Рішення № 94396517, 25.01.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

з а о ч н е

Справа №338/1303/20

Провадження № 2/338/65/21

25 січня 2021 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Рибки Л.Я.,

з участю секретаря Полек Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник АТ КБ "ПриватБанк" Кіріченко В.М., який діє на підставі довіреності №3013-К-Н-О від 10 серпня 2020 року, звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 13 572 грн 63 к. заборгованості за кредитним договором б/н від 02 червня 2011 року та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" (14 червня 2018 року найменування позивача змінено на АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 02 червня 2011 року. ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Це підтверджується підписом відповідача у заяві. ОСОБА_1 ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли станом на 02 червня 2011 року, що підтверджується його підписом в анкеті - заяві.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 8 000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримав кредитну картку.

Представник позивача зазначає, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Свідченням приєднання відповідача до угоди, дії договору є факт користування позичальником картковим рахунком та використання ним кредитних коштів. Виконання відповідачем договору вбачається також з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції з повернення кредитних коштів, сплата відсотків за користування ними.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі: ОСОБА_1 було надано можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах кредитного ліміту. Відповідач, в порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав. Станом на 10 вересня 2020 року його заборгованість перед позивачем за кредитним договором б/н від 02 червня 2011 року становила 13 572 грн 63 к., з яких: 8 899 грн 84 к. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 00 грн 00 к. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8 899 грн 84 к. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 080 грн 32 к. - заборгованість за простроченими відсотками, 592 грн 47 к. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи те, що на даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання взятих на себе зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, представник АТ КБ "ПриватБанк" просить позов задоволити, стягнути з відповідача на користь позивача 13 572 грн 63 к. заборгованості та судові витрати.

Ухвалою від 24 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявне письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Крім того, інформація щодо розгляду справи наявна на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши наступні факти і відповідні їм правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Судом встановлено, що 02 червня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 16), йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який 07 березня 2013 року збільшено до 2 300 грн, 24 травня 2013 року збільшено до 2 500 грн, 21 жовтня 2013 року збільшено до 2 800 грн, 29 січня 2014 року збільшено до 8 000 грн, 28 грудня 2015 року зменшено до 7 570 грн, 31 січня 2017 року збільшено до 7 900 грн, 04 липня 2017 року зменшено до 7 900 грн, 13 травня 2019 року зменшено до 0, 00 грн (а.с. 15). Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 було надано кредитні картки: 07 березня 2013 року з терміном дії до 09/16, 03 червня 2013 року - з терміном дії до 06/17, 04 липня 2017 року - з терміном дії 03/21 (а.с. 14 ).

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що АТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк".

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою з рахунку відповідача станом на 14 вересня 2020 року (а.с. 50 - 55), а наявність заборгованості за кредитним договором - розрахунком заборгованості (а.с. 8 - 13), який відповідачем не спростований, та відповідно до якого заборгованість останнього за тілом кредиту станом на 10 вересня 2020 року становила 8 899 грн 84 к., в тому числі за простроченим тілом кредиту - 8 899 грн 84 к.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" ним не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів- тіла кредиту (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).

Так як фактично кредитні кошти згідно зазначеного обсягу кредитних зобов`язань позичальником отримано, що свідчить про погодження ним дій банку щодо умов кредитування в цій частині, суд не вбачає підстав для відмови у стягненні суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 8 899 грн 84 к. А тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в іншій частині, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що банк заявляє також вимоги про стягнення з відповідача 4 080 грн 32 к. заборгованості за простроченими відсотками та 592 грн 47 к. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за відсотковою ставкою, передбаченою п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року.

При цьому представник позивача, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони при укладенні договору керувалися даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Водночас з такою позицією позивача суд не погоджується та вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин норми ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Суд не має можливості перевірити, коли саме (актуальні на час укладення договору від 02 червня 2011 року) Умови та правила надання банківських послуг були розміщені на веб-сайті банку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, а також самі Умови та правила банківських послуг, що розміщені на сайті банку, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Так, споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції, яка діяла на час укладення договору, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивачем не доведено, що останній, підписуючи 02 червня 2011 року анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 та від 23 грудня 2020 року у справі №191/2648/17, провадження № 61-5662св19.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відстотками, нарахованими на просторочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомлений із змінами до Умов та правил надання банківських послуг від 01 березня 2019 року, зокрема, з приводу нарахування банком з 181-го дня з моменту порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України за ставкою 84,0% річних та що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних процентів.

За таких обставин немає підстав для висновку, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому суд вважає, що банк має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості видно, що проценти за ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01 лютого 2020 року по 10 вересня 2020 року, тобто за 223 дня прострочення.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: С x 3 x Д : 366 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, три проценти річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01 лютого 2020 року по 10 вересня 2020 року становлять 162,68 грн (8 899,84 грн x 3 x 223 (дня прострочення) : 366 : 100), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задоволити частково: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 8 899 грн 84 к. заборгованості за простроченим тілом кредиту, та 162 грн 68 к. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а всього 9062 грн 52 к. заборгованості за кредитним договором б/н від 02 червня 2011 року. В решті позовних вимог - відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, суд дійшов висновку про стягнення на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 9062 грн 52 к., задовольнивши тим самим 66,77% позовних вимог.

Отже з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1403 грн 51 к. (2102 грн х 66,77%).

На підставі наведеного, керуючись ст. 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 141, 258, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 8 899 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 84 копійки заборгованості за простроченим тілом кредиту, 162 (сто шістдесят дві) гривні 68 копійок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а всього 9 062 (дев`ять тисяч шістдесят дві) гривні 52 копійки заборгованості за кредитним договором б/н від 02 червня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1 403 (одну тисячу чотириста три) гривні 51 копійку судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 "д", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Л.Я. Рибка