Вирок № 94413124, 27.01.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1721/17

Номер провадження 1-кп/711/132/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі судового засідання Бак М.А.,

за участі прокурора Дєдусь О.І., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Свистун Ю.Л., перекладача Федосєєва С.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугдіді (Грузія), громадянина України, одруженого, пенсіонера, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у таємному викраденні чужого майна за наступних обставин: «о 10 годині 29 грудня 2016 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, спільно і за попередньою змовою з двома невстановленими особами чоловічої статі, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, знаходячись неподалік магазину «Новус», розташованого за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 399/2, заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_1 , на суму 151800 грн., що більш ніж у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян».

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому.

Суд з урахуванням положень ч.6 ст. 22 КПК України (надалі - КПК) створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Згідно із ч.1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Стороною обвинувачення для доведеності винуватості підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних обставин надано докази: документи (протокол огляду місця події і протокол огляду), показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , протоколи впізнання особи за фотознімками. Сторона захисту запропонувала допитати обвинуваченого і за клопотанням цієї сторони судом досліджено речовий доказ (диск із відеозаписом), законність отримання якого сторона захисту оспорює. Інших доказів суду для дослідження не надано, а суд за своєю ініціативою не уповноважений відшуковувати і досліджувати докази, крім винятків, які не стосуються цієї справи.

Дослідженням наданих суду доказів встановлено таке.

Обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе не визнав і показав, що на прохання двох малознайомих вихідців із Грузії приїхав у кінці грудня 2016 року із м. Дніпропетровська до м. Черкаси на автомобілі для того, щоб деякий час возити їх за певну плату. 29.12.2016 р. він повіз їх у сторону м. Чигирин Черкаської області, вважаючи, що вони займаються торгівлею. По дорозі один із пасажирів попросив зупинити автомобіль навпроти магазину «Новус», що він і зробив, вважаючи, що пасажир ненадовго зайде до магазину, тому не глушив двигун автомобіля. Через незначний проміжок часу цей пасажир повернувся і сів на заднє сидіння, після чого вони продовжили рух. По дорозі їх наздогнав якийсь автомобіль і перегородив дорогу, тому він зупинився. Його пасажири вибігли, одного з них почали переслідувати незнайомці, тому він злякався і поїхав з цього місця, але невдовзі був затриманий поліцією.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що брав участь у будівництві ресторану поблизу магазину «Новус» у м. Черкаси і 29.12.2016 р. приїхав до новобудови на автомобілі, отримав від замовника будівництва кошти, які помістив до портфеля. Портфель із грошима поклав у салон автомобіля, не зачинивши його, а сам спілкувався із робітником ОСОБА_3 . Інший робітник ( ОСОБА_4 ) з другого поверху будівлі подавав йому якісь знаки, а потім вийшов і повідомив, що невідома особа підійшла до автомобіля і щось взяла із нього. Потерпілий помітив на протилежному боці бульвару Шевченка невідомого з його портфелем і направився до нього, але той пришвидшився, а потім заскочив до автомобіля, який стояв із заведеним двигуном і відчиненими дверима, і автомобіль рушив. Потерпілий зупинив попутний транспорт і почав переслідувати вказаний автомобіль. Невдовзі вони його наздогнали, але з нього вибігли врізнобіч двоє мужчин, а сам автомобіль поїхав далі. Водій транспортного засобу, на якому він здійснював переслідування, відмовився їхати далі. Потерпілий запам`ятав номерний знак автомобіля, на якому пересувались зловмисники, і зателефонував до поліції. Невдовзі йому повідомили, що автомобіль з водієм затримали біля с. Червона Слобода Черкаського району. Поліцейські оглянули його автомобіль, а потім замовник будівництва повідомив, що на будівництві велось відеоспостереження і продемонстрував поліцейським відеозапис. Через певний час у поліції йому повернули викрадений портфель з документами, але без грошей у сумі 151 800 грн., і пояснили, що портфель був знайдений біля якихось гаражів.

Свідок ОСОБА_3 показав, що стояв разом із потерпілим ОСОБА_1 біля автомобіля останнього, а ОСОБА_4 з другого поверху новобудови подавав їм якісь знаки, які вони не зрозуміли. Потім ОСОБА_4 повідомив, що хтось забрав сумку з салону автомобіля, і свідок побачив мужчину із сумкою. За цією особою побіг потерпілий і вони зникли з поля зору свідка.

Свідок ОСОБА_4 показав, що перебував на другому поверсі будівлі і бачив, що невідомий підійшов до автомобіля, біля якого знаходились потерпілий ОСОБА_1 із свідком ОСОБА_3 , відчинив двері і забрав із автомобіля сумку. Про це він повідомив потерпілому і той погнався за цією людиною.

Під час огляду місця події 29.12.2016 р. в с. Червона Слобода Черкаського району на вул. Чигиринський шлях виявлено автомобіль ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.3 а.с.14-17). Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечує, що саме цим автомобілем він керував під час події. У суду немає підстав визнавати цей доказ недопустимим, тому що в протоколі не зазначено, що представники органу досудового розслідування здійснили проникнення всередину автомобіля.

При огляді 29.12.2016 р. місця події оглянуто автомобіль «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами огляду вилучено папілярний узор та відеозапис із камери відеоспостереження (т.3 а.с.9-13). Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що з цього автомобіля було викрадено портфель із коштами.

В протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками міститься інформація про те, що свідок ОСОБА_5 і потерпілий впізнали деяких осіб (т.3 а.с.53, 124, 128).

Переглядом відеозапису, що міститься на диску, встановлено, що на ньому зафіксовано дії певної особи, яка підходила до автомобіля потерпілого.

Даючи оцінку дослідженим доказам і вирішуючи питання про їхню допустимість, суд враховує наступне.

Свідок ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_1 показали, що на будівлі кафе було встановлено камери відеоспостереження і відеозапис зберігався на сервері, який розташовано всередині споруди, власником якої була інша особа. Свідок ОСОБА_4 уточнив, що поліцейські скопіювали відеозапис на флеш-карту. Разом із тим, суду надано для дослідження диск із відеозаписом. При цьому не доведено, хто, коли і яким чином скопіював цей відеозапис. Як зазначено вище, у протоколі огляду місця події (т.3 а.с.9) зазначено про вилучення відеозапису. Проте запис про вилучення відеозапису виконано барвником іншого відтінку кольору, ніж решта протоколу. Крім того, у протоколі зазначено, що безпосереднім об`єктом огляду був автомобіль, і не зазначено, звідки і яким чином вилучено відеозапис. З урахуванням інформації, яка отримана з показань свідка ОСОБА_4 і потерпілого, перед судом не доведено походження відеозапису, який, як вони показали, зберігався на сервері, розміщеному всередині будівлі, яка не оглядалась і даних про дозвіл на проникнення у це володіння з метою огляду і вилучення відеозапису матеріали кримінального провадження не містять.

За правилами, встановленими у ч.1, ч.3 ст. 228 КПК, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

На підставі ч.1 ст. 358 КПК суд за власною ініціативою дослідив документи - протоколи допиту свідка ОСОБА_5 і потерпілого ОСОБА_1 . Згідно з протоколом допиту свідок ОСОБА_5 показав, що не може впізнати двох осіб, які перебували пасажирами в автомобілі ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте може упізнати водія, але у протоколі не зафіксовано ознаки, за якими він його може впізнати (т.3 а.с.24-25).

В протоколі впізнання свідок ОСОБА_5 когось упізнав «за статурою, виразом обличчя, формою та кольором очей» (т.3 а.с.53). При цьому суд звертає увагу на те, що свідкові пред`являлись для впізнання чотири чорно-білі фотографії осіб, на яких зображено голова, шия і верхня частина пліч цих осіб, тому свідок не міг когось впізнати за статурою та кольором очей.

Під час іншої такої ж слідчої дії вказаному свідкові надано для впізнання кольорові фотознімки, але знову не вияснено, кого він впізнав і за яких обставин він бачив певну особу. Присутність вказаного свідка в судовому засіданні прокурором всупереч положенням ч.3 ст. 23 КПК не забезпечена, його допит та допит свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 судом на підставі п.3 ч.3 ст. 97 КПК визнаний неможливим, а прокурор відмовилась від допиту цих осіб. З урахуванням викладеного суд не зміг перевірити достовірність даних, зафіксованих у вказаних протоколах впізнання.

У протоколі додаткового допиту свідка ОСОБА_5 зазначено, що він упізнав одного із пасажирів автомобіля під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.3 а.с.122), тобто про подію, яка вже відбулась. Проте протокол допиту складено 16.02.2017 р., а протокол впізнання - 17.02.2017 р., тобто судом встановлена явна невідповідність у датах проведення вказаних слідчих дій, що з урахуванням змісту протоколу першого допиту свідка, у якому зазначено, що він не запам`ятав пасажирів автомобіля, викликає сумнів у достовірності отриманої інформації.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілий ОСОБА_1 також впізнав іншу особу (не обвинуваченого) за рисами обличчя, формою губ та носа (т.3 а.с.124-125), проте потерпілий перед впізнанням також не був допитаний про те, чи може він когось упізнати і за якими ознаками (т.3 а.с.22, 120).

Частиною першою статті 86 КПК передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. У зв`язку з тим, що перед судом не доведено законність отримання цих доказів (протоколів пред`явлення особи для впізнання і диска з відеозаписом), вони визнаються недопустимими.

Таким чином, із решти допустимих доказів (показання обвинуваченого, потерпілого, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , протоколів огляду місця події) встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 біля 10 год. 29.12.2016 зупинився неподалік магазину «Новус» у м. Черкаси. З нього вийшла невстановлена особа чоловічої статі, яка підійшла до автомобіля «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з якого забрала портфель з грошима, що належали потерпілому ОСОБА_1 . Далі вказана особа сіла в салон автомобіля під керуванням обвинуваченого, після чого автомобіль поїхав. Їх переслідував потерпілий на попутному транспорті і по дорозі з автомобіля вийшло двоє невстановлених пасажирів, а автомобіль під керуванням обвинуваченого був затриманий у цей же день за межами м. Черкаси, з якого нічого не вилучали. Обставини, за яких було знайдено викрадений у потерпілого портфель, з якого зникли гроші, нічим не доведені.

Цих доказів, навіть у їхній сукупності, недостатньо для того, щоб вважати доведеним поза всяким розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_2 знав про намір його пасажира (пасажирів) викрасти чуже майно і що він перебував з іншими особами у попередній змові про вчинення цього злочину. Сторона обвинувачення тільки припускає про наявність такої змови, виходячи з поведінки обвинуваченого, який очікував свого пасажира із заведеним двигуном, а потім втікав від переслідування. Проте версія сторони захисту не є єдиною, а версія обвинуваченого про те, що він не був обізнаний із злочинними намірами його пасажира, який використав його, нічим не спростована.

Крім того, суд зважає на формулювання пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення і при цьому враховує наступні положення КПК:

Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п.13 ч.1 ст. 3).

Обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст. 291).

У цьому кримінальному провадженні у формулюванні обвинувачення допущене невиправдане спрощення, тобто не зазначено обставин, які відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які мають бути встановлені в рішенні суду. Зокрема, не зазначено спосіб вчинення викрадення чужого майна, хоча із показань потерпілого і свідків випливає, що майно викрадене із салону автомобіля; не зазначено назву викраденого майна, хоча із показань потерпілого встановлено, що викрадено грошові кошти; прізвище потерпілого вказано як ОСОБА_1 , хоча суд під час судового розгляду звернув увагу учасників провадження, що прізвище потерпілого згідно з паспортом - ОСОБА_1 . У формулюванні обвинувачення не вказано об`єктивної сторони обвинувачення, а саме, які дії вчинили обвинувачений ОСОБА_2 та інші особи, котрі слід розцінювати як кримінальне правопорушення (злочин).

Суд бере до уваги те, що у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, більш детально описано дії обвинуваченого та двох осіб, з якими він начебто перебував у змові. Проте суд враховує і те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч.1 ст. 337 КПК). У зв`язку з цим суд повинен встановити тільки те, чи доведені належними і допустимими доказами ті обставини, що зазначені у формулюванні обвинувачення, а не у інших частинах обвинувального акта.

Наведене переконує суд у тому, що ОСОБА_2 висунуто неконкретне обвинувачення, чим порушено його право на захист. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Суд зважає на те, що згідно із ч.4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тому вважає, що винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому, не доведена, у зв`язку з чим виносить виправдувальний вирок.

Оскільки ОСОБА_2 визнається невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, то суд скасовує застосований до нього запобіжний захід, а витрати на проведення дактилоскопічної експертизи, висновки якої не запропоновані суду для дослідження, відносить на рахунок держави. З тих же підстав суд скасовує арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , і приймає рішення про його повернення володільцю. Право ОСОБА_2 на володіння транспортним засобом підтверджено наданою захисником копією довіреності. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Скасувати запобіжний захід у вигляді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , а предмет застави (кошти у сумі 32 000 грн., що внесені 16.01.2017 р. за квитанцією Приватбанку № 0.0.686902497.1) - повернути заставодавцю - адвокатові Свистун Юлії Леонідівні.

Скасувати арешт на автомобіль ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.01.2017 року.

Речові докази: автомобіль ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно із постановою слідчого від 29.12.2016 передано на зберігання на штрафний майданчик Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_2 ; компакт-диск із відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 351 грн. 84 коп., - віднести на рахунок держави.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук