Рішення № 94419521, 26.01.2021, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/1000/20

провадження: 2/614/25/21

категорія: 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

26.01.2021

смт. Борова Борівського району Харківської області

справа № 614/1000/20

Борівський районний суд Харківської області в складі судді Гуляєвої Г. М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

за участю учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилася,

У С Т А Н О В И В :

21.12.2020 до Борівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 240.31 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.02.2015 ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3932.59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду з тим, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач зобов?язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов?язання за вказаним договором не виконала.

У зв?язку з зазначеними порушеннями зобов?язань за кредитним договором відповідач станом на 16.09.2020 має заборгованість 10 240.31 грн., яка складається з наступного:

- 3596.99 грн. – заборгованість за кредитом;

- 2902.70 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 3740.62 грн. – заборгованість за пенею.

Ухвалою судді від 05.01.2020 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач надала заяву, в якій справу просила розглянути за її відсутності та відсутності її представника, в задоволенні позовних вимог відмовити в зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Крім того, відповідачем була подана заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності в даних правовідносинах.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 3 ст.211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно анкети заяви позичальника від 08.12.2010 ОСОБА_2 видано кредитну картку «Універсальна» (а.с.11). 25.02.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно якої банк надає позичальнику строковий кредит в розмірі 3932.59 грн. на строк 24 місяці з 25.02.2015 по 28.02.2017. Крім того, сторони визначили дату кінцевого погашення заборгованості по договору – 28.02.2017, щомісячними платежами (а.с.12). Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.02.2015 ОСОБА_2 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 10 240.31 грн., яка складається з наступного: 3596.99 грн. – заборгованість за кредитом; 2902.70 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3740.62 грн. – заборгованість за пенею (а.с.5-6). Факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с.7-8).

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи їх позивачеві до 25 числа кожного місяця упродовж строку кредитування. Строк кредитування з 25.02.2015 по 28.02.2017. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, у межах строку кредитування до 28 лютого 2017 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 березня 2018 року, відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Беручи до уваги, що строк виконання зобов`язання закінчився 28 лютого 2017 року, то суд приходить до висновку про пропуск строку позовної давності для стягнення неустойки пені навіть за останнім щомісячним платежем.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності до інших складових заборгованості, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, проте, з виписки по картковому рахунку вбачається, що мав місце факт переривання строку позовної давності – 12.02.2018 поповнення картки на суму 628.45 грн.

Згідно ч. 1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом в межах загального трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» незаконно здійснював нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, пропустив строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій пені, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню фактично використане відповідачем тіло кредиту в сумі 3596.99 грн. грн. та відсотки, нараховані в межах строку кредитування – станом на 28.02.2017 – 1264.14 грн., загальною сумою 4 861.13 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст. 49, 251, 252, 253, 257, 258, 261, 264, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 631, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, вул. Грушевського, б. 1Д м. Київ) заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2015 в загальній сумі 4 861.13 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 3596.99 грн.; відсотки, нараховані в межах строку кредитування, станом на 28.02.2017 – 1264.14 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 997.83 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Гуляєва Г. М.