Ухвала суду № 94399991, 26.01.2021, Оболонський районний суд міста Києва

26.01.2021 Справа № 756/6451/20

Справа пр. №2/756/1083/21

ун. №756/6451/20

У Х В А Л А

25 січня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ващенко М.О.,

учасники справи:

представник позивача - Вакуленко О.М. ,

представник відповідача - Мельніченко А.С.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, -

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

У судовому засіданні 25 січня 2021 року було з`ясовано, що указана справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

У зв`язку з тим, що справа за позовом Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належить до територіальної юрисдикції Києво-Святошинського районного суду Київської області, головуючим у справі суддею на обговорення учасників процесу було поставлено питання про можливість передати справу на розгляд згаданому суду.

Представники сторін проти передачі справи на розгляд іншому суду не заперечували.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 756/4114/18 визнано укладеним з 06 квітня 2015 року між виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_2 договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Бобриця.

Згідно з ч. ч. 5, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час укладення договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Бобриця від 06 квітня 2015 року) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, зобов`язання щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту виникають при проведенні будівельних робіт стосовно нерухомого майна (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 202/5755/17).

За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зі змісту заявлених позивачем вимог слідує, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, оскільки стосується виконання зобов`язань за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з завершенням будівництва житлового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський (до зміни адміністративно-територіального поділу - АДРЕСА_1 ). Згаданий будинок прийнятий до експлуатації відповідно до декларації № КС142150960631 про готовність до експлуатації об`єкта нерухомості.

Оскільки спір виник з приводу нерухомого майна, яке не знаходиться в Оболонському районі м. Києва, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України справа за позовом виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

За приписами ч. 1 ст. 378 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

За таких обставин справа за позовом виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на те, що справа згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Києво-Святошинського районного суду Київської області, її слід передати на розгляд цьому суду.

За таких обставин, керуючись ст. 31 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Передати цивільну справу за позовом виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на розгляд Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст ухвали виготовлено 26 січня 2021 року