Рішення № 94405741, 22.01.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6391/20

пр.№ 2/464/466/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2021 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Бігун Ю.І.,

розглянувши в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 12.01.2019 по 30.07.2020 включно за 387 робочих дні в розмірі 240 307 грн. 65 коп.

Обґрунтовує позов тим, що позивач з 15.01.1987 по 11.01.2019 пропрацював на дільниці Галременерго Бурштинської ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів.

11 січня 2019 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні позивачу не виплатили компенсацію за невикористану відпустку. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2020 позов ОСОБА_1 задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію заробітної плати за невикористані 105 днів відпустки за період з 15.01.2004 по 11.02.2019 в розмірі 46250 грн. 40 коп. Оскільки відповідач провів з позивачем остаточний розрахунок лише 31.07.2020, тому позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з дня звільнення по 30.07.2020 включно в розмірі 240 307 грн. 65 коп.

Ухвалою від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження і призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.01.2021 від відповідача надійшов відзив, з якого вбачається, що позов не визнають.

21.01.2021 позивач надав відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.01.1987 позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «ДТЕК Західенерго», 11 січня 2019 року звільнений за власним бажанням, копія наказу № 3 від 09.01.2019 (а.с.60).

Встановлено, що після звільнення з позивачем не проведено повний розрахунок, заборгованість за невикористані відпустки (105 днів) за період з 15.01.2004 по 11.01.2019 становить 46250 грн. 40 коп. (Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2020) (а.с.9-12).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, згідно якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому слід виходити із того, що згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, за змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні; факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Тобто, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №9-рп/2013 від 15.10.2013, в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таких правових позицій дотримується також Верховний Суд України в постановах від 01 квітня 2020 року по справі № 740/213/18-ц та від 20 лютого 2020 року по справі № 171/51/15-ц

З`ясовано, що з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні лише 31.07.2020 (а.с.8) Тому слід дійти висновку, що позивач має право на стягнення середнього заробітку з дня звільнення по час проведення розрахунку в межах позовних вимог, тобто з 12.01.2019 по 30.07.2020.

Враховуючи наведене, позиція відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку звернення до суду не заслуговує на увагу суду.

Позивач при зверненні до суду визначив середній заробіток відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 620,95 грн., період з наступного дня після звільнення позивача 12.01.2019 по день проведення виплати -31.07.2020 становить 387 днів затримки і середній заробіток 620,95 х 387 = 240 307 грн. 65 коп.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути зменшений.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду (26.06.2019) відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, у частині врахування критеріїв, за якими можна зменшити розмір відшкодування, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд враховує, що в даному випадку позивач звільнився у зв`язку з виходом на пенсію, будучи звільненим звернувся до суду за захистом своїх прав лише у серпні 2019 року, тобто майже через 7 місяців після звільнення (11.01.2019), відповідач заперечував проти права позивача на компенсацію за невикористані дні відпустки, а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду. З даним позовом позивач звернувся 13.11.2020, визначена позивачем в даному позові сума середнього заробітку за час затримки її виплати при звільненні (240 307,65 грн.) більше ніж в 5 разів перевищує отриману 31.07.2020 ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки (46250,40 грн.).

Велика Палата ВС вважає, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Враховуючи принципи розумності, пропорційності і справедливості виплат в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зменшує середній заробіток до 40000 грн. На переконання суду, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд позов задовольняє частково і стягує з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 40000 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 399,87 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 399, 87 гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

відповідач:Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго", м.Львів, вул.Козельницька, 15, ЄДРПОУ 23269555.

Повний текст рішення виготовлено 22.01.2021.

Суддя О.Ю.Горбань