕСА_1 в експлуатацію введено не було.

Суд встановив, що на час забудови ОСОБА_5 проживала за адресою АДРЕСА_1 , будівництво будинку розпочалося у 1975 році і в 1992 року домоволодіння перебувало у стані придатному для проживання, будівництвом будинку займалися ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , що підтверджується також поясненнями свідків та накладними про отримання ними будматеріалів.

Позивач натомість не надав належних та допустимих доказів того, що будівництвом нової будівлі займався його батько ОСОБА_4 , що у свою чергу не спростовано і поясненнями свідків, і що за життя останній реалізував своє право на власність щодо спірного будинку.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися актами органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , звернувшись до органу місцевого самоврядування для оформлення права власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , надала необхідні документи, а саме заяву, копію паспорта, ксерокопію технічного паспорта на домоволодіння, які було опрацьовано Сахновщинською селищною радою Харківської області, та на підставі чого постановлено обгрунтоване рішення про надання у власність ОСОБА_5 вищевказаного майна та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, за недоведеності виникнення у батька позивача - ОСОБА_4 права власності на новий спірний будинок з надвірними будівлями, а також - незаконності рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності на спірне домоволодіння за відповідачем, суд дійшов висновку про недоведеності позову.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року ( у ред. 27.12.1996 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 534 ЦК УРСР 1963 року ( у ред. 27.12.1996 року) встановлено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

За недоведеністю позову в частині виникнення у батька позивача ОСОБА_4 права власності на спірний новопобудований будинок з надвірними будівлями, а отже, і відсутні підстави для визнання права власності у порядку спадкування за нормами ЦК УРСР 1963 року, оскільки не встановлено право спадкодавця на спірне майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 7, 13, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, Сахновщинського малого госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації про визнання незаконним рішення Сахновщинської селищної ради на право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності у порядку спадкування – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27 .01 .2021 року.

Суддя: