Ухвала суду № 94399766, 26.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5060/18

Провадження № 2-з/752/84/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Алдановим Юрієм Валентиновичем, про забезпечення позову у цивільній справі № 752/5060/18,

в с т а н о в и в:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/5060/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Алданов Ю. В. - звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на:

-статутний капітал товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» (далі - ТзДВ «Агро-Сервіс»), код ЄДРПОУ: 20319695;

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку (кадастровий номер 1423984400:02:000:0620), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0518 га;

-двоповерховий житловий будинок із садовим будинком та господарськими будівлями, позначений у плані літ. А-2, садовий будинок шлакоблочний літ. Б-2, загальна площа житлового та садового будинку складає 197,7 кв. м, житлова площа складає 48,2 кв. м, ганок кам`яний літ. а-1; ганок кам`яний літ. б-1; драбину металеву літ. б-1; балкон дерев`яний літ. б2-1; гараж шлакоблочний літ. Е-1; сарай-котельню шлакоблочну літ. Д-1; вбиральню-душеву літ. Г-; літня кухня кам`яна літ. В-1; сарай шлакоблочний літ. Ж-1; огорожу металеву № 1; мостіння ФЄМ 1; колодязь залізобетонний літ. К-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, до набрання законної сили в указаній справі, проводити реєстраційні дії щодо ТзДВ «Агро-Сервіс» та зокрема, дії, пов`язані зі зміною складу або інформації про засновників (учасників) товариства, часток учасників товариства, розміру статутного капіталу товариства, а також реєстрації будь-яких дій щодо об`єктів будь-якого рухомого та нерухомого майна, що належить вказаному товариству, а також рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що на час подання вказаної заяви корпоративні права на ТзДВ «Агро-Сервіс» належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивачу стало відомо про виставлення на продаж об`єктів нерухомого майна, що належить ТзДВ «Агро-Сервіс». Наразі ОСОБА_2 залишається керівником вказаного товариства, а тому невжиття заходів забезпечення позову може спричинити непередбачувані наслідки для всього спільного майна, набутого подружжям ОСОБА_1 за час шлюбу. Позивач має обґрунтовані припущення вважати, що з боку відповідача існує реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна та прав у статутному капіталі господарського товариства, що в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і такі дії з відчуження майна відповідачем вчиняються. Позивач у заяві зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити використання позивачем права на ефективний захист та ускладнити виконання рішення суду.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року провадження № 61-9850св19).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Разом із тим, заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, зокрема, належності станом на час подання заяви про забезпечення позову відповідачу на праві власності об`єктів нерухомості, на які у порядку забезпечення позову заявник просить накласти арешт. У матеріалах справи та доданих до заяви про забезпечення позовів документів відсутня інформація щодо вказаних об`єктів нерухомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (станом на час подання заяви про забезпечення позову). За відсутності такої інформації встановити хто є власником об`єктів нерухомого майна (станом на час подання заяви про забезпечення позову), накласти арешт на яке просить заявник, та чи не спричинить обраний позивачем спосіб забезпечення позову порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу не є за можливим.

Щодо накладення арешту на статутний капітал ТзДВ «Агро-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 20319695), суд також не вбачає підстав, оскільки накладення арешту статутний капітал товариства, стосується майна, належного на праві власності саме цьому товариству, і в такому випадку вжиття вказаних заходів забезпечення позову перешкоджатиме господарській діяльності товариства та обмежуватиме його права у користуванні та розпорядженні власним майном, що може призвести до незворотних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 201/5514/18 зазначено, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на частку у статутному капіталі порушує майнові права та інтереси юридичної особи та інших її засновників (учасників), та чинить перешкоди у здійсненні товариством господарської діяльності.

Обґрунтовуючи підстави заяви про забезпечення позову, заявник стверджував, що на час подання цієї заяви корпоративні права на ТзДВ «Агро-Сервіс» належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірах 1699,40 грн, 113 200,00 грн та 48 942,60 грн відповідно, а останні не є учасниками вказаної справи.

Тому накладення арешту на статутний капітал ТзДВ "Агро-сервіс" буде порушувати майнові права та інтереси юридичної особи та інших її засновників (учасників), та створить перешкоди у здійсненні товариством господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Алдановим Юрієм Валентиновичем, про забезпечення позову у цивільній справі № 752/5060/18 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. А. Кахно