Рішення № 9439966, 01.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2010 р.                                                                                 Справа №14/2186

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представників за довіреностями –Мукоїди Л.В. (від позивача), Потапенка С.В. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачатовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до відповідачаприватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

про стягнення 159851,98 грн., –

УСТАНОВИВ:

1.Заявлено позов про стягнення 159851,98 грн. (з них: 147534,44 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 15.09.2008 по 09.07.2009 /де 140689,83 грн. основний борг, 6844,61 грн. інфляційні/, 10545,18 грн. пені та 1772,37 грн. три проценти річних за той же період) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за користування предметом лізингу та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У ході розгляду справи позивач двічі збільшував предмет позову.

За останніми змінами згідно із заявою від 17.12.2009 позивач просив стягнути суму 308043,62 грн. (з них: 252741,56 грн. основного боргу за період з 01.09.2008 по 03.10.2009, 12748,84 грн. інфляційних за період з 09.09.2008 по 17.11.2009, 37931,94 грн. пені та 4621,29 грн. три проценти річних за той же період) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за користування предметом лізингу та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому позивачем кошти сплачені відповідно до платіжного доручення від 17.08.2009 на суму 41022,60 грн. було зараховано у погашення заборгованості за цим договором у сумі 1450,80 грн. які не були предметом первісного позову та додатково заявлено 112051,73 грн. основного боргу, 5904,23 грн. інфляційних, 27386,76 грн. пені, 2848,92 грн. 3% річних –разом вимог на суму 188633,38 грн. У цілому розмір суми позову та послідуючих уточнень, з якої обчислюється розмір сплати судових витрат складає 308043,62 грн.

2.У судових засіданнях представник позивача змінені вимоги підтримав, на вимоги суду неодноразово надавав письмові пояснення та уточнював розрахунки.

Представники відповідача у судових засіданнях заявлений позов не визнали повністю і на його заперечення пояснили, що позивачем як лізингодавцем, не доведено факт належності йому на праві власності переданого у лізинг майна, що у порушення умов договору (п 6.1) та у порушення Закону України «Про виконавче провадження»позивач безпідставно самостійно вилучив предмет лізингу, приславши озброєних людей і без попередження забравши техніку прямо з поля, що позивач безпідставно збільшує суму заборгованості на суми, які вже були йому фактично сплачені відповідачем, тому постає питання про визначення фактичної суми заборгованості. Відповідач надав суду власний розрахунок суми 3% річних, на запитання пояснив, що не оспорює зазначених у направлених йому рахунках-фактурі сум, що не оспорює здійснених позивачем розрахунків сум пені і інфляційних, (крім розрахунків пені і інфляційних на суми заборгованості, які вказані: у рахунках-фактурі №L1005-08/07/13 від 01.09.2008, №L1005-08/07/16 від 01.12.2008 оскільки останні були повністю сплачені; у рахунку-фактурі №L1005-08/07/14 від 01.10.2008 та №L997-08/07/14 від 01.10.2008, оскільки останніх не отримав; у рахунку-фактурі №L1005-08/07/дод1 від 03.10.2009, оскільки позивачем не надано доказів понесених відповідачем витрат та оскільки витрати є необгрунтованими).

3.У судовому засіданні 22.01.2010 закінчено розгляд справи по суті. Сторонами надано письмову розписку про те, що усі необхідні документи і пояснення суду були надані в повному обсязі. Сторонам повідомлено про час і місце оголошення судового рішення під розписку.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

4.Згідно з договором фінансового лізингу від 13.08.2007 №L1005-08/07 та додатків 1 (графік платежів), 2 (специфікації), 3 (форма акта приймання передачі) і 4 (загальні умови фінансового лізингу) до нього (далі –Договір) та актом приймання-передачі від 30.08.2007 позивач передав відповідачу сівалку-культиватор Flexi-Coil-ST820 загальною вартістю 700400 грн. (далі –Майно).

Згідно з інформаційною довідкою від 29.09.2009 (доказ, наданий 23.10.2009 відповідачем) представниками позивача (прізвища представників не вказані і будь-які підписи відсутні) отримано від Качур П.А., тракториста відповідача, сівалку-культиватор Flexi-Coil-ST820. Згідно з актом вилучення предмета лізингу від 29.09.2009 (доказ, наданий 17.11.2009 позивачем) представниками позивача (підписано лише представниками позивача) вилучило предмет лізингу, наданий відповідачу: сівалку-культиватор Flexi-Coil-ST820.

Відповідачу за період з 17.08.2007 по 03.10.2009 були виставлені рахунки на загальну суму 612365,84 грн. (в тому числі пеня і додаткові витрати). Відповідачем було сплачено та позивачем було зараховано у рахунок погашення боргу за цим договором суму у розмірі 338419,13 грн.

Після подання позовної заяви до суду відповідно до платіжного доручення від 17.08.2009 на суму 41022,60 грн. відповідачем сплачено частину боргу. Вказані кошти позивачем було зараховано частково у сумі 1450,80 грн. у погашення боргу, який не був предметом первісного позову (лист позивача від 03.12.2009, а.с.140 т.1).

Залишок несплаченої заборгованості з основного боргу (без рахунків-фактури №L 1005-08/07/дод1 від 03.10.2009 який судом не враховуються з мотивів, вказаних нижче) складає 246741,56 грн. (252741,56-6000)

Відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними Договором та додатками до нього, актом приймання передачі, рахунками-фактурою позивача та доказами їх направлення відповідачу (як ТОВ «ПауерПринт»відповідно до договору від 21.08.2008 так і безпосередньо позивачем), розрахунками позивача, витягом із установчих документів позивача, довідкою державного реєстратора про місцезнаходження відповідача, письмовими поясненнями сторін та зафіксованими у протоколі судового засідання поясненнями останніх.

5. Заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 246741,56 грн. обрахована з урахуванням сум внесків, зроблених відповідачем у різні періоди, коефіцієнтів курсової різниці долара США до гривні, інших коефіціентів, предбачених договором, є обгрунтованою і відповідає обставинам справи. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.4.9 Договору, Додатку №1 та п.5.3 Додатку №4 до Договору, є правовою підставою для стягнення визнаної судом суми основного боргу у примусовому порядку.

У задоволенні позову про стягнення суми основного боргу 6000 грн. за рахунком-фактурою №L1005-08/07/дод1 від 03.10.2009 необхідно відмовити з таких мотивів. Позивач обгрунтовує виставлення цього рахунку додатковими фактичними витратами, які він поніс у зв’язку з вилученням предмета лізингу 29.09.2009, зокрема, оплатою послуг спеціалістів розмірі 6000 грн. за цим договором. Суд не може погодитись з цими обгрунтуваннями з таких підстав.

Будь-яких доказів для виставлення цього рахунку суду не надано, будь-яких фактичних розрахунків матеріальних, інтелектуальних чи інших затрат на суму 6000 грн. не надано, Як з’ясовано ж у судовому засіданні вилучення було здійснено не на підставі виконавчого напису нотаріуса і не органом ДВС, а самостійно позивачем.

Крім того, спосіб вилучення предмета лізингу позивачем 29.09.2009, суд вважає незаконним з таких підстав.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Загальні положення про найм (оренду) не містять права наймодавця самостійно вилучати предмет оренди. Не надано такого права самостійно вилучити (приїхати і забрати) предмет лізингу лізингодавцю і Законом України «Про фінансовий лізинг». Так, відповідно до частин 2 і 3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Отже лізингодавець у разі відмови від договору має право «вимагати повернення»предмета лізингу, але права «вилучити»не має. Отже лізингодавець може або отримати предмет лізингу шляхом добровільної його передачі лізингоотримувачем або шляхом примусового вилучення органом Державної виконавчої служби (в т.ч і за виконавчим написом нотаріуса).

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Будь-якого доказу відмови від договору лізингу позивачем суду не надано. Посилання позивача на лист від 21.01.2009 №108-01/09 з проханням до відповідача оплатити заборгованість не пізніше 28.01.2009 не є такою відмовою від договору. Цей лист міг бути підставою вчинення виконавчого напису нотаріуса, але не є відмовою від договору. Крім того, відповідач і сплатив 27.01.2009 суму 200000 грн., яку позивач зарахував у погашення боргу за договором №L2449-05/08. Посилання ж позивача на п.6.1 Договору є нікчемним, оскільки вказаний пункт договору в частині слів «та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку»суперечить ст.806, 782 Цивільного кодексу України та ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до статей 202, 203, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, відповідно до п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України Договір в частині його слів «та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку»пункту 6.1 Договору, в частині пункту 8.4.5 та другого речення пункту 10.3.1 Додатку №4 до Договору (Загальні умови фінансового лізингу), тобто в тій частині, якою лізингодавцю надається право вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, визнається судом недійсним (п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111, постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003).

Отже, крім того, що суду не надано доказів понесення витрат на суму 6000 грн., дії позивача, на які були затрачені ці кошти, є незаконними, що виключає склад правопорушення для стягнення збитків з відповідача на вказану суму.

6.Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення 3% річних. Відповідно до розрахунку, доданому до заяви про збільшення вимог від 17.12.2009 (а.с. 8 т.2) 3% річних складають 4621,29 грн.

Із вказаного розрахунку судом виключаються нарахування у розмірі 30 грн., здійснені на суму боргу за рахунком-фактурою №L1005-08/07/дод1 від 03.10.2009 на суму 6000 грн. з мотивів відмови у стягненні коштів за цим рахунком, про що вказано вище.

У решті вимог 4591,29 грн. (4621,29 –30) вказаний розрахунок 3% річних є невірним, оскільки здійснений за неправильною формулою, згідно з якою проценти розраховані за повні місяці періоду прострочення, в той час як обчислення мають здійснюватись за конкретну кількість днів прострочення залежно від заявленого періоду. Наприклад, розрахунок суми 3% річних за рахунком №L1005-08/07/18 від 02.02.2009 на суму 98067,34 грн. за вказаний період 02.09.09-17.11.09 (77 днів) складає 619,95 грн. (98067 х 77 х 3 / 365 / 100), а не 2451,68 грн., як зазначено у розрахунку позивача (а.с. 9 т.2). Аналогічно невірними є й інші розрахунки 3% річних.

У зв’язку з невірністю розрахунку як до первісної заяви, так і до інших заяв позивачу ухвалами суду від 01.09.2009, від 17.09.2009, від 06.10.2009, від 09.12.2009 пропонувалось надати обгрунтовані розрахунки, а в ухвалі від 04.01.2010, зокрема, позивача зобов’язано було надати повний розрахунок суми по кожному окремому рахунку із зазначенням арифметичних дій та із поясненням використаних цифр; надати докази (крім раніше поданих до справи) використаних при розрахунку рахунків цифр, вказати точні календарні періоди нарахування пені та 3% річних за заявою від 17.12.2009. Однак зазначені ухвали виконані не були як в частині надання обгрунтованого розрахунку, так і в частині проведення звірки взаєморозрахунків.

Відповідач також неодноразово заперечував розрахунок 3% річних позивача і надав власний розрахунок. Однак і розрахунок 3% річних відповідача суд відхиляє, оскільки відповідачем невірно визначено строк, з якого зобов’язання є простроченими. Крім того, розрахунок відповідача є неповним і стосується частини вимог.

До функцій суду віднесено оцінка наявних у справі доказів та еревірка обгрунтованості і правильності розрахунків, але не проведення «перерахунків»належних до стягнення сум за позивача. Суд вважає, що позивач без поважних причин не надав суду обгрунтованого розрахунку суми 3% річних у зв’язку з чим вимогу про їх стягнення на суму 4621,29 грн. відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду (п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344).

Судові витрати позивача в цій частині йому не відшкодовуються. Позивач не позбавлений права повторно пред’явити зазначену вимогу в установленому порядку після усунення допущених порушень.

7.Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відповідно до розрахунку, наданому позивачем інфляційні за весь період прострочення складають 12748,84 грн. Розрахунок позивача за вказаний ним період є вірним і відповідачем не оспорюється.

Із вказаного розрахунку судом виключаються нарахування у розмірі 54 грн., здійснені на суму боргу за рахунком-фактурою №L1005-08/07/дод1 від 03.10.2009 на суму 6000 грн. з мотивів відмови у стягненні коштів за цим рахунком, про що вказано вище.

Отже сума інфляційних, на яку позивач має право складає 12694,84 грн.

8.За невиконання грошового зобов‘язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, п.5.1 Договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу.

Розрахунок позивача на суму 37931,94 грн. за вказаний ним період відповідачем не оспорюється. Із вказаного розрахунку судом виключаються нарахування у розмірі 111,21 грн., здійснені на суму боргу за рахунком-фактурою №L1005-08/07/дод1 від 03.10.2009 на суму 6000 грн. з мотивів відмови у стягненні коштів за цим рахунком, про що вказано вище.

Отже сума пені, на яку позивач має право складає 37820,73 грн.

З огляду на характер правовідносин сторін (лізингові відносини у ході яких фактично відповідачем сплачено 338419,13 грн., в той час коли сума комісії за договором в цілому складає 242912,58 грн., та в ході яких предмет лізингу вилучений позивачем), враховуючи незаконність дій позивача по вилученню предмета лізингу, ухилення позивача від проведення звірки взаєморозрахунків під час слухання справи як за ініціативою відповідача, так і на вимогу суду, збільшення вимог щодо стягнення пені саме за період розгляду спору, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.233 та ч.3 ст.219 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір заявленої пені до розміру, визначеного у первісній позовні заяві, у зв’язку з чим стягує пеню з відповідача у розмірі 10545,18 грн., однак судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача із суми 37820,73 грн. пені.

9.Суд відхиляє доводи відповідача,

оскільки право власності на предмет лізингу не є предметом спору. Відповідачем не надано будь-яких доказів належності Майна іншій особі, правового зв’язку між позовом про стягнення лізингових платежів позивачем не обгрунтовано і судом не встановлено. Захист порушеного права відповідача може здійснюватись ним у встановленому порядку шляхом подання відповідного позову до позивача. Факт порушення закону вилученням техніки не звільняє відповідача від виконання свого обов’язку по сплаті лізингових платежів;

оскільки частина вартості предмета лізингу є складовою лізингового платежу відповідно до Договору і узгоджується із ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

оскільки відповідач самостійно, добровільно укладав Договір, а тому погодився на його умови щодо права позивача без узгодження із відповідачем перерозподіляти отримані від нього кошти по видам платежів, нараховувати додаткові витрати, змінювати розмір і графік платежів тощо. Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом;

оскільки відповідач не позбавлений був можливості самостійно провести необхідні обчислення виходячи із вказаних у договорі сум, сплачених ним сум та надати суду власний мотивований і математично розписаний контррозрахунок сум заборгованості, що власне суд і пропонував відповідачу в ухвалах від 06.10.2009, від 23.10.2009, від 19.11.2009, від 01.12.2009 та від 04.01.2010

оскільки кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням від 17.08.2009 на суму 41022,60 грн. були зараховані позивачем на суму 1450,80 грн. у погашення боргу за рахунком-фактурою №L1005-08/07/дод, а решта –за іншими рахунками інших договорів лізингу відповідно до умов Договору (п.5.8 Загальних умов фінансового лізингу). Вказаний рахунок-фактура не був предметом первісного позову від 31.08.2009 у цій справі, тому розрахунки за ними при обчисленні сум за цим позовом у погашеній частині не включені позивачем правомірно

10.Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

11.Пропорційно розміру вимог, що підлягають задоволенню (297257,13 = 246741,56 + 12694,84 + 37820,73), судові витрати у розмірі 3200,30 грн. (2972,57 грн. витрат на оплату державного мита, 227,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі вищеназваних актів та ст.ст.193 ч.1, 231 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 13.08.2007 №L1005-08/07 між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(лізингодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий сад»(лізингоодержувач) в частині його слів «та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку»пункту 6.1 цього договору, в частині пункту 8.4.5 та другого речення пункту 10.3.1 Додатку №4 до цього договору (Загальні умови фінансового лізингу), тобто в тій частині, якою лізингодавцю надається право вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку.

2.Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»(Канівський район, с. Яблуневе, ул. Колгоспна, 1, ідентифікаційний код 32342775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (м. Київ, просп.Московський, 9 корп.5, ідентифікаційний код 34480657) 246741,56 грн. основного боргу, 12694,84 грн. інфляційних, 10545,18 грн. пені, 3200,30 грн. судових витрат –разом 273181,88 грн.

3. Вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 4591,29 грн. залишити без розгляду.

4.У решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Хабазня Ю.А.