Постанова № 94396096, 25.01.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1285/20

Провадження № 3/193/21/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

25 січня 2021 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д.А., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Мудраченко В.М.,

розглянувши матеріали, про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 113686 від 01 листопада 2020 року, ОСОБА_1 01 листопада 2020 року о 03 годині 22 хвилин в смт.Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області по вул.Карпенка, буд. 10 а, керував транспортним засобом BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, не виразна мова), від проходження медичного огляду у встановленому порядку в присутності двох свідків, відмовився у медичному закладі КПНД ДОР. Нагрудний реєстратор АЕ-00256; АЕ-0029; АЕ-00122. Реєстратор Ксіомі, чим порушив вимоги 2.5 ПДР.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 651552 від 01 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , 01 листопада 2020 року близько о 03 годині 35 хвилин в Софіївському районі с.Софіївка по вул.Карпенка, біля будинку 10А, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, пред`явити документ, що посвідчує особу на законну вимогу працівника поліції, не відреагував, вийшов з транспортного засобу, почав уходи. На законну вимогу працівників поліції припинити вищевказані дії, не відреагував, зафіксовано нагрудним відеореєстратором АЕ-00122, АЕ-00029.

В судовому засіданні ОСОБА_1 в свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП не визнав та просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Захисник особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - адвокат Мудраченко В.М. в судовому засіданні підтримує свого підзахисного та просить закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він працює таксистом. 01 листопада 2020 року о 4-5 години ранку його зупинили працівники Криворізької патрульної поліції, біля кафе «Зустріч». Завели в кабінет поліції і запропонували розписатись в протоколі про адміністративне правопорушення, який був пустий та не заповнений. Він розписався і пішов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є власником автомобіля БМВ. Він разом з ОСОБА_1 відпочивав в кафе "Сангрія". ОСОБА_1 попрохав в нього позичити гроші, на що він дав йому ключі від його автомобіля і повідомив де знаходяться гроші. Потім ОСОБА_1 неодноразово йому телефонував, але він не чув, потім підняв слухавку та ОСОБА_1 повідомив його про те, що в салоні автомобіля він був затриманий працівниками поліції. Він підійшов до місця, де стояв його автомобіль, повідомив поліцейським зазначені вище обставини, але вони затримали ОСОБА_1 .. Поліцейські йому повідомили, що вони переслідували автомобіль БМВ на іноземній реєстрації, але його автомобіль не вилучили та ніяких протоколів відносно нього не складали. Його автомобіль статично стояв на місці пригоди.

Вислухавши учасників справи, свідка, дослідивши письмові матеріали, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника патрульної поліції, диск з відеозаписом з нагрудної камери відеореєстратора поліції, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.

У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП містять наступні докази: 1) протокол про адміністративне правопорушення; 2) направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 листопада 2020 року; 3) рапорт інспектора поліції; 4) диск з відеозаписом; 5) пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 4,5).

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).

ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

З викладеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін.. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Згідно ч.3 п.24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ про адміністративні правопорушення на транспорті необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у вищенаведеній постанові Верховного Суду України, судам слід враховувати, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

В судовому засіданні були переглянуті відеозаписи, які були надані інспектором поліції з фіксацією подій від 01 листопада 2020 року. При перегляді відеозапису встановлено, що працівники поліції підійшли до автомобіля ОСОБА_1 та пред`явили йому, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем на відеозаписі не зафіксовано на жодному з оглянутих відеофайлів, автомобіль стояв в нерухомому стані .

Відсутність об`єктивної сторони свідчить про відсутність його складу, що згідно положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Відповідно до стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобам в стані алкогольного сп`яніння.

Оскільки в матеріалах справи не містяться належні та допустимі докази, що підтверджують факт того, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на грубе порушення співробітниками поліції процедури складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, отже, на думку суду в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП-у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до ст.185КУпАП, таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме на таке тлумачення посилається Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011.

Зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 (Справа № 1-28/2011) вбачається, що слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

За правовою позицією Конституційного Суду України затриманняу будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення (абзац дев`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З рішення Конституційного Суду вбачається, що системний аналіз норм Кодексу дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції. Надання міліції права затримувати особу за непокору законній вимозі працівника міліції, тобто за діяння, яке не є адміністративним проступком, порушує принцип верховенства права та його складову - правову визначеність.

Отже, за змістом закону, правопорушення передбачене ст.185 КУпАП обов`язково передбачає наявність саме законної вимоги поліцейського. Відтак, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським.

Тобто, зі змісту протоколу про адміністративне правопрушення та відеозапису видно, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції, пред`явити документ, що посвідчує особу, не відреагував, вийшов з транспортного засобу, почав уходити від транспортного засобу, тому в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП.

Враховуючи вчинене адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП, майновий стан ОСОБА_1 , обставини, що передбачені ст.ст. 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 9, 23, 40-1, 185, 130, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадженим в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 (сто сімдесят гривень) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. на користь держави (одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, р/р UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ одержувача 37993783, МФО банку 899998, Банк одержувача Казначейство України (ЕАП)) .

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя: Д.А.Кащук