Рішення № 94414299, 19.01.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8424/19

Провадження № 2/202/148/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 січня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

позивача: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

третьої особи: ОСОБА_3

представника третьої особи: Борсука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 з яким вона постійно проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з серпня 1995 року, вони вели сумісне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного, були пов`язані сумісним побутом. Зазначала, що вони разом із ОСОБА_4 мешкали в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті. ОСОБА_4 був зареєстрований у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Наголошувала, що вона своєчасно звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини.

ОСОБА_3 надала письмові пояснення в яких зазначила, що померлий ОСОБА_4 є її батьком. У 1986 році шлюб між її батьками було розірвано та вона залишилася проживати зі своєю матір`ю. Зазначала, що відносини зі своїм батьком завжди підтримувала, вони їздили один до одного у гості, спілкувалися телефоном та листувалися. Наголошувала, що позивач ОСОБА_1 приховувала факт смерті батька.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 з`являлася в судові засідання, позов підтримали та просили задовольнити. Позивач пояснювала суду, що з 1995 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , вони вели спільне господарство, подорожували разом, але реєструвати шлюб не мали наміру. В 2013 році у ОСОБА_4 почались проблеми зі здоров`ям, з родичів ніхто йому не допомагав та не приїздив. Даних про родичів ОСОБА_4 та їх місцезнаходження у неї не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 де вони проживали разом.

Представник територіальної громади в особі Дніпровської міської ради у судове засідання з`явився, позовні вимоги ОСОБА_1 просив вирішити відповідно до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_3 та її представник з`являлися в судові засідання, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Не заперечувала, що ОСОБА_1 дійсно спілкувалася з її батьком, однак померлий ОСОБА_4 проживав в своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Наголошувала, що відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не були сімейними, а зустрічі їх були періодичний характер. Допускала, що останні два роки вони і проживали разом, але не більш тривалий період часу. У квартирі ОСОБА_1 вона ніколи не була. Повідомила суду, що останній раз спілкувалася із батьком 10.04.2019 року, а потім зв`язок перервався. Стверджувала, що позивач ОСОБА_1 приховувала факт смерті її батька.

Представник Шостої дніпровської державної нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем в якості співвідповідача відмовлено. Залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є головою правління будинку АДРЕСА_4 . Пояснювала, що вона знала ОСОБА_4 з 1995 року. ОСОБА_1 є її колегою та членом правління будинку АДРЕСА_4 , який знаходиться поруч з її будинком. Підтверджувала факт того, що ОСОБА_4 разом ОСОБА_1 проживали в належній їй квартирі. З 2004 року ОСОБА_4 надавав мешканцям будинку послуги сантехніка та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6 , яка повідомила суду, що з ОСОБА_4 вона була знайома з 1995 року, тому стверджує, що останній проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 . Помер ОСОБА_4 у зазначеній квартирі, похованням займалася тільки ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 які повідомили суду, що ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_3 завжди спілкувалися, донька цікавилася життям батька, його здоров`ям та приблизно один раз на три місяці приїздила до батька в м. Дніпро. Повідомили суду, що після того, як ОСОБА_4 зник, донька ОСОБА_3 приїздила до м. Дніпра, шукала батька, запитувала сусідів про його місцезнаходження, однак ОСОБА_1 приховувала факт смерті ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою від 31.10.2019 року державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4

На час своєї смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії заяви, яка складена від ім`я ОСОБА_4 на адресу головного лікаря КЗ «Міська поліклініка № 3», останній 03.02.2010 року звертався із заявою про обслуговування в КЗ «Міська поліклініка № 3», у зв`язку із тим, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, згідно листа КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» № 6/9-1487 від 12.11.2019 року ОСОБА_4 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 спостерігався в КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» ДМР з 01.01.2016 року по 25.04.2019 рік.

ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.09.1983 року, актовий запис № 1423.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 передбачено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Відповідно до статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Докази, на підставі яких сторони обґрунтовують обставини, на які вони спираються, мають відповідати вимогам, встановленим ст.ст.77-80 ЦПК України належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Пояснення позивача та показання свідків є недостатніми доказами у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю спадкодавця та позивача.

Крім пояснень свідків, на обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 не надала ніяких довідок відповідних житлових органів, які б свідчили про те, що вона з серпня 1995 року до дня смерті ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Надані квитанції про сплату комунальних платежів, які було здійснено після смерті ОСОБА_4 , не можуть підтвердити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заява від 03.02.2010 року, яка складена від ім`я ОСОБА_4 на адресу головного лікаря КЗ «Міська поліклініка № 3», не є беззаперечним та достатнім доказом того, що ОСОБА_4 проживав саме однією сім`єю з позивачем ОСОБА_1 у 2010 році.

Крім того, матеріали справи містять лист КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» № 6/9-1487 від 12.11.2019 року про те, що ОСОБА_4 спостерігався в КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» ДМР з 01.01.2016 року по 25.04.2019 рік, що суперечить відомостям викладеним в заяві від 03.02.2010 року.

Матеріали справи не містять письмових доказів про сплату комунальних платежів за період спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, ремонт житла тощо.

Показання свідків, надані позивачем фотознімки у кількості восьми штук, витрати коштів на поховання не можуть свідчити про факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства, існування спільного побуту та взаємних прав і обов`язків між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку виклав у своїй Постанові Верховного Суду у справі № 759/14551/16-ц від 18.02.2019 року.

Виходячи з наведеного, враховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, надавши належну оцінку всім доказам у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 229, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 27 січня 2021 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда