Ухвала суду № 94398969, 26.01.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2021 року

м. Лозова Харківської області

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області

Харабадзе К.Ш.,

Справа № 629/161/21

Номер провадження 2/629/421/21

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу про визнання порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю

у с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 29 грудня 2007 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, який було розірвано за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області 27 березня 2019 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженні, та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу сторони придбали трикімнатну квартиру. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.07.2020 було розділене спільне майно подружжя, виділено у власність позивача та відповідача по Ѕ частині належної їм на праві спільної сумісної власності трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 18.12.2020 року позивач зареєструвала своє право на Ѕ частину трикімнатної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 39797167. Квартира складається з 3-х ізольованих кімнат житловою площею 40,5 кв.м в тому числі: кімната - 10,0 кв.м. кімната - 16,5 кв.м., кімната - 14,0 кв.м., кухня площею 5,1, ванної кімнати площею - 2,1 кв.м., вбиральня - 1,1 кв.м., передпокій 8,0 к і вбудований шаф 0,3;0,6 кв.м. Квартира обладнана балконом - 3,3 (1,0) кв.м. Загал площа квартири складає 58.7кв.м. В квартирі зареєстровані позивач - ОСОБА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач ОСОБА_2 з 10.07.2019 року, ОСОБА_5 з 01.12.2015 року, та ОСОБА_6 з 01.12.2015 року. В травні 2019 року відповідач у черговий раз влаштував сварку, погрожував позивачу фізичною розправою, вона була змушена піти на тимчасове проживання, до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього відповідач змінив замки на вхідних дверях. Вона намагалася повернутися до квартири, але відповідач всіляко чинив перешкоди. Позивач неодноразово зверталася до Лозівського ВП ГУНП в Харківські області з заявами про притягнення відповідача до відповідальності. Але розгляд заяв позивача правоохоронними органами були припинені, оскільки тяжких наслідків не настало, громадський спокій грубо порушений не був тому було рекомендовано звернутися до суду. 12 червня 2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області було винесено рішення про вселення позивача та малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати у користуванні квартирою. З серпня 2020 року позивач з дітьми вселилися до квартири, а відповідач свої особисті речі переніс в кімнату площею 10.0 кв.м., а позивач з дітьми проживає в кімнатах площею 16,5 кв.м. та 14,00 кв.м. Сторонами та з урахуванням дітей визначено порядок користування квартирою. У сторін виникають конфліктні ситуації й непорозуміння щодо користування спірним житлом, відповідач не бажає сплачувати комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з приводу вирішення спору мирним шляхом, але відповідач ігнорує вимоги позивача. Оскільки сторони не можуть знайти домовленості у користуванні квартирою, останній чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою, тому вона змушена звернутися до суду з вимогою встановити порядок користування квартирою. На підставі вищевикладеного, просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_3 : у користування ОСОБА_1 виділити житлові кімнати площею 16,5 кв. м разом з балконом та 14,0 кв.м; у користування ОСОБА_2 залишити житлову кімнату, площею 10,0 кв. м; в загальному користуванні залишити : кухню площею 5,1 кв. м, ванну кімнату площею 2,1 кв. м, вбиральню 1,1 кв. м., передпокій 8,0 кв. м, вбудовану шафу 03; 0,6 кв.м.

Крім того, позивач просить у зв`язку з важким матеріальним становищем відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, стягнувши його з відповідача, посилаючись на те, що вона не працює, знаходиться на обліку в центрі зайнятості, має на своєму утримання двох малолітніх дітей, аліментів від відповідача не отримує.

Перевіривши дотримання позивачем вимог, які пред`являються до форми і змісту позовних заяв, суддя вважає, що подана заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона цим вимогам не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз`яснено у цій постанові, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Відповідно п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 8 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: позивачами є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Разом з тим, суд не убачає у дані справі вищевикладеного виключного випадку для відстрочення сплати судового збору, оскільки позивач є особою працездатного віку, даних, що за станом здоров`я позивач не могла працювати в справі немає, стала на облік в Лозівський МРЦЗ лише з 03.12.2020. Позивач вказує, що має двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (12 років), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (6 років), разом з тим даних, що діти потребують постійного догляду матері в справі немає, отже наявність дітей не перешкоджала та не перешкоджає працевлаштуванню позивача.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень, тобто розмір судового збору повинен складати 908 гривень.

Разом з тим, враховуючи наведені позивачем обставин, суд на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», вважає необхідним зменшити розмір судового збору до 300 гривень.

За таких обставин, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 300 гривень 00 копійок, за наступними реквізитами: отримувач: ГУК Харків обл МТГ Лозова 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA138999980313161206000020573, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Крім того, в порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачка не додала до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Також, у відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.91, у даній категорії справи суддя з метою забезпечення її своєчасного і правильного розгляду та проведення всіх необхідних для цього підготовчих дій пропонує позивачу подати відповідно до заявлених вимог висновок експертної організації з визначення порядку користування житловим приміщенням або подати клопотання про призначення такої експертизу щодо можливих варіантів встановлення порядку користування квартирою відповідно до належних співвласникам часток.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків строк – 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.Ш.Харабадзе