Рішення № 94419381, 26.01.2021, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1170/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 25 квітня 2015 року у розмірі 69427,91 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з метою отримання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" та підписала Анкету-заяву №б/н від 25 квітня 2015 року. При її підписанні, відповідач надала свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві, "Витягом з умов та правил надання банківських послуг", а також "Витягом з тарифів". Після цього, відповідачу було відкрито кредитний картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці "про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки". Для користування кредитним картковим рахунком, відповідач отримала кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту відповідачу було збільшено до 35000,00 грн. В зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 13 серпня 2020 року, утворилась заборгованість в розмірі 69427,91 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте у позовній заяві вказав на можливість розгляду справи без його участі.

До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення з неї заборгованості за поточним тілом кредиту.

Крім того, від неї до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказала, що в підписаній нею Анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про обраний вид кредитної банківської картки, розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом, а також не врегульовано порядок нарахування пені та штрафів. Позивачем до позовної заяви було додано витяг з "Тарифів Банку", витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", копію наказу Банку щодо затвердження "Тарифів Банку" та "Умов та правил надання банківських послуг", однак такі документи відповідачем не підписувались. Позивачем до матеріалів справи не додано підтверджень, що відповідача при підписанні Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, було ознайомлено саме з цими Умовами кредитування, що вона їх розуміла, і погодилася з ними, а також, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також вказує, що немає підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.04.2015 року) та до моменту звернення до суду із вказаним позовом (серпень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім того, позивач пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема, заборгованість за тілом кредиту в тому числі заборгованість: за поточним тілом кредиту; за простроченим тілом кредиту; за нарахованими відсотками, а також за простроченими відсотками. Проте, надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту. Вказує, що прострочене тіло кредиту є складовою фактично отриманих коштів. Однак, з розрахунку заборгованості, можна встановити, що в прострочене тіло кредиту, банк включав відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, у підписаній відповідачем Анкеті -заяві відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту». Всі ці обставини свідчать про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій він просить позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задоволити в повному обсязі, оскільки в підписаній відповідачем заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що підписавши заяву, відповідач погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, які розташовані на сайті Приватбанку. З моменту укладення договору пройшло більше п`яти років і відповідач користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості, не зверталась до банку з приводу неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилась. При укладенні договору сторонами були обумовлені усі істотні умови договору. У Анкеті-заяві відповідач вказала, що вона ознайомилась і згодна з умовами та правилами і своїм підписом підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування, а тому укладання кредитного договору є таким, що законодавству України не суперечить. Між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування). Крім того, Умови та Правила надання банківських послу, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2015 року ОСОБА_1 була підписана заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Своїм підписом у анкеті-заяві, відповідач надала згоду, що дана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 21).

Після підписання кредитного договору, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок № НОМЕР_1 (а.с.19) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., який в подальшому був збільшений до 35000,00 грн. (а.с.20).

Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк», рішенням єдиного акціонера банку було змінено тип банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Банк став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (а.с.71-72).

У позовній заяві позивачем зазначено, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов за кредитним договором, станом на 13 серпня 2020 року, утворилась заборгованість в розмірі 69427,91 грн.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість у ОСОБА_1 у розмірі 69427,91 грн. складається з наступного: 62446,98 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.42162,09 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита та 20284,89 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита; 3126,39 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3854,54 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9-18).

На підтвердження погодження умов договору АТ КБ "Приватбанк" до суду надано копію Анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 квітня 2015 року (а.с.21), розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25 квітня 2015 року (а.с.10-18); довідку про надані кредитні картки (а.с.19), довідку про зміну умов кредитування (а.с.20), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с.22); витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.23-63), а також виписку по рахунку відповідача (а.с.74-85).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному, або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У переважній більшості випадків застосування кострукції договору приєднання розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна дійти висновку, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З підписаної відповідачем анкети-заяви від 25 квітня 2015 року, де відповідач надала згоду, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті сайті https://privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг вбачається, що у ній заповнено графи, які містять дані про її особу, дату народження, місце проживання, контактна інформація. Проте, така заява не містить інформації про тип картки, строк її дії, розміри бажаного кредитного ліміту та відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Також у ній відсутні докази наданого відповідачу кредитного ліміту та видачі кредитної картки, тому відповідно перевірити нараховані суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу є неможливим.

Крім того, представником позивача долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", який відповідач не отримувала, що виключає взагалі підстави для нарахування банком відсотків за користування коштами.

За клопотанням представника позивача АТ КБ «Приватбанк» Гребенюка О.С., суд здійснив огляд та вибіркове фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms та які доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти за посиланням «більше», обрати сторінку № 7, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.04.2015р.)», розділ 2.1.1 (ст. 275-295) повного договору. За вказаною електронною адресою на офіційному сайті банку на сторінках 275-295 дійсно знаходиться розділ 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, копія яких додана банком до позовної заяви, однак, в них не міститься будь-якої додаткової інформації щодо предмету доказування по справі їх затвердження або ознайомлення з ними відповідачем, вони аналогічні паперовій копії, наданій банком, тому суд не бере їх до уваги.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами, неустойку (штраф, пеню).

Обгрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 25 квітня 2015 року, позивач посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, у якому визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови. Проте, вказані Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису відповідача та нічим не підтверджено, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодилася та розуміла, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів за користування кредитними коштами, та саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

До того ж, умови та правила надання банківських послуг могли неодноразово змінюватись самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, а кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 квітня 2015 року, шляхом підписання Анкети- заяви.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих умов та приєднання, як другої сторони, до запропонованого договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Покликання представника позивача на необхідність врахування висновків Верховного Суду в справах №356/1635/16-ц, №428/2873/17, №755/2720/16-ц, 666/388/16-ц на увагу не заслуговують, адже судові рішення за результатами їхнього розгляду були прийняті до ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду. Поготів, правові позиції Великої Палати Верховного Суду мають вищу юридичну силу порівняно із позиціями Верховного Суду.

Крім того, у вказаних постановах визначено, що виписки з карткового рахунку є доказом виконання банківських операції, і договір не можна вважати неукладеним, який частково виконується, та саме по собі посилання на не ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, адже підпис під Умовами та Правилами не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Проте, суд їх не приймає, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не було надано суду жодного належного та допустимого доказу про те, що саме наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку були чинними під час укладення договору та саме з ними було ознайомлено відповідача.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Крім того, позивач пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача складові повної вартості кредиту, зокрема, заборгованість за тілом кредиту в т.ч. заборгованість за поточним тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, заборгованість за простроченими відсотками.

Проте, надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Таким чином, оскільки відповідач не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, тому його не можна розцінювати, як частину укладеного 25 квітня 2015 року між сторонами кредитного договору, шляхом підписання Анкети-заяви. Також суд погоджується з доводами відповідача, що прострочене тіло кредиту не є складовою фактично отриманих коштів, оскільки, заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі несвоєчасного внесення плати за користування кредитом, яка передбачена Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку та Тарифами банку, і не є сама по собі складовою тіла кредиту, а є фактично штрафною санкцією, котра застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати простроченого тіла кредиту, пені та штрафів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги слід задоволити частково та з стягнути з відповідача заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі 42162,09 грн., оскільки вказані кошти були відповідачем отримані та не повернуті АТ КБ «ПриватБанк».

В іншій частині позовній вимог, а саме про стягнення з відповідача 20284,89 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3126,39 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, а також 3854,54 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, слід відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25 квітня 2015 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який долучений до матеріалів справи, та який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1 276,49 грн. (розмір заявлених вимог - 69427,91 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню - 42162,09 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 1 276,49 грн. (2102,00 грн х 42162,09 грн : 69427,91 грн = 1 276,49 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 квітня 2015 року у розмірі 42162,09 ( сорок дві тисячі сто шістдесят дві гривні 09 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 276,49 грн. (одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 49 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 03 квітня 2007 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.