Рішення № 9439765, 11.05.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2010 Справа № 3/54-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика", м. Керч, АРК

до Приватного підприємства "Ідея", м. Херсон

про стягнення 5550 грн. 01 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Люсий В.Ю. юрисконсульт дов. № 7 від 16.02.2010 р. (в судове засідання 11 травня 2010 р. не прибув);

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Практика" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Ідея" (відповідач) заборгованості у сумі 5550 грн. 01 коп., з яких 5123,75 грн. основний борг, 312,55 грн. інфляційні збитки, 113,71 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист: у судове зсідання не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом доказів не надав, хоча був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Згідно Довідки ЄДРПОУ станом на 25.03.2010 р. місцезнаходження відповідача: Херсонська область, м. Херсон, провулок Козацький, будинок 27, квартира 37.

          11 травня 2010 року відповідач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 04.03.2010 року про порушення провадження у справі та просив скасувати вищевказану ухвалу. Ухвалою Голови господарського суду Херсонської області від 11 травня 2010 року відмовлено ПП «Ідея»у прийнятті апеляційної скарги.

          За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представників сторін, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд

в с т а н о в и в:

          Між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 174 і ч. 1 ст. 181 ГК України склалися господарські правовідносини з користування площин на рекламних щитах, які належать позивачу.

          Згідно усного договору оренди рекламних площин відповідач у період з 01.02.07р. по 01.03.07р. використовував рекламні площини, що належать позивачу.

          Факт використання відповідачем рекламних площин підтверджується актом №0000032, узгодженим та підписаним сторонами, згідно якого вартість оренди складає

9523 грн. 75 коп. В акті також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. На думку суду, вищевказаний акт є підтвердженням отримання послуг з боку відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач платіжними дорученнями: №934 від 29 січня 2007 року на суму 2900,00 грн., №69 від 28 лютого 2008 року на суму 500,00 грн., №423 від 13 жовтня 2008 року на суму 1000,00 грн. - перерахував 4400,00 грн. Таким чином на день розгляду справи заборгованість складає 5123 грн. 75 коп.

          Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Як вбачається із матеріалів справи, письмовий договір, в якому були б обумовлені строки оплати наданих послуг, сторони не укладали, акт №0000032 від 01.03.2007 року не містить умов про строки оплати наданих послуг. Тобто строки оплати наданих послуг сторонами не встановлені. За таких обставин сторони повинні керуватись ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          На виконання вищевказаних приписів законодавства, позивач 07.07.2009 року направив відповідачу вимогу про сплату боргу (а.с.13), яку відповідач, отримавши 29.07.2009 року, повинен був виконати на протязі 7 днів з дня отримання, тобто до 05.08.2009 р. Таким чином, право на примусове стягнення коштів з відповідача виникло у позивача після того, як відповідач не виконав свої зобов'язання у встановленому чинним законодавством порядку. Позивач надав доказ того, що 29.07.2009 року директором Бедрік Н.М. було отримано вимогу про сплату боргу (а.с.14), а отже довів своє право на примусове стягнення заборгованості.

          Однак, незважаючи на вимогу, відповідач не оплатив заборгованість в сумі 5123,75 грн. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 5123,75 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Відповідно до розрахунку позову (а.с.15) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 312,55 грн. за період з липня 2009 року по січень 2010 року та 3% річних в сумі 113,71 грн. за період з 01.06.2009 року по 25.02.2010 року.

Суд не погоджується з періодом стягнення, визначеним позивачем. Оскільки вимогу про стягнення боргу було вручено відповідачу 29.07.2009 року, то семиденний строк для добровільного виконання сплинув 05.08.2009 року, і розрахунок потрібно починати з 06.08.2009 року.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. Задоволенню підлягають річні в сумі 85,49 грн. за період з 06.08.2009 р. по 25.02.2010 р. та інфляційні в сумі 271,55 грн. за період з 06.08.2009 р. по 31 січня 2010 р.

          6 травня 2010 року відповідач надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Довіреність, видана 30.04.2010 року представнику відповідача Коноваловій Ользі Юріївні, підписана директором Н.М.Бедрік. Суд задовольнив вищевказане клопотання і 7 травня 2010 року представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи.

          З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Ідея»(73000, м.Херсон, провулок Козацький, будинок 27, квартира 37, р/р 26004700100069 в філії ВАТ «Хрещатик», МФО 342207, код ЄДРПОУ 32022313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Практика»(98306, м.Керч, вул..С.Разіна, 10, р/р 26009301392090 в ПІБ м.Керчі, МФО 324548, код ЄДРПОУ 30889737) 5123,75 грн. основного боргу, 85,49 грн. 3% річних, 271,55 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та

236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська