Рішення № 94411115, 26.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4901/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 16 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – позивач, УПФУ в Попаснянському районі) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач, Відділ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03 грудня 2020 року ВП № 62495378.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19 зобов`язано УПФУ в Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за віком за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року.

На виконання рішення суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19 позивачем проведено нарахування пенсії на відомість листопада 2019 року «Рішення суду, борги, РПФУ-12001», що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсій. На виконання заходів щодо реалізації органами Пенсійного фонду України в Луганській області Стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 672-р від 14.09.2016, та на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.09.2018 № 2301/05-03 з 10 вересня 2018 року забезпечено виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі «Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС. На підставі чого відомості нарахування по виплаті пенсій та допомоги формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до ГУПФУ в Луганській області. Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року в сумі 22028,82 грн сформована та в електронному виді направлена до ГУПФУ в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з вказаною роздруківкою інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 направлялась позивачем постійно з моменту нарахування, в подальшому щомісяця, а в останнє в листопаді 2020 року. До теперішнього часу залишилась не профінансованою.

Також УПФУ в Попаснянському районі додатково 20 листопада 2020 року звернулось до ГУПФУ в Луганській області з листом № 11229-0103-9/3788 щодо фінансування виплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 . До теперішнього часу відповідь не отримано.

Позивач зазначає, що ним вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у справі № 360/2714/19, тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 21 грудня 2020 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 16-17).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 19 січня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 23-24).

Від представника відповідача 21 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 28-31).

На виконання до Відділу 07 липня 2020 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 № 360/2714/19 про зобов`язання УПФУ в Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за віком період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року.

Державним виконавцем 07 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62495378, у постанові вказано про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, копію постанови направлено боржнику для виконання.

Листом від 16 липня 2020 року № 1229-0103-8/1113 УПФУ в Попаснянському районі повідомило, що рішення суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19 виконано. Заборгованість по пенсії за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року в розмірі 22028,82 грн починаючи з березня 2020 року щомісячно нараховується на відомості, виплата якої буде здійснена після надходження відповідного фінансування. Згідно з постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1, з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.

Відповідач зауважує, що інформації та підтверджуючих документів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення боржником не надано.

Державним виконавцем, керуючись положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 13 листопада 2020 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в справі № 360/4678/20 відмовлено УПФУ в Попаснянському районі у визнанні протиправною та скасуванні цієї постанови.

Щодо повного та фактичного виконання вищезазначеного рішення боржником не надано інформації і станом на 03 грудня 2020 року.

Враховуючи вищезазначене, 03 грудня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10200,00 грн, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.

Відповідач вважає, що державним виконавцем правомірно прийнято оскаржувану постанову.

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 27).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19, яке набрало законної сили 29 листопада 2019 року, 23 червня 2020 року видано виконавчий лист про зобов`язання УПФУ в Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за віком за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року (арк. спр. 35-36).

Постановою державного виконавця від 07 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62495378 (арк. спр. 40).

Також 07 липня 2020 року державним виконавцем прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 42, 44).

Листом від 16 липня 2020 року № 1229-0103-8/1113 УПФУ в Попаснянському районі на виконання постанови від 07 липня 2020 року ВП № 62495378 повідомило державного виконавця про те, що заборгованість по пенсії за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року в розмірі 22028,82 грн, починаючи з березня 2020 року щомісячно нараховується на відомості. Виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України. Згідно з постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27, з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється ГУПФУ в Луганській області (арк. спр. 45).

Постановою державного виконавця від 13 листопада 2020 року ВП № 62495378 про накладення штрафу на УПФУ в Попаснянському районі накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 47).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в справі № 360/4678/20, яке набрало законної сили 05 січня 2021 року, у задоволенні позову УПФУ в Попаснянському районі до Відділу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 62495378 від 13 листопада 2020 року відмовлено повністю (арк. спр. 57-66).

Постановою державного виконавця від 03 грудня 2020 року ВП № 62495378 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду накладено на УПФУ в Попаснянському районі штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 49).

Також державним виконавцем 03 грудня 2020 року до Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області направлено повідомлення про вчинення УПФУ в Попаснянському районі кримінального правопорушення щодо ухилення від виконання рішення суду (арк. спр. 50-52).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу в межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що УПФУ в Попаснянському районі рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Твердження позивача, що на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ним рішення суду вже виконано, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки без фактичної виплати стягувачу нарахованої пенсії, доказів здійснення якої не надано ані державному виконавцю, ані суду, рішення суду у справі № 360/2714/19 не може вважатися виконаним.

Як зазначає УПФУ в Попаснянському районі, на виконання листа ГУПФУ в Луганській області від 06 вересня 2018 року № 2301/05-03 з 10 вересня 2018 року забезпечено виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі «Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС. На підставі чого відомості нарахування по виплаті пенсій та допомоги формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до ГУПФУ в Луганській області.

Позивач стверджує, що часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідного фінансування від ГУПФУ в Луганській області.

На виконання рішення суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19 позивачем проведено нарахування пенсії на відомість листопада 2019 року «Рішення суду, борги, РПФУ-12001», що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсій (арк. спр. 7-8).

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2019 року в сумі 22028,82 грн сформована та в електронному виді направлена до ГУПФУ в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з вказаною роздруківкою інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 направлялась позивачем постійно з моменту нарахування, в подальшому щомісяця, а в останнє в листопаді 2020 року. Вказана виплата ГУПФУ в Луганській області не профінансована.

Також судом встановлено, що УПФУ в Попаснянському районі звернулося до ГУПФУ в Луганській області з листом від 20 листопада 2020 року № 11229-0103-9/3788 щодо фінансування виплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 (арк. спр. 9-10).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідь на вказаний лист та відповідне фінансування до тепер ним не отримані.

Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями, що УПФУ в Попаснянському районі за відсутності відповідного фінансування від ГУПФУ в Луганській області не може самостійно виконати рішення суду в справі № 360/2714/19 у повному обсязі. При цьому, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду та отримання відповідного фінансування.

Вищеописаними доказами також підтверджено відсутність у боржника коштів на виконання рішення суду, тому твердження відповідача в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями УПФУ в Попаснянському районі, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Що стосується тверджень відповідача, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в справі № 360/4678/20 підтверджено правомірність накладення державним виконавцем на УПФУ в Попаснянському районі штрафу за невиконання рішення суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 360/2714/19 в розмірі 5100,00 грн за постановою від 13 листопада 2020 року, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вказано в мотивувальній частині рішення суду від 23 грудня 2020 року в справі № 360/4678/20, суд, надаючи правову оцінку постанові державного виконавця від 13 листопада 2020 року, виходив з тих обставин, що боржником на вимогу державного виконавця доказів, які б підтверджували вжиття будь-яких заходів з метою виконання рішення суду по справі № 360/2714/19 протягом 2019-2020 років, не надано, а лист позивача від 20 листопада 2020 року № 1229-0103-9/3788 до ГУПФУ в Луганській області не може вважатись доказом вжиття боржником таких заходів, оскільки його сформовано та направлено вже після винесення спірної постанови.

Тобто, у вказаному рішенні судом надана оцінка іншим обставинам, відмінним від обставин у даній справі, тому й висновки суду в справі, яка стосувалася іншого предмету спору, не є обов`язковими для суду при розгляді даної справи.

Зважаючи на відсутність фінансування УПФУ в Попаснянському районі на виконання рішення суду в справі № 360/2714/19, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин, тому постанова державного виконавця від 03 грудня 2020 року ВП № 62495378 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 22 грудня 2020 року № 668 (арк. спр. 21).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звернувся із позовом у цій справі не як суб`єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.

Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховний Суд від 28 листопада 2018 року по справі № 812/246/18.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2102,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2, код за ЄДРПОУ 21792608) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03 грудня 2020 року ВП № 62495378 про накладення на Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Стягнути на користь Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код а ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова