Рішення № 94416069, 20.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/161/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021 Справа № 908/2554/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, груп. прим. 57, оф. 7) представник позивача адвокат Молчанов Павло Валерійович, (08147, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 1-Б, а/с 26)

до відповідача Благодійна організація «Благодійний фонд «ОСКАР», (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В)

про стягнення 236150, 00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача - Молчанов П.В., довіреність б/н від 19.12.2019 (адвокат);

від відповідача - не з`явився;

05.10.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ до Благодійної організації «Благодійний фонд «ОСКАР», м. Запоріжжя про відшкодування збитків, що стались в результаті порушення зобов`язання в сфері суміжних прав у розмірі 236150,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 справу № 908/2554/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2554/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/161/20, підготовче засідання призначено на 03.11.2020.

У зв`язку із неявкою відповідача підготовче засідання відкладалося на 30.11.2020, про що винесено відповідну ухвалу від 03.11.2020.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 і від 25.11.2020 у справі № 908/2554/20 задоволено клопотання Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» про участь у судових засіданнях по справі № 908/2554/20 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EASYCON».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 строк підготовчого провадження у справі № 908/2554/20 продовжений до 11.01.2021, підготовче провадження у справі № 908/2554/20 закрито та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 21.12.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2020 розгляд справи по суті відкладався до 20.01.2021.

В судовому засіданні 20.01.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Судове засідання 20.01.2021 проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку «EASYCON», здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

До системи відеоконференцзв`язку «EASYCON» 20.01.2021 приєднався представник позивача.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки уповноваженого представника суд жодного разу завчасно не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи № 908/2554/20 відповідач повідомлявся відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «ОСКАР», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що співпадає з адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі № 908/2554/20, які направлялися відповідачу юридичну адресу, повернулися на адресу суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку «За закінченням встановленого строку зберігання».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2554/20 та про дату, час і місце розгляду судом цієї справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судових засідань у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та інших процесуальних заявах по даній справі, мотивовані посиланням на ст., ст. 14, 19, 54, 55 Конституції України, ст., ст. 11, 22, 614, 1166 ЦК України, ст., ст. 4, 12, 20 Закону України «Про ефективне колективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», ст. 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та ґрунтуються на наступному. Як зазначає позивач він є єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері розширеного колективного управління щодо права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, відповідно до п. 3) абз. 3 ч. 5 Закону України «Про ефективне колективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та виступає в інтересах правовласників творів, що визначені у зазначеній статті цього Закону. 30.12.2019 позивачем видано довіреність Крабовському І.С. на виконання представницьких функцій щодо виявлення користувачів об`єктами авторського права та суміжних прав та сприяння їх залученню до співробітництва з Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав». Вказаним представником проведено збір доказів в публічному закладі - дельфінарії «Оскар», розташованому за адресою: смт. Кирилівка, Запорізька область, вул. Першотравнева, буд. 1В, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, та зафіксовано комерційне використання фонограм та виконання музичних творів (об`єктів суміжних прав), про що складено акти фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020. В даних актах зазначено, що в приміщенні закладу наявні працюючі прилади/технічні засоби для публічного виконання. До вказаних актів фіксації оформлені додатки № 1, за змістом яких в закладі зафіксовано факти публічного виконання 20 фонограм (10 фонограм 25.06.2020 та 10 фонограм 29.07.2020) та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. У додатках № 1 зазначено, що після закінчення фіксації використання об`єктів суміжних прав припинення використання об`єктів суміжних прав не виявлено. В додатках № 2 до актів фіксації вказані назви музичних творів та виконавці. Також, позивачем до матеріалів справи надані копії товарних чеків та квитків від 25.06.2020 та від 29.07.2020 на підтвердження перебування уповноваженої особи Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» у вказаному закладі та диск відео-звукозапису від 25.06.2020 і від 29.07.2020. 14.07.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано лист за вих. № 13/07/20/6 від 13.07.2020 з пропозицією врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань в публічному закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» та підписання договору про використання фонограм та зафіксованих у них виконань. В листі позивач також повідомив відповідача про дію положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» і про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері Громадську спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав». Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення. Відповідний договір сторонами укладений не був. З урахуванням вищевикладеного та з огляду на неправомірне використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів без укладання із позивачем відповідного договору, відповідач, в силу приписів ст. 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, має сплатити позивачеві компенсацію, розмір якої визначений згідно з тарифами позивача, що встановлені ним відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», у розмірі 50 мінімальних місячних заробітних плат станом на початок 2020 року. При цьому позивач також вказує на те, що зазначена сума компенсації є збитками позивача у розумінні статті 22 ЦК України, які позивач мав би отримати, якби відповідач уклав із ним відповідний договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Враховуючи все вище викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь збитки, що стались в результаті порушення зобов`язання в сфері суміжних прав, у розмірі 236150,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3542,25 грн., витрати на збір доказів в розмірі 660,00 грн., витрати на поштові відправлення в розмірі 78,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (позивач у справі) є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується Витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.201 № 4, наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

30.12.2019 позивачем видано довіреність Крабовському І.С. на виконання представницьких функцій щодо виявлення користувачів об`єктами авторського права та суміжних прав та сприяння їх залученню до співробітництва з Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав». Довіреність видана без права передоручення і діє до 30.12.2020.

Вказаним представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» проведено збір доказів в публічному закладі - дельфінарії «Оскар», розташованому за адресою: смт. Кирилівка, Запорізька область, вул. Першотравнева, буд. 1В, в якому здійснює свою господарську діяльність Благодійна організація «Благодійний фонд «ОСКАР» (відповідач у справі), та зафіксовано комерційне використання фонограм та виконання музичних творів (об`єктів суміжних прав), про що складено акти фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020.

Так, актами фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020 та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру встановлено і зафіксовано, що у приміщенні дельфінарію «Оскар», у якому здійснює господарську діяльність відповідач, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою наявних у закладі приладів/технічних засобів (у тому числі з колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_12 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виконанні ОСОБА_1 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у виконанні ОСОБА_2 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), « ІНФОРМАЦІЯ_3 )» у виконанні ОСОБА_17 ( ОСОБА_3 )» у виконанні ОСОБА_18, «ІНФОРМАЦІЯ_13» у виконанні ОСОБА_4 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_5 (ОСОБА_5 )» у виконанні ОСОБА_6 , «ІНФОРМАЦІЯ_6» у виконанні ОСОБА_12 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_14» у виконанні ОСОБА_7, «ІНФОРМАЦІЯ_7» у виконанні ОСОБА_13, «ІНФОРМАЦІЯ_8» у виконанні ОСОБА_14, «ІНФОРМАЦІЯ_9» у виконанні ОСОБА_15, «ІНФОРМАЦІЯ_10» у виконанні ОСОБА_8 , «ІНФОРМАЦІЯ_11» у виконанні ОСОБА_9 , «ІНФОРМАЦІЯ_12» у виконанні ОСОБА_16.

В актах фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020 оформлені додатки № 1 і № 2, за змістом яких в закладі зафіксовано факти публічного виконання 20 фонограм (10 фонограм 25.06.2020 та 10 фонограм 29.07.2020) та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань.

У додатку № 1 до актів фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020 зазначено, що після закінчення фіксації використання об`єктів суміжних прав припинення використання об`єктів суміжних прав не виявлено.

В додатку № 2 до актів фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020 вказані назви музичних творів та виконавці.

У підтвердження факту перебування уповноваженої особи Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» ( ОСОБА_10 ) у приміщенні дельфінарію «Оскар», у якому здійснює господарську діяльність відповідач, позивачем до матеріалів справи надані копії товарних чеків та квитків від 25.06.2020 та від 29.07.2020 та диск відео-звукозапису від 25.06.2020 і від 29.07.2020.

Позивач 14.07.2020 звернувся до відповідача з листом вих. № 13/07/20/6 від 13.07.2020, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», який можна отримати підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань (докази відправки додано до позовної заяви). В цьому ж листі позивач також повідомив відповідача про дію положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» і про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері Громадську спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав».

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, відповідний договір з позивачем не уклав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору, внаслідок чого позивачу було завдано збитки у розмірі 236150,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII (далі за текстом - Закон № 2415-VIII) встановлює, що організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об`єктивних і недискримінаційних критеріях.

Збирання організаціями колективного управління винагороди з користувачів здійснюється згідно із сферою, за якою організація зареєстрована і (або) акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління, а також на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цим Законом.

Приписами ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII визначено, що користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, організація колективного управління, відповідно до акредитації, отриманої в порядку, що встановлений чинним законодавством здійснює, зокрема, розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав в сфері права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою. Тобто має право на збір доходу (винагороди) від використання фонограм іншими особами в інтересах їх виконавців та виробників. Особи, що здійснюють використання таких фонограм, у свою чергу, зобов`язані укласти з акредитованою організацією колективного управління відповідний договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII.

Як вбачається із Витягу № 4 від 31.05.2019 із Реєстру організацій колективного управління (додаток № 1 до Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1741 від 20.11.2018), позивач є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912); строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019; дата включення до реєстру - 06.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно актів фіксації № 17/06/20 від 25.06.2020 та № 13/07/20 від 29.07.2020 представником спілки Крабовським І.С. здійснено фіксацію використання об`єктів суміжних прав у дельфінарії « Оскар » (смт. Кирилівка, Запорізька область, вул. Першотравнева, буд. 1В) та встановлено факти, що свідчать про використання відповідачем в його приміщенні 20 творів, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_12 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виконанні ОСОБА_1 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_2 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_3» у виконанні ОСОБА_17 ( ОСОБА_3 )» у виконанні ОСОБА_18, «ІНФОРМАЦІЯ_13» у виконанні ОСОБА_4 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_5 (ОСОБА_5)» у виконанні ОСОБА_6 , «ІНФОРМАЦІЯ_6» у виконанні ОСОБА_12 (розповсюджувалася 25.06.20202 і 29.07.2020), «ІНФОРМАЦІЯ_14» у виконанні ОСОБА_7 & ОСОБА_11 , «ІНФОРМАЦІЯ_7» у виконанні ОСОБА_13, «ІНФОРМАЦІЯ_8» у виконанні ОСОБА_14, «ІНФОРМАЦІЯ_9» у виконанні ОСОБА_15, «ІНФОРМАЦІЯ_10» у виконанні ОСОБА_8 , «ІНФОРМАЦІЯ_11» у виконанні ОСОБА_9 , «ІНФОРМАЦІЯ_12» у виконанні ОСОБА_16.

У судовому засіданні судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації фактів порушення відповідачем суміжних прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні дельфінарію «Оскар» за адресою: смт. Кирилівка, Запорізька область, вул. Першотравнева, буд. 1В, в якому зафіксовано звучання вищевказаних музичних творів.

Судом встановлено, що у приміщенні дельфінарію «Оскар» за адресою: смт. Кирилівка, Запорізька область, вул. Першотравнева, буд. 1В, свою господарську діяльність здійснює Благодійна організація «Благодійний фонд «ОСКАР», що також підтверджується долученими до матеріалів справи товарними чеками від 25.06.2020 і від 29.07.2020, виданими відповідачем.

Відповідач вказані факти не заперечив, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував.

Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об`єкти суміжних прав, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об`єкта суміжного права.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - використання відповідачем спірних фонограм у приміщенні дельфінарію «Оскар», позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань.

Отже, використання відповідачем спірних музичних творів у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, що суперечить ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 цього ж Закону тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів.

Суд зазначає, що Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» затверджені Тарифи щодо сфери «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою», які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/.

Так, відповідно до п. 3 Тарифів, при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення.

Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Так, враховуючи зазначені тарифи та факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів, розширене управління правами власників яких здійснює позивач, як кредитована організація колективного управління, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 236150,00 грн. (4723, 00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2020 року) х 50 = 236150,00 грн.).

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ЦК, відповідно до пункту 2 частини 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.

Так, статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слідує висновок, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.

Тож, враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на приписи статті 22 ЦК України, що визначають поняття збитків, оскільки в даному випадку позивач, як організація колективного управління не є суб`єктом, який поніс збитки, а є особою, яка виступає на захист прав правовласників - виробників фонограм і зафіксованих у них виконань.

Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 236150,00 грн. (4723,00грн. (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2020 року) х 50 = 236150,00 грн.).

Згідно преамбули Тарифів, в разі якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 (п`ятдесяти) мінімальним місячним заробітним платам в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.

Разом із тим, пунктом 3 Тарифів (Тарифи щодо використання фонограм та/або виконань без дозволу акредитованої організації колективного управління) визначено, що при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення. Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Відтак, з аналізу вказаних положень Тарифів вбачається, що положення, які викладені у преамбулі стосуються правовідносин позивача, як акредитованої організації колективного управління та користувачів фонограм, в процесі узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок та визначає відповідальність у вигляді 50 (п`ятдесяти) мінімальних місячних заробітних платам, як базовий тариф для користувача, який підлягає застосуванню у разі неподання користувачем означених показників.

При цьому п. 3 Тарифів містить вказівку на відповідальність користувача за використання фонограми без дозволу (укладання договору із позивачем) у розмірі 10 мінімальних місячних заробітних плат, що є характерним для спірних правовідносин сторін, тож враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження факту того, що між сторонами виникли правовідносини щодо узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок, про які зазначено у преамбулі Тарифів, відтак, суд приходить до висновку, що при розрахунку винагороди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає застосуванню положення п. 3 Тарифів.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2020 року становить 4723,00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»).

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої винагороди підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені винагороди, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102,00 грн.

Отже, при визначенні розміру відповідної винагороди слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та застосовувати розрахункову величину у розмірі 2102,00 грн.

Так, Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» заявлено до стягнення з відповідача 236150, 00 грн. (виходячи з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб. За розрахунком суду згідно тарифів позивача за використання однієї фонограми без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) сплачується 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання, що розраховується за наступною формулою: 2102,00 грн. (прожитковий мінімум) х 10 х 20 (фонограм) та за розрахунком суду становить 420400,00 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, враховуючи факт неправомірного (бездоговірного) використання музичних творів, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити винагороду за використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі 236150,00 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: Договору про надання професійної правничої допомоги № ГС УЛАСП/07/2020/1 від 28.07.2020, укладеного між адвокатом Молчановим П.В. та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав»; Акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом, б/н від 02.11.2020, який містить детальний опису наданих послуг.

Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом, б/н від 02.11.2020, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання професійної правничої допомоги № ГС УЛАСП/07/2020/1 від 28.07.2020, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

В наведеній вище постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 також міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Молчановим П.В., які наявні в матеріалах справи, а також висновок суду про наявність підстав для повного задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі в сумі 30000,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 78,00 грн. поштових витрат і 660,00 грн. витрат на збір доказів, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, то у зв`язку із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стосовно 78,00 грн. поштових витрат, то суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами доведено понесення 74,46 грн. поштових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом справи, що підтверджується фіскальним чеком від 14.07.2020 про направлення на адресу відповідача листа вих. № 13/07/20/6 від 13.07.2020 про врегулювання питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача та фіскальним чеком від 24.09.2020 про направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками до неї. В іншій частині розмір поштових витрат позивачем не доведений.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача 74,46 грн. поштових, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи. В іншій частині поштові витрати покладаються на позивача.

Щодо витрат на збір доказів в розмірі 660,00 грн., у підтвердження понесення яких позивач посилається на копії товарних чеків та квитків від 25.06.2020 та від 29.07.2020, то суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості розміру понесення таких витрат.

За таких обставин, витрати на збір доказів в розмірі 660,00 грн. суд залишає за позивачем.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ до Благодійної організації «Благодійний фонд «ОСКАР», м. Запоріжжя про задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «ОСКАР», (69037, Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39419901) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, груп. прим. 57, оф. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 42502769) винагороду в розмірі 236150 (двісті тридцять шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп., 3542 (три тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 25 коп. судового збору, 74 (сімдесят чотири) грн. 46 коп. поштових витрат та 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 27» січня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.