Рішення № 94404004, 22.01.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7498/20

2/310/544/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді..........Дністрян О.М.,

при секретарі…………..…Уставицькій Н.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Хіжняков І.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивовано тим, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2004 року, в період якого ними була придбана за договором купівлі-продажу трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що оскільки майно було придбане ним та відповідачкою в період шлюбу, вона належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності. Просив поділи квартиру АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири.

Ухвалою судді від 03 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22.01.2021р. до початку підготовчого засідання від відповідачки ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову, просила провести підготовче засідання за її відсутності.

Крім того, до початку підготовчого засідання від представника відповідача - адвоката Дігтяренко В.С. надійшла заява про проведення підготовчого засідання за його відсутності та відсутності відповідачки. Також, враховуючи визнання відповідачкою позовних вимог, просив повернути позивачу 50% судового збору.

До початку підготовчого засідання від представника позивача - адвоката Хіжнякова І.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просив позов задовольнити. Крім того, посилаючись на визнання відповідачкою позову, просив повернути позивачу 50 % судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, визначає Сімейний кодекс України.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.п. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді прав про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 , виданим 30.01.2004р. Відділом РАЦС Бердянського міську правління юстиції Запорізької області (а.с.6).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №310/5705/20 від 09 листопада 2020р., яке набрало законної сили 10 грудня 2020 року, шлюб між сторонами розірвано.

Також встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Градовою В.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-1792, ОСОБА_4 купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7-9). Відповідно до п. 5.3 зазначеного договору придбання квартири вчинялось за згодою на придбання майна чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, що встановлено ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 набута сторонами під час шлюбу, квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, слід визнати за подружжям, за кожним, право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, що не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно квитанції АТ «Перший Український Міднародний Банк» № 28921335 від 12 жовтня 2020 року (а.с.1) позивачем при подачі позову було сплачено 2270,10 грн. судового збору.

За таких підстав та враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав заяву про визнання позовних вимог, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України з державного бюджету підлягає поверненню позивачу 50 відсотків сплаченого ним при поданні позову судового збору, а саме 1135,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 60, 88,169, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп., сплаченого при подачі позову згідно квитанції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» № 28921335 від 12 жовтня 2020 року, отримувач: Бердянське УК/отг м. Бердянськ/22030101, на р/р UA648999980313191206000008455, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат. ), код отримувача: 38042560, призначення платежу: *;101; НОМЕР_2 ;22030101; судовий збір за позовом ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян