Вирок № 94408546, 22.01.2021, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Деражнянський районний суд Хмельницької області

вул.Миру,43 м.Деражня, Деражнянський район, Хмельницька обл., Україна ін.32200

Справа № 678/548/19

Провадження № 1-кп/673/8/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р.м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Ягодіної Т.В.,

за участю:

прокурорів - Політіки О.С., Гриньової І.Д.,

потерпілого - ОСОБА_1 , його представника Якимчука А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника -Бригиди В.В.,

секретарів судового засідання - Ясінської М.О., Ставнічук Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019240180000016 від 13.01.2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого за договором підряду у ФОП ОСОБА_3 , одруженого, має на утриманні дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2019 року близько 22 год. 00хв. ОСОБА_2 перебуваючи на території автостанції, що по вул. Юрія Савіцького,1 смт Летичів Хмельницької області, де відбувався конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , будучи обуреним поведінкою останнього, підійшов до нього та умисно наніс один удар лобною частиною голови в обличчя ОСОБА_1 . Внаслідок чого потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів коронкових частин 1 зуба справа та 1,2 зубів зліва верхньої щелепи, перелому нижньої щелепи на рівні 1 зуба зліва і 1,2 зубів справа, перелому кісток спини носу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні означеного злочину заперечив та при цьому показав, як 12.01.2019 року в нічний час, спільно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі прибули на територію поблизу автовокзала смт Летичів. В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник конфлікт, в ході якого останній спільно із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносили удари ОСОБА_10 . Разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_5 припинили конфлікт між чоловіками. Коли останні відійшли далі, зупинившись біля останнього кіоску, помітив як ОСОБА_7 знову наносить удари ОСОБА_10 , в зв`язку з цим підійшов та забравши дівчину, передав її ОСОБА_12 , який стояв поруч на бордюрі, що біля приміщення автовокзалу, а сам повернувся, щоб припинити конфлікт між чоловіками. Коли підійшов до потерпілого, останній перебував на верхніх східцях кіоску, а ОСОБА_13 на східцях, що нижче від потерпілого. Ставши на сходинку кіоску, що розташована нижче від потерпілого помітив як той відпустив ОСОБА_14 та руками шарпнув його на себе, в зв`язку з цим почав падати та в цей момент, як йому здалося, ОСОБА_15 чимось наніс йому удар по голові або можливо відбувся удар головою об живіт чи іншу частину тіла потерпілого. З приводу отриманих тілесних ушкоджень того ж дня звертався за допомогою у лікарню. Вказав, що жодних тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював і такого наміру не мав.

Незважаючи на ставлення обвинуваченого до вини, його винуватість у вчиненні даного злочину підтверджується наступними доказами.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_15 вказав, що у час та місці, зазначеному в обвинувальному акті між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу неправомірної поведінки останнього по відношенню до дівчини ОСОБА_7 на що зробив йому зауваження, а у відповідь ОСОБА_13 наніс один удар рукою в область лобної ділянки голови, після чого схопивши один одного за верхній одяг впали на землю та продовжували штовхатись. Після втручання ОСОБА_16 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 піднялися із землі та на прохання ОСОБА_14 відійшли подалі в глибину території автовокзалу, знаходячись між двома останніми кіосками, на відстані приблизно чотирьох метрів від них. Розмовляючи на підвищених тонах, ОСОБА_13 схопив рукою його шию, а він відповідно в такий же спосіб тримався за шию ОСОБА_14 , в той час помітив як ОСОБА_19 штовхає дівчину ОСОБА_7 та словесно вимагав від останнього припинити вказані дії. Після цього, ОСОБА_19 підійшов до нього, ОСОБА_13 взяв його за одну руку, а ОСОБА_19 своєю лівою рукою за другу руку, а правою рукою за шию та із запитанням «ти знаєш хто я?», головою наніс удар в обличчя, а саме в область носа, губ та підборіддя від якого він присів і на цьому конфлікт припинився. Зауважив, що конфлікт відбувався на рівній частині земельної ділянки. При цьому, від удару, який першим наніс йому ОСОБА_13 будь-яких тілесних ушкоджень не заподіяно.

Зауважив, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень тривалий час лікувався, мало місце оперативне втручання. В зв`язку з цим, також змушений був вживати додаткових зусиль для організації життєдіяльного процесу, оскільки через поламану щелепу, зуби позбавлений був можливості повноцінно харчуватися і на разі відчуває дискомфорт та моральні страждання, а тому просив задоволити в повному обсязі за рахунок обвинуваченого заявлений цивільний позов.

Окрім показань потерпілого, не вірити яким у суду підстав не має, заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості об`єктивно підтверджується наступними доказами.

Згідно показань свідка ОСОБА_7 , остання підтвердила як 12.01.2019 року у вечірній час, перебуваючи разом із ОСОБА_6 на автомобілі марки «Нива», поблизу кафе «Люкс», що в смт Летичів, помітила автомобіль ОСОБА_14 до якого на той час відчувала неприязнь та взявши курячі яйця, попрямувала до вказаного автомобіля та кинула в його сторону близько 4- штук яєць. Після чого, ОСОБА_13 вийшовши з автомобіля, наніс їй удар по обличчю, а ОСОБА_15 , який в той час вже під`їхав до них, вийшов з автомобіля та підійшовши до ОСОБА_14 штовхнув його, на що той наніс йому удар кулаком в обличчя. Після чого, вони схопивши один одного за верхній одяг, впали та качались по землі, а ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 намагалися припинити конфлікт та потім підняли їх з землі. В подальшому, ОСОБА_13 з ОСОБА_6 відійшли до кіоску з продажу напівфабрикатів, де розмовляли на підвищених тонах. В той час помітила як з автомобіля вийшов ОСОБА_19 , який нецензурно висловлювався та слідував до місця конфлікту, в зв`язку з чим намагалася перешкодити йому, загородивши дорогу, на що він відпихнув її та почав словесно її ображати. ОСОБА_24 забрав її ближче до приміщення автовокзалу, а ОСОБА_19 продовживши рух, підійшов до ОСОБА_1 та схопивши його правою рукою за шию, наніс удар головою в область голови потерпілого. Після вказаного удару у ОСОБА_1 була кров у роті та відсутні зуби, при цьому жодних тілесних ушкоджень не помітила у потерпілого після удару, який наносив ОСОБА_13 .Також, зауважила, що наносячи удар ОСОБА_19 з ОСОБА_6 перебували на рівній площині, не облаштованій сходинками.

Свідок ОСОБА_21 підтвердив, як в нічний час 12.01.2019 року спільно з ОСОБА_25 та ОСОБА_4 перебували в автомобілі останнього поблизу автовокзалу смт Летичів, де у ОСОБА_14 з ОСОБА_6 виник конфлікт в ході якого вони впали на землю. Намагався спільно з ОСОБА_25 та іншими особами розборонити вказаних осіб. Після того як вони підійнялися, ще продовжували шарпати один одного за одяг і відійшли від автомобіля у дальній кут, ближче до райвійськомату. ОСОБА_7 продовжувала висловлюватися нецензурно в адресу ОСОБА_14 на що ОСОБА_19 вказав ОСОБА_26 , щоб він забрав свою дівчину та їхав додому. Після цього, ОСОБА_15 почав злословити на адресу ОСОБА_2 . Бачив як ОСОБА_15 тримався руками за зуби, а у ОСОБА_2 була кров на обличчі.

Свідок ОСОБА_27 суду показав, що спільно з ОСОБА_28 та ОСОБА_29 перебували у нічний час біля автовокзалу смт Летичів, поблизу цілодобових кіосків з кавою. ОСОБА_24 побачивши автомобіль знайомого ОСОБА_1 та штовханину, побіг у вказане місце. Бачив, як ОСОБА_13 з ОСОБА_6 лежали на землі та перекочувалися. Спільно з ОСОБА_28 намагалися розтягнутих означених чоловіків у різний бік з метою припинення конфлікту, при цьому приймали участь і інші присутні, які йому не відомі. Бачив, як після того ОСОБА_13 та ОСОБА_15 відійшли спілкуватися до кіосків в бік військомату, а за ними пішла ОСОБА_7 , яку забрали. Бачив як в сторону хлопців пішов ОСОБА_19 , якому стала на заваді ОСОБА_7 , він її відштовхнув та висловився лайливо в її адресу. Почув крик, після чого побачив ОСОБА_1 , який був в напівзігнутому стані та тримався за щелепу. Спостерігав у останнього сильну кровотечу з рота та зігнуті зуби у середину порожнини рота. Коли доставили потерпілого до лікарні, бачив там же ОСОБА_2 в якого на лобній ділянці знаходився медичний пластир. Зауважив, що під час слідчого експерименту, який проводився з ним на досудовому розслідуванні, на прохання ОСОБА_1 демонстрував механізм нанесення останньому удару ОСОБА_25 , про те насправді цього моменту не бачив.

Згідно показань свідка ОСОБА_30 , який був присутній в якості понятого під час проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_31 , підтвердив добровільність демонстрації вказаним свідком відомих йому обставин, в тому числі нанесення удару в область голови.

Показаннями свідка ОСОБА_18 , який надав показання аналогічні свідкові ОСОБА_27 та при цьому, зауважив, що на вимогу ОСОБА_2 , який прямував в бік, де перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_15 забирав ОСОБА_7 , яка продовжувала спостерігати за конфліктом в той час як він перебував обличчям до протилежної сторони вулиці. Після чого, підійшов до автомобіля, де перебував ОСОБА_32 та прохав його допомогти припинити конфлікт, а коли повернувся, то у ОСОБА_1 вже були пошкоджені зуби. Зі слів ОСОБА_7 відомо, що удар потерпілому наніс ОСОБА_33 . Зауважив, що після вказаного інциденту, мав спільно з ОСОБА_34 та ОСОБА_29 розмову з потерпілим в ході якої останній повідомив про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим та запропонував їм підтвердити такі в ході досудового розслідування.

Такі ж показання в судовому засіданні надав свідок ОСОБА_35 та при цьому підтвердив, що бачив як ОСОБА_19 наблизився до ОСОБА_1 в той час як він з ОСОБА_4 перебували біля кіосків та став напроти нього, а ОСОБА_13 , як йому здалося відійшов в сторону. Хоча моменту нанесення удару не бачив, проте сумніву, що такий наніс ОСОБА_19 потерпілому не було, внаслідок удару в останнього були зігнуті зуби в середину порожнини рота.

Свідок ОСОБА_36 підтвердив як в січні 2019 року в нічний час, перебуваючи біля автовокзалу в смт Летичів, спостерігав суперечку між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та брав участь в припиненні цих дій. В подальшому, на прохання ОСОБА_14 , останній з ОСОБА_6 відійшли до приміщення останнього кіоску, що на території того ж автовокзалу. ОСОБА_19 також був присутній в той вечір за вказаних обставин. Зі слів ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_26 вибили зуби та наступного дня, вранці відвозив ОСОБА_1 до Хмельницької обласної лікарні.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив суду, що у зазначені в обвинувальному акті час та місці, в нього виник конфлікт з ОСОБА_7 та в подальшому з її хлопцем ОСОБА_6 . Вказав, як запропонував ОСОБА_26 відійти для розмови подалі від автомобілів. Відійшовши в тупик, до крайнього кіоску, що на території автовокзалу, вони продовжували шарпати один одного за одяг, при цьому ОСОБА_7 постійно заважала розмові, наносячи удари по тулубу. В той час до них підійшов ОСОБА_19 , який вказав ОСОБА_26 забрати ОСОБА_7 . Тоді, ОСОБА_38 відпустив його, та шарпнув ОСОБА_2 , шарпаючись вони перемістилися на сходинки кіоску, де впали. Зауважив, що моментів падіння, нанесення ударів не бачив, оскільки відвернувся. Коли ОСОБА_19 піднявся у нього на лобній ділянці проступала кров.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , неповнолітньої ОСОБА_41 та ОСОБА_42 , такі підтверджували обставини конфлікту, що мав місце у вказані в обвинувальному акті час та місці між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , однак з приводу подальших подій за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які являються предметом розгляду вказаного кримінального провадження нічого, окрім присутності там же ОСОБА_2 не змогли повідомити.

Згідно рапорту зареєстрованого оперативним черговим ОСОБА_43 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події 12.01.2019р. за №124 того ж дня о 22год. 23хв. на службу «102» надійшло анонімне повідомлення про те, що 12.01.2019 року в зазначений час в смт Летичів біля кафе «Люкс» відбувається бійка трьох чоловік (а.с.107 Т.1).

Заявою ОСОБА_1 від 12.01.2019 року, згідно якої останній вказував на спричиненні йому того ж дня близько 22год. ОСОБА_25 тілесні ушкодження (а.с.109 Т.1).

Протоколом слідчого СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області Праворського С.А. про прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене відносно нього ОСОБА_25 кримінальне правопорушення у вигляді спричинення тілесних ушкоджень (а.с. 108 Т.1).

Витягом із ЄРДР про внесення слідчим Праворським С.А. відомостей 13.01.2019 року за № 12019240180000016 за вказаною заявою ОСОБА_1 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України (а.с. 105-106, Т.1).

Даними висновку експерта №19 за наслідками проведення судово-медичної експертизи в період з 04.02. по 12.02.2019 року відповідно до ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.01.2019 року у ОСОБА_1 станом на 04.02.2019 року виявлено тілесні ушкодження у вигляді переломів коронкових частин 1 зуба справа, та 1,2 зубів зліва верхньої щелепи, перелому нижньої щелепи на рівні 1 зуба зліва і 1,2 зубів справа, перелому кісток спини носу, що могли утворитися від щонайменше одноразової травмуючої дії тупих твердих предметів, не виключено в строк та при обставинах вказаних в ухвалі суду про призначення судово-медичної експертизи та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби).

Індивідуальні особливості вище вказаних тілесних ушкоджень дають змогу встановити лише групові ідентифікаційні ознаки травмуючого предмета (предметів), якими були заподіяні останні. Відображення у тілесних ушкодженнях індивідуальних ознак травмуючого предмету, якими були спричиненні останні при проведенні судово-медичної експертизи -не виявлено.

Можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту -виключається, так як при цьому механізмі характер та локалізація ушкоджень були б іншими (а.с.117,120-121 Т.1).

Даними слідчого експерименту з участю ОСОБА_1 від 18.02.2019 року з фото-таблицею, в ході якого останній розповів та показав як та при яких обставинах ОСОБА_19 заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 122-126 Т.1).

Згідно додаткового висновку експерта №34, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.02.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за обставин зазначених останнім у слідчому експерименті від 18.02.2019 року (а.с. 129-130, 132-133 Т.1).

Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 19.02.2019 року, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_1 в ході якого останній вказав на місце навпроти магазину «Білозар», що по вул. Юрія Савіцького у смт Летичів, а саме за 4 м. від фасадної частини означеного приміщення, де йому наніс удар ОСОБА_19 (а.с. 136-139 Т.1).

Протоколами проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_35 , ОСОБА_28 з фототаблицями від 27.02.2019 року та ОСОБА_27 з відеозаписом слідчої дії від 13.03.2019 року в частині демонстрації останніми місця, де виник конфлікт між ОСОБА_25 та ОСОБА_6 , а саме навпроти кіоску «Білозар», більш правіше, на відстані близько 4м. від вказаного приміщення (а.с. 143-152, 153-161, 181-184Т.1).

Протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_14 з відеозаписом слідчої дії від 10.04.2019 року в ході якої останній демонструє механізм за якого потерпілий ОСОБА_15 міг отримати тілесні ушкодження, шарпаючи за верхній одяг в свою сторону ОСОБА_2 в той час, коли ОСОБА_15 перебував на сходах приміщення магазину «Єрмолино», а ОСОБА_19 поруч з ним на прилеглій до сходів частині землі (а.с. 210 -215 Т.1).

Згідно додаткового висновку експерта №78, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 16.04.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та виключено можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за обставин зазначених свідком ОСОБА_4 у слідчому експерименті від 10.04.2019 року (а.с. 219-220, 222-223 Т.1).

Протоколом проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_2 та відеозаписом слідчої дії від 26.03.2019 року в ході якого останній продемонстрував як підійшов до ОСОБА_14 з ОСОБА_6 , який вже перебував на сходинці магазину «Єрмолино». Після чого, потерпілий відпустивши ОСОБА_14 , шарпнув його за верхній одяг, внаслідок чого він впав на руки та ноги стоячи на сходинці нижчій від потерпілого. При цьому, не зміг повідомити чи відбувся у нього контакт із тілом потерпілого. (а.с.193-198 Т.1).

Згідно додаткового висновку експерта №70, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 04.04.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та виключено можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за обставин зазначених ОСОБА_25 у слідчому експерименті від 26.03.2019 року (а.с. 201-202, 204-206 Т.1).

Вказані висновки судово-медичних експертиз експерт ОСОБА_44 підтримав в судовому засіданні. Та при цьому, пояснив, що крім протоколу слідчих експериментів, досліджував також і відеозаписи вказаних слідчих дій, якщо такі надавалися слідчим. При проведенні первинної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_1 враховував результати комп`ютерної томограми, оскільки даний вид дослідження являється найбільш точним для діагностування такого роду травм, оскільки такі можуть бути візуалізовані лише таким методом. При цьому, висновок лікаря стоматолога не суперечить результатам комп`ютерної томограми і також був врахований при проведенні експертиз. Зауважив, що при сильному ударі лобною ділянкою голови, не виключається що у особи, яка в такий спосіб наносить удар в цій частині утворяться тілесні ушкоджень, які можуть проявлятися у вигляді, починаючи від осаджень шкіри до закритої черепно-мозкової травми.

Таким чином, вказані показання потерпілого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_7 є детальними та послідовними, повністю узгоджуються між собою, а також з іншими об`єктивними доказами, зокрема, даними висновків судово-медичного експерта, його показаннями в судовому засіданні, слідчими експериментами, протоколом огляду місця події, в зв`язку з чим підстав сумніватися у таких доказах у суду немає. При цьому, суд враховує, що спосіб та механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , на яких наполягали ОСОБА_19 та частково свідок ОСОБА_13 повністю виключаються про що свідчать відповідні висновки судово-медичного експерта, які були покладені судом в основу обвинувального вироку.

При цьому, вирішуючи клопотання сторони захисту в частині визнання недопустимими слідчих експериментів проведених з участю свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 та потерпілого ОСОБА_1 , а також висновків судово-медичних експертиз суд приходить до висновку, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню.

Так, в ході судового засідання свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_45 та ОСОБА_27 стверджували, що всі події, які відбувалися 12.01.2019 року за участю ОСОБА_14 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонстрували добровільно, з огляду на їх безпосереднє сприйняття. При цьому вказали, що моменту нанесення потерпілому удару ОСОБА_25 не бачили, а обставини, які повідомили з цього приводу під час слідчого експерименту їм відомі зі слів потерпілого, який і попросив їх підтвердити в ході досудового розслідування.

В силу положень ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недопустимість слідчих експериментів з їх додатками у вигляді фото та відеофіксації вказаних слідчих дій з участю свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_45 від 27.02.2019 року та ОСОБА_27 від 13.03.2019 року в частині відтворення ними механізму нанесення ОСОБА_25 удару потерпілому ОСОБА_26 .

З цих підстав судом вцілому визнається недопустимим висновок додаткової судово-медичної експертизи №43 (а.с.167-168 Т.1), проведеної за наслідками слідчого експерименту із свідком ОСОБА_45 та яким констатована можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 за обставин, які вказував означених свідок.

Також, суд вважає безпідставним посилання сторони обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення - протокол слідчого експерименту з участю ОСОБА_14 від 07.03.2019 року з відеозаписом слідчої дії та висновок з цього приводу судово-медичного експерта № 52 додатковий від 14.03.2019 року (а.с.169-171 177-178 Т.1), оскільки як встановлено судом така слідча дія була проведена в межах іншого кримінального провадження в якому ОСОБА_13 перебував в статусі потерпілого, а адвокат Бригида В.В. являвся його представником. В зв`язку з цим суд погоджується з доводами захисника та констатує їх недопустимість в означеному кримінальному провадженні.

З приводу невідкриття стороні захисту оригіналів відеозаписів слідчих експериментів з участю свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_14 та підозрюваного ОСОБА_2 та в подальшому визнання таких доказів разом із додатковими висновками експерта, проведеними на їх підставі недопустимими доказами, суд враховує наступне.

До протоколів слідчих експериментів з участю вказаних осіб долучені DVD-R-диски з їх відеозаписом, які були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на карті пам`яті відеокамери марки «Панасонік» НСV 160.

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій постанові від 10.09.2020 року, справа № 751/6069/19.

Також, суд враховує , що при дослідженні вказаного відеозапису в судовому засіданні ніхто з учасників означених слідчих дій не оспорював правильність відображення у ньому подій.

З огляду на таке, суд вважає посилання сторони захисту з цього приводу безпідставними.

Також не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_35 , ОСОБА_45 та потерпілим ОСОБА_6 , протоколу огляду місця події з потерпілим ОСОБА_6 з підстав належності рукописних підписів у протоколах вказаних слідчих дій не слідчому Праворському С.А., а іншій особі. Такі посилання не обгрунтовані жодними доказами, а тому розцінюються судом як припущення сторони захисту.

Враховуючи, що судово-медичні експертизи №19 від 04.02.2019 р., №34 додаткова від 21.02.2019 року, №70 додаткова від 05.04.2019 року та №78 додаткова від 22.04.2019 року проводилися кваліфікованим експертом, у розпорядженні якого перебували медичні документи, протоколи слідчих експериментів із відеозаписами слідчих дії в конкретних випадках, суд не вбачає підстав піддавати їх сумнівам.

Зважаючи на визнання судом ряду доказів недопустими, така обставина жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_19 мало місце, що воно містить склад злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також, що обвинувачений винуватий у його вчиненні, за що підлягає покаранню.

Невизнання обвинуваченим винуватості в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, суд розцінює як намагання ухилитися від відповідальності за вчинений злочин, а його твердження, про непричетність до його вчинення та наявність підстав для обмовляння, не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовується сукупністю наведених вище доказів.

Доказів, що підтверджували б отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах, судом не здобуто. До того ж, як встановлено в судовому засіданні з показань потерпілого, свідків, а також із заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 січня 2019 року, потерпілий ОСОБА_15 відразу ж після побиття повідомив працівників поліції про спричинення саме ОСОБА_25 йому тілесних ушкоджень та звернувся за отриманням медичної допомоги до Летичівської ЦРЛ.

Крім того, будь-яких доказів того, що потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_2 в судовому засіданні не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_19 вчинив нетяжкий злочин.

За матеріалами справи інформація, яка б негативно характеризувала обвинуваченого за місцем його проживання відсутня, він не перебуває на обліках лікарів нарколога та психіатра, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, зі слів одружений, має утриманців.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді Летичівського РС філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області ризик вчинення ОСОБА_25 повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства оцінені на рівні середніх, з урахуванням особи обвинуваченого, його способу життя, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі є можливим у винятковому порядку за умови здійснення органом пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів (а.с.96-98 Т.1).

Враховуючи вищенаведене, особу винного, який не розкаявся та не проявив жалю до наслідків вчиненого ним злочину, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Також із врахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, досудової доповіді органу пробації, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього ст.ст.75, 76 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.

По справі прокурором Летичівського відділу Хмельницької місцевої прокуратури Гриньовою І.Д. заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Судом встановлено, що згідно довідки № 13 від 13 березня 2019 року на лікування потерпілого ОСОБА_1 , яке проходило з 13 по 17січня 2019 року у відділенні щелепно-лицьової хірургії Хмельницької обласної лікарні, заклад охорони здоров`я витратив 2002,16грн., які і підлягають стягненню у повному обсязі з обвинуваченого.

Також, потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 в редакціях від 21.08.2019р. (а.с. 5-20 Т.2) та від 11.08.2020р. (уточнена) (а.с.9-24 Т.3) про стягнення завданої матеріальної шкоди в загальному розмірі 21513, 95грн., моральної шкоди в сумі 100000 грн., та процесуальних витрат вирішуючи, який суд враховує наступне.

Так обгрунтовуючи позовні вимоги, потерпілий вказав, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину йому була заподіяна матеріальна шкода, що пов`язана із понесеними витратами на лікування, посилене харчування, проїзд до медичного закладу, що в загальному становить 26496,33грн. та яка складається із витрат по отриманню правової допомоги-5000грн., витрат на лікування-14 348,45грн, транспортних витрат-7147,88грн. Окрім цього, внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень позивач зазнав моральних страждань, що пов`язанні із відсутністю можливості повноцінно харчуватись, відчуттям постійного дискомфорту, почуттями страху, тривоги за здоров`я, порушення життєвих планів та перспектив, які оцінює в 50000грн., далі по тексту позовної заяви 100000грн.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

В силу ч.5 ст. 128 цього Кодексу цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В силу ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, що пов`язана із лікуванням потерпілого, суд враховує, що згідно виписки ПП «НікоДент» від 16.10.2019 року ОСОБА_26 в результаті травми (травматичний перелом 11,21,22 зубів верхньої щелепи, перелом альвеолярного відростку фронтального відділу нижньої щелепи) було проведено лікування та протезування зубів, яке включає відвідування лікарні у кількості 7 разів та проведення ряду робіт загальною вартістю 9450грн. (а.с.11 Т.3).

Крім того, розрахунковими квитанціями БТПК №459312, №459315, 459316 ПП ОСОБА_46 від 15.01.2019р., 22.08.2019р. та 24.09.2019р. відповідно підтверджується проведення оплати послуг лікування зубів в розмірі 790грн., 200грн. та 450грн. відповідно (а.с.14,17 Т.3).

Також, в зв`язку з проведенням комп`ютерної томограми верхньої та нижньої щелепи ОСОБА_1 , останнім понесено витрати на оплату таких послуг в розмірі 600грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №153 від 14.01.2019 року (а.с.15 Т.3).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані витрати, які в загальному розмірі становлять 11490грн. є обгрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають відшкодуванню потерпілому за рахунок обвинуваченого.

Також, потерпілим на підтвердження витрат на лікування надано суду копії фіскальних чеків (а.с. 10-12; Т.2; а.с.14,-17 Т.3). Разом з цим, суд звертає увагу, що необхідність придбання зазначених у вказаних документах ліків, медичних препаратів не підтверджена закладом охорони здоров`я та не свідчить про придбання ліків та в такій кількості саме ОСОБА_6 , в зв`язку з чим в цій частині вимог позов не підлягає задоволенню.

Також не підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1 витрати на пальне згідно чеків (а.с.39-40 Т.2; а.с. 19-23 Т3), оскільки ці витрати належним чином не підтвердженні. Зокрема, ОСОБА_15 не надав суду відповідних розрахунків (марку автомобіля, кількість пального, яке витрачає автомобіль на 100 км, відстань від місця проживання до місця лікування, кількість поїздок та інші дані, які підтверджують кількість витрат пального), які б вказували, що для проїзду він витратив саме таку кількість пального.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки ОСОБА_15 не довів належним чином необхідність понесення витрат на пальне на загальну суму 7147 грн. 88 коп., тому у їх стягненні слід відмовити.

Крім того, безпідставними є вимоги потерпілого про відшкодування за рахунок обвинуваченого витрат на проїзд в громадському транспорті, оскільки з огляду на представлені суду докази у виді квитків на проїзд у громадському транспорті (а.с.13 Т.2; а.с.18 Т.3), стороною потерпілого не підтверджено необхідності користуватися послугами громадського транспорту, при цьому суд позбавлений можливості ідентифікувати дані документи із особою потерпілого.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та пунктів 1,2 частини 2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом обвинуваченим потерпілому заподіяні тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, при заподіянні яких потерпілий відчував фізичну біль та страждання, переніс нервовий стрес та перехвилювався, змушений був проходити медичне обстеження та лікування, у зв`язку з чим вимушений був нести додаткові витрати на придбання ліків та медичне обстеження. Крім того, завдана моральна шкода потерпілого полягає також у тому, що для відновлення порушеного свого права він змушений тривалий час докладати додаткових зусиль, звертатися за правовою допомогою та у зв`язку з цим нести додаткові витрати. Тому, розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, обставин, за яких ОСОБА_19 заподіяв ОСОБА_26 тілесні ушкодження, та ступеня його вини, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, характеру заподіяних тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду відповідає 25000 грн., які і необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди.

Також, потерпілим заявлено вимогу про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу в розмірі 5000грн., а також витрат пов`язаних із явкою до суду цивільного позивача та його представника із розрахунку 200грн та 300грн. відповідно за одну поїздку; добові представника -200грн. за добу.

Так, враховується, що в розумінні ст.118 КПК України витрати на правову допомогу та витрати пов`язані із прибуттям до суду за своєю природою являються процесуальними витратами, а не збитками як зазначає потерпілий і підлягають розподілу відповідно до ст.124 цього Кодексу.

Крім того, такі витрати для цілей ч.2 ст. 124 КПК України мають бути документально підтвердженими.

В ході судового розгляду означеного провадження інтереси потерпілого представляв його представник-адвокат Якимчук А.В. на підставі ордера № 011799 від 19.07.2019р. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 03.11.2005 року (а.с.34-35 Т.1) Також, представником потерпілого в ході розгляду заяви про відвід судді, було долучено ордер №029706 від 26.11.2020 року, згідно якого адвокат Якимчук А.В. надає правову допомогу ОСОБА_26 на підставі відповідного договору від 25.11.2020р. (а.с.69 Т.3)

Суд враховує, що правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 464/5823/17, провадження № 51-3506км19.

З вказаних ордерів вбачається, що адвокат Якимчук А.В. надає правову допомогу ОСОБА_26 на підставі договорів про надання правової допомоги від 19.07.2019 року та 25.11.2020 року.

Проте вказаних договорів стороною потерпілого до матеріалів кримінального провадження не долучено.

Крім того, на підтвердження оплати за даним договором було надано копію розрахункової квитанції ФФФА №334162, яка жодним чином не завірена з якої вбачається, що адвокат Якимчук А.В. в якості оплати правової допомоги за договором від 19.07.2019 року отримав 5000грн. (а.с. 20 Т.2, а.с.13 Т.3)

З-за відсутності договору про правову допомогу, який укладений між потерпілим та його представником - адвокатом Якимчуком А.В. про надання правової допомоги, оригіналу документу, який підтверджує ці витрати, суд не знаходить підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку по їх відшкодуванню.

Також, стороною потерпілого заявлено вимогу про відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних із прибуттям до суду потерпілого та його представника та виплата добових останньому. З огляду на зміст позовної заяви така містить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат без зазначення загальної суми витрат у прохальній частині позовної заяви. Остаточний розрахунок таких витрат, їх документальне підтвердження позивачем по закінченню розгляду справи не надано, в зв`язку з чим підстави для їх стягнення відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувалися та підстав для їх застосування немає.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2(два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної лікарні задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету (р/р НОМЕР_1 ЄДРПОУ 14360570 МФО315405 Банк АТ КБ «Приват Банк») витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 від кримінального правопорушення в розмірі 2002 грн.16коп (дві тисячі дві гривні 16коп).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди -11490грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень) та моральної шкоди -25000грн (двадцять п`ять тисяч гривень).

В решті вимог позову відмовити.

Вимогу потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування процесуальних витрат залишити без задоволення.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т. В. Ягодіна