Рішення № 94416057, 27.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/191/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 Справа № 908/3066/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Судді Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

За позовом Запорізького міського центру зайнятості (69037, м Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 16-б)

до відповідача Департамента промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації ( 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)

про стягнення 32 923, 11грн.

27.11.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького міського центру зайнятості до Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення 32 923, 11 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

27.11.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3066/20 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3066/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Позовні вимоги ґрунтуються на ч. 4 ст. 35, ст. 39 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та мотивовані тим, що у Південному відділі сприяння зайнятості Запорізького центру зайнятості 15.04.2020 зареєстровано ОСОБА_1 як безробітну, яку 18.03.2020 звільнено посади директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації. Барановській М.В. призначено та перераховано допомогу по безробіттю у розмірі 32 923,11 грн. за період з 15.04.2020 по 10.08.2020. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі № 280/2501/2020 ОСОБА_1 поновлено на роботі у зв`язку з чим позивач просив стягнути з роботодавця здійснену ОСОБА_1 виплату.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.12.2020, зазначив, що для повернення перерахованої допомогу по безробіттю у розмірі 32 923,11 грн., відповідач повинен мати бюджетні асигнування, затверджені у кошторисі за кодом 2800 «Інші поточні видатки». В затвердженому кошторисі промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації на 2020 рік відсутні бюджетні асигнування за кодом 2800. Для додаткового виділення коштів та внесення відповідних змін до кошторису, відповідачем направлений лист від 07.10.2020 № 648/05 до Департаменту фінансів Запорізької облдержадміністрації. Із отриманої відповіді Департаменту фінансів облдержадміністрації від 03.11.2020 № 05-19/1940 вбачається, що в поточному році бюджетні асигнування повністю розподілені між розпорядниками коштів, а потребу відповідача можливо буде врахувати виключно у разі підготовки розподілу додаткових асигнувань між розпорядниками бюджетних коштів у разі затвердження Верховною Радою України відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Натомість, для врахування видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в кошторисі Департаменту фінансів облдержадміністрації на 2021 рік. Відповідачем листом від 18.11.2020 № 0003227/04 наданий відповідний розрахунок потреб у видатках на 2021 рік. Тобто, вимоги Запорізького міського центру зайнятості будуть виконані після затвердження кошторису видатків Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації на 2021 рік.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 31.12.2020 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 27.01.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

14.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Південного відділу сприяння зайнятості Запорізького центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

15.04.2020 у Південному відділі сприяння зайнятості Запорізького міського центру зайнятості ОСОБА_1 зареєстровано як безробітну. На момент реєстрації в центрі зайнятості останнім місцем роботи ОСОБА_1 зазначено - директор Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади - 18.03.2020 відповідно до п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.86,89 Закону України «Про державну службу», на підставі розпорядження голови Запорізької обласної адміністрації №26-к від 16.03.2020, про що є відповідний запис у трудовій книжці.(копія зазначеного документу долучена до матеріалів справи).

Наказом № НТ 200416 від 16.04.2020 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхованого стажу відповідно до ч.1,3,4 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 15.04.2020 по 09.04.2021.

Відповідно до Довідки Запорізького міського центру зайнятості від 25.08.2020 ОСОБА_1 , за період з 15.04.2020 по 10.08.2020, нараховано та перераховано до банку допомогу по безробіттю у розмірі 32 923,11 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі №280/2501/20 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №26-к від 16.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації.

Вказане рішення від 10.08.2020 по справі №280/2501/20 Запорізького окружного адміністративного суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при розгляді даної справи, суд враховує обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 10.08.2020 по справі №280/2501/20.

У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (розпорядження).

Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №90-к від 11.08.2020 зобов`язано вважати ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання своїх обов`язків на посаді директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації з 11.08.2020.

Наказом № НТ 200814 від 14.08.2020 з 11.08.2020 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного, у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

Позивач звернувся до Запорізької обласної державної адміністрації з претензією від 25.08.2020 № 4695/07-05 про відшкодування 32 923,11 грн.

11.09.2020 від Запорізької обласної державної адміністрації отримано відповідь про залишення без розгляду претензії, адже претензію адресовано неналежному суб`єкту, посилаючись на норми Закону України «Про державну службу зайнятості» та п.16 Положення про Департамент промисловості і розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 05.01.2018 №5.

24.09.2020 Запорізьким міським центром зайнятості безпосередньо до Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації, направлено претензію №5074/07-05, щодо повернення коштів у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі №280/2501/20, з пропозицією добровільної сплати заборгованості у розмірі 32 923,11 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання даної претензії, яку відповідач отримав 29.09.2020, що підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 691070425062.

Претензія залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідач суму 32 923, 11 грн. не сплатив, посилаючись на ч. 4 ст. 35, ст. 39 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейське обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2018 року у справі № 914/586/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: установи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд зазначає, що відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду, на підставі ч. 1 ст. 34, ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивачем правомірно заявлено позов про повернення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Відповідачем доказів перерахування позивачу 32 923, 11 грн. виплаченої допомоги по безробіттю суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів на сплату виплаченої допомоги по безробіттю, з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у наступних постановах: від 05 червня 2018 року по справі № 927/584/17;- від 06 червня 2018 року по справі № 916/2456/17; - від 22 травня 2018 року по справі № 927/498/17.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами разом з Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань ( пункти 20 та 23).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопаді 2004 року констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті («Право на справедливий суд» Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджет України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Запорізького міського центру зайнятості є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Запорізького міського центру зайнятості до Департамента промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департамента промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації ( 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 20508189) на користь Запорізького міського центру зайнятості (69037, м Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 16-б, код ЄДРПОУ20482573) 32 923 (тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 11 коп. виплаченої допомоги по безробіттю, 2102 (дів тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “27” січня 2021р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.