Рішення № 94413230, 19.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 145/144/17

Провадження № 2/752/1122/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року представник позивача ПАТ «Сбербанк» звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.01.2014 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10-00057840575, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти в сумі 53000,00 грн. під 33 відсотки річних. Відповідач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використовувати його за цільовим призначенням, виконувати інші умови зазначеного договору. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, кошти банку не повертає та не сплачує проценти, нараховані за користування кредитом. Станом на 01.01.2017 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 248075,47 грн., яка складається із: 52677,80 грн. - заборгованість за кредитом, 50948,99 грн. - проценти за користування кредитом, 94512,73 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 49575,95 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 360,00 грн. штраф за факт прострочення сплати основної суми кредиту. 26.05.2014 року відповідачу була направлена вимога про повернення повної суми заборгованості, однак, остання, була залишена відповідачем без належного реагування. З огляду на викладене, банк вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд в примусовому порядку стягнути із відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості в примусовому порядку, а також судовий збір.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.02.2017 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.06.2017 року, справу було передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 26.06.2017 року, справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.05.2019 року, справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

26.06.2019 року справа надійшла до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва, та в судове засідання були викликані сторони.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав частково, та вказав, що він проходив військову службу, а тому відповідно до вимог закону звільнений від сплати штрафних санкцій, пені та процентів, та, останні, не мають нараховуватись.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.01.2014 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10-00057840575, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти в сумі 53000,00 грн. під 33 відсотки річних.

Відповідач,відповідно до умов договору, зобов`язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використовувати його за цільовим призначенням, виконувати інші умови зазначеного договору.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти.

В ході розгляду справи сторона відповідача не заперечувала проти укладення між банком кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак, вказував, що не погоджується зі стягненням штрафних санкцій, пені та процентів, оскільки, він проходив військову службу.

З наданого суду стороною позивача розрахунку вбачається, що станом на 01.01.2017 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 248075,47 грн., яка складається із: 52677,80 грн. - заборгованість за кредитом, 50948,99 грн. - проценти за користування кредитом за період з березня 2014 р. по грудень 2016 р., включно, 94512,73 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом за період з квітня 2014 р. по грудень 2016 р., включно, 49575,95 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з квітня 2014 р. по грудень 2016 р., включно, 360,00 грн. штраф за факт прострочення сплати основної суми кредиту за період із лютого 2014 р. по липень 2014 р.

Судом встановлено, що відповідно до довідки начальника штабу БСП «Донбас» № 478 від 13.10.2014 року, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок та вйськову службу», був прийнятий до батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України, де знаходився на зборах резервістів із 12.10.2014 р.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3027 № 120 від 09.12.2014 року, із ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби та 09.12.2014 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків.

Наказом командира військової частини 3027 № 250 від 01.12.2017 р., ОСОБА_1 із 01.12.2017 року було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, та направлено на військовий облік до Дарницького РВК м. Києва.

Таким чином судом встановлено, що із 12.10.2014 року по 01.12.2017 року, відповідач був зарахований до батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України, де знаходився на зборах резервістів із 12.10.2014 р., а потім перебував на військовій службі.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, кошти не повернув, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із вимогами про примусове стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості, в тому числі, нарахованих процентів, пені та штрафу.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував, що перебував на військовій службі, а відтак, відповідно до вимог закону, він звільнений від сплати штрафних санкцій, пені та процентів в цей період.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог та заперечень відповідача, суд приймає до уваги те, що згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

В ході розгляду справи встановлено та не заперечувалось стороною відповідача укладення між сторонами кредитного договору та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості, однак, стороною відповідача вказувалось на проходження ним військової служби, що звільняє його від сплати штрафних санкцій.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З матеріалів справи вбачається, відповідач в період із 12.10.2014 р. по 01.12.2017 р., був зарахований до батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України, та перебував на військовій службі.

Слід зазначити, що, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосується лише проведення у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

А тому наданий час діє особливий період з 17 березня 2014 року, що неодноразово підтверджено висновками Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду, зокрема і в постановах від 25.04.2018 року у справі № 205/1993/17 та від 26.06.2018 року у справі № 522/24225/16-ц.

Оскільки позивач є військовослужбовцем та в період із 12.10.2014 р. по 01.12.2017 р. проходив службу за контрактом, то на нього розповсюджуються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому в частині позовних вимог про стягнення процентів та пені за період із жовтня 2014 р. по грудень 2017 р., слід відмовити.

Варто зазначити, що в ході розгляду справи обставина про набуття відповідачем статусу військовослужбовця та учасника бойових дій, позивачем не спростована.

Крім того, законом України від 20 травня 2014 року № 1275-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18).

Судом достовірно встановлено, що відповідач є військовослужбовцем, на якого поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача за період із жовтня 2014 р. відсотків за прострочений кредит, штрафів та пені і до закінчення особливого періоду в силу вимог частини п`ятнадцятої статті 14 даного Закону.

Враховуючи наведене, з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються в силу вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, відповідач саме як військовослужбовець має визначене цим Законом право на не нарахування із жовтня 2014 р. штрафних санкцій та пені за невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором, а також на не нарахування процентів за користування кредитом, оскільки, згідно матеріалів справи відповідач був військовослужбовцем.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача процентів та пені за період із жовтня 2014 р. по грудень 2016 р. включно.

Разом з тим, за розрахунками суду, в зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума заборгованості в сумі 52677,80 грн., проценти за користування кредитом за період із березня 2014 р. по вересень 2014 р., включно, в сумі 10076,84 грн., пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом із березня 2014 р. по вересень 2014 р., включно в сумі 00,00 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період із березня 2014 р. по вересень 2014 р., включно, в сумі 15872,47 грн., та штраф за факт прострочення сплати основної суми кредиту за період із лютого 2014 р. по липень 2014 р., включно, в сумі 360,00 грн., а всього сума в розмірі 78987,11 грн., в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме суму в розмірі 1184 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 78987 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 11 коп., та судовий збір в сумі 1184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», ЄДРПОУ 25959784, адреса: м. Київ, вул.. Володимирська, 46;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Чередніченко