Рішення № 94415671, 26.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021м. ДніпроСправа № 904/6223/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД СТЕКО"

про стягнення 23163,49грн. шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД СТЕКО" (далі - відповідач) про стягнення 23163,49грн. шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6223/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020.

Ухвалою від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 23.12.2021.

21.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від б/д за вих.№б/н у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача; витребувати з Криничанського районного суду Дніпропетровської області справу №178/1775/18 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення для огляду в судовому засіданні.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 по справі №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи необхідність надання додаткового часу задля забезпечення можливості подачі відповідачем відзиву, господарський суд констатує, що строк на вирішення даної справи не є порушеним.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

26.01.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між позивачем (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5032189-02-04-01 від 08.10.2018 за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Hyundai Elantra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05.12.2018 на трасі Н-11 (Дніпро - Кривий Ріг) Криничанського району Дніпропетровської області 58кв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Elantra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Hyundai HD65, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно з Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 у якій вказано, що останній працює водієм на заводі відповідача.

Позивач, як страховик потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, стверджує, що відповідно до рахунку станції технічного обслуговування вартість відновлювального ремонту складає 82671,30грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем здійснено перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування у розмірі 82671,30грн., що підтверджується страховим актом №12344-02 від 22.12.2018 та платіжним дорученням №28673 від 22.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору позивач 11.12.2019 направив на адресу відповідача запит з метою з`ясування всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.12.2018. У відповідь на запит відповідач листом від 03.03.2020 за вих.№03/20 повідомив, що у день дорожньо-транспортної пригоди, 05.12.2018, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі трудового договору укладеного на невизначений строк. Водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai HD65, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі наказу про закріплення транспортного засобу відповідача.

Відповідно до інформації отриманої із ЄЦБД МТСБУ, цивільна відповідальність відповідача, на момент настання страхової події, застрахована в ПрАТ "Уніка" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/8063897, за яким ліміт за шкоду, заподіяну власнику, становить 100000,00грн., франшиза - 0,00грн.

Позивач звернувся до ПрАТ "Уніка" із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ "Уніка" здійснило страхове відшкодування у сумі 59507,81грн.

Позивач дійшов висновку, що оскільки сума понесених збитків, з урахуванням особливостей здійснення страхового відшкодування за полісом, у повному обсязі не була відшкодована ПрАТ "Уніка", то з огляду на приписи статті 1194 Цивільного кодексу України різниця між сумою страхового відшкодування за полісом та фактично завданими збитками, яка складає 23163,49грн. підлягає стягненню з відповідача.

Беручи до уваги, що досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаного результату позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на таке.

1. Відповідач посилається на відсутність документів про грошові перекази від ОСОБА_2 з призначенням платежу як оплата страхового внеску ОСОБА_2 або касових документів про прийняту від останнього позивачем готівку, відтак відповідач вважає недоведеним факт укладення договору майнового характеру між позивачем та ОСОБА_2 .

2. Відповідач звертає увагу, що схеми дорожньо-транспортної пригоди не додаються, що не дає можливості зазначити характер пошкоджень автомобіля ОСОБА_2 .

3. Відповідач вказує, що у частині рахунку на оплату ремонту від 11.12.2018 зазначені лише назви матеріалів і відсутні їх каталожні номери.

4. Акт здачі-приймання послуг від 12.02.2020 виданий ТОВ "ФІРМА ЗІГФРІД-ПЛЮС" не підписаний страхувальником, а тому не може вважатися підтвердженням виконаних послуг по відновлювальному ремонту автомобіля ОСОБА_2 . Акт здачі-приймання послуг наданий лише через рік після дорожньо-транспортної пригоди - 12.02.2020.

Отже, в сукупності, на думку відповідача, докази надані позивачем з неточностями не можуть слугувати підставою відповідальності відповідача.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору добровільного страхування наземного транспорту. 2. Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди. 3. Наявність постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та особа винного. 4. Обставини та факт сплати суми страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача. 5. Перехід до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. 6. Особа, яка зобов`язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. 7. Правомірність заявлених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про витребування з Криничанського районного суду Дніпропетровської області справи №178/1775/18 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Питанню витребування доказів присвячено статтю 81 Господарського процесуального кодексу України.

В силу приписів частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Вивчивши зміст відзиву від б/д за вих.№б/н у якому відповідач просить суд витребувати з Криничанського районного суду Дніпропетровської області справу №178/1775/18 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення для огляду в судовому засіданні господарський суд констатує відсутність зазначення відповідачем обставин, які може підтвердити огляд справи №178/1775/18 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відсутність зазначення доказів, які містить справа №178/1775/18; відсутність зазначення заходів, яких відповідач вжив для отримання доказів на обґрунтування обраної правової позиції самостійно; відсутність доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів на обґрунтування обраної правової позиції.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування з Криничанського районного суду Дніпропетровської області справу №178/1775/18 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору добровільного страхування наземного транспорту.

08.10.2018 між позивачем (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5032189 (далі - договір).

Предмет договору. Майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Hyundai Elantra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Кінцева дата дії полісу 22.10.2019.

Вигодонабувач за договором є власник транспортного засобу (пункт 1.3 договору).

Страховими випадками є дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок зіткнення (контакту) застрахованого транспортного засобу з іншим транспортним засобом - учасником дорожньо-транспортної пригоди, яке сталося з вини водія іншого транспортного засобу - учасника дорожньо-транспортної пригоди, особа та вина якого встановлена у порядку, визначеному законом.

2. Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №904/6223/20 господарський суд взяв до уваги обставини встановлені постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 по справі №178/1775/18, а саме:

"05 грудня 2018 року о 13 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 на трасі Н-11 (Дніпро-Кривий Ріг) Криничанський район Дніпропетровська область 58 км, керуючи транспортним засобом Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб постійно контролювати рух автомобіля, внаслідок чого після наїзду в яму втратив контроль над рухом автомобіля, допустив його занос, в результаті скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai Elentra, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку позаду праворуч від нього. Далі, автомобіль Hyundai Elentra, відкинуло за межі проїзної частини у кювет зустрічного напрямку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків; потерпілих внаслідок ДТП не має.

ОСОБА_1 вину визнав, підтвердивши викладене в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №076966 від 05 грудня 2018 року, схемою місця ДТП, підписаною водіями; письмовими поясненнями учасників ДТП."

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди визнається підтвердженим.

3. Наявність постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та особа винного.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 по справі №178/1775/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і який на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював водієм на заводі відповідача.

4. Обставини та факт сплати суми страхового відшкодування на користь вигодонабувача.

ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою від 06.12.2018 на виплату страхового відшкодування.

07.12.2018 представником позивача складено Акт Огляду колісного транспортного засобу.

ТОВ "ФІРМА "ЗІГФРІД-ПЛЮС" складено рахунок-фактуру №ЗП-0000124 від 11.12.2018 з найменуванням робіт та матеріалів на загальну суму 82671,30грн.

Позивач прийняв рішення у відповідно до Страхового Акту №12344-02 до договору страхування наземного транспорту №5032189-02-04-01 від 08.10.2018 та пункту 4.1.1 договору страхування наземного транспорту №5032189-02-04-01 від 08.10.2018 здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 82671,30грн.

Платіжним дорученням №28673 від 22.12.2018 на суму 82671,30грн. підтверджується виплата страхового відшкодування позивачем за договором страхування наземного транспорту №5032189-02-04-01 від 08.10.2018.

Факт сплати суми страхового відшкодування на користь вигодонабувача визнається підтвердженим.

5. Перехід до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина 1статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Цивільного кодексу України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини 4 статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина 1 статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 23163,49грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань:

1. Договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування.

2. Деліктне зобов`язання між потерпілою та винною особою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

3. Договірне зобов`язання між винною особою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і ПрАТ "СК "Уніка" - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Господарський суд встановив, що на виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 82671,30грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, правомірним визнається висновок позивача, що після виплати страхового відшкодування у останнього виникло право вимоги до відповідача в частині відшкодування завданої шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Позивачем встановлено, що цивільна відповідальність особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент її скоєння застрахована в ПрАТ "СК "Уніка" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/8063897 за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00грн. і франшиза складає 0,00грн.

За наведених обставин правомірним є висновок, що у ПрАТ "СК "Уніка" у зв`язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100000,00грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням франшизи, що підтверджується правовою позицією висвітленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 по справі №924/675/17.

Фактично здійснене страхове відшкодування ПрАТ "СК "Уніка" склало 59507,81грн.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Логічним є висновок, що страхового відшкодування здійсненого ПрАТ "СК "Уніка" не достатньо для повного покриття витрат позивача на користь потерпілої сторони.

6. Особа, яка зобов`язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 по справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №910/9396/17.

За результатами дослідження фактичних обставин справи, господарський суд визнав правомірним висновок позивача про зобов`язання відповідача, як роботодавця винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи відшкодувати різницю між реальними збитками, які підтверджуються платіжним дорученням №28673 від 22.12.2018 на суму 82671,30грн. і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, вартість якого підтверджується Страховим Актом №00281505 від 18.03.2019 на суму 59507,81грн.

7. Правомірність заявлених позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Відповідач посилається на відсутність документів про грошові перекази від ОСОБА_2 з призначенням платежу як оплата страхового внеску ОСОБА_2 або касових документів про прийняту від останнього позивачем готівку, відтак відповідач вважає недоведеним факт укладення договору майнового характеру між позивачем та ОСОБА_2 . Господарський суд відхиляє зазначені твердження відповідача з огляду на їх необґрунтованість. Питання взаємовідносин позивача та ОСОБА_2 , який є потерпілим в дорожньо-транспортній пригоді скоєній працівником відповідача не є предметом дослідження у спорі в межах справи №904/6223/20 і не спростовує відповідальність відповідача.

2. Звернення уваги відповідачем на відсутність схем дорожньо-транспортної пригоди і як наслідок відсутність можливості визначити характер пошкоджень автомобіля ОСОБА_2 , господарський суд відхиляє з огляду на те, що на стадії регресного відшкодування шкоди господарський суд не досліджує характер пошкоджень автомобілів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, а визначає розмір заподіяної шкоди виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

3. Відповідач вказує, що у частині рахунку на оплату ремонту від 11.12.2018 зазначені лише назви матеріалів і відсутні їх каталожні номери, проте господарський суд бере до уваги, що відсутність каталожних номерів матеріалів не звільняє відповідача від відповідальності.

4. Акт здачі-приймання послуг від 12.02.2020 виданий ТОВ "ФІРМА ЗІГФРІД-ПЛЮС" не підписаний страхувальником, а тому не може вважатися підтвердженням виконаних послуг по відновлювальному ремонту автомобіля ОСОБА_2 , Акт здачі-приймання послуг наданий лише через рік після дорожньо-транспортної пригоди - 12.02.2020. Господарський суд відхиляє вказані заперечення відповідача і констатує, що розмір заподіяної шкоди визначено виходячи з фактичної суми відшкодування позивача на користь станції технічної обслуговування, яка здійснювала ремонт пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу. Питання взаємовідносин станції технічного обслуговування, позивача та потерпілого не є предметом дослідження у справі №904/6223/20 і не є підставою звільнення відповідача від відповідальності.

Отже, в сукупності неточності виявлені відповідачем не можуть слугувати підставою звільнення відповідача від відповідальності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 220, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31; Ідентифікаційний код юридичної особи: 31650052) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД СТЕКО" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АРТІЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 38114294) про стягнення 23163,49грн. шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД СТЕКО" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АРТІЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 38114294) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31; Ідентифікаційний код юридичної особи: 31650052) 23163,49грн. (двадцять три тисячі сто шістдесят три грн. 49 коп.) шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн.. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання та складення повного судового рішення - 26.01.2021.

Суддя І.В. Петренко