Рішення № 9439465, 11.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.10           Справа № 10/32-10. За позовом: Дочірнього підприємства «Діамех- Україна» товариства з обмеженою відповідальністю «Діамех 2000», м. Харків

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково – виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе», м. Суми

Про стягнення 61 742 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача – Дьомін М.О. – директор (наказ № 54-к від 15.10.2007 року )

Від відповідача – не з’явився

Суддя Малафеєва І.В.

При секретарі с/з Дябелко Т.М.

Суть спору: позивач згідно позовної заяви просить стягнути з відповідача 61742,76 грн. заборгованості (в т.ч. 58413,96 грн. основного боргу, 2920,70 грн. пені, 408,10 грн. –3% річних) відповідно до договору № 8-4/311 від 03.11.2009р., укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву № 18-7/930 від 07.05.2010 року просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

03 листопада 2009 року між позивачем Дочірнім підприємством «Діамех-Україна » Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамех 2000» та відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» був укладений договір №8-4/311.

Згідно умов договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачеві (покупцю) товар на умовах, зазначених у договорі, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар, ціна, строки постачання зазначались сторонами у специфікації до договору.

Так, згідно укладеного договору та специфікації позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято Прибор вібровимірувальний «Топаз-В» (вибухозахищене виконання) у кількості 1 шт. за ціною 116827,92 гривні, у т.ч. ПДВ. Прибор було передано згідно накладній № 21 від 26.11.2009 року, через Мажугу А.М. ( згідно довіреності № 8296 від 26.11.2009 року).

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.3.2. договору №8-4/311 від, 03.11.2009 року оплата товару проводиться на банківський рахунок Продавця у наступному порядку:

-          50% відсотків від вартості Товару на протязі 10 днів з моменту отримання Покупцем відповідного рахунку;

-          50% відсотків від вартості Товару на протязі 20 днів з моменту відвантаження товару Покупцеві (тобто з моменту поставки - не пізніше 16 грудня 2009 року).

Відповідач, за отриманий товар згідно згаданого договору, на цей час розрахувався лише частково - оплативши лише 50% відсотків від вартості Товару - 58413,96 гривень згідно платіжного доручення №19567 від 06.11.2009 року.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 58413,96 грн. 96 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума трьох відсотків річних складає 408 грн. 10 коп.

Крім основної суми заборгованості та 3 % річних позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2920 грн. 70 коп.

В позовній заяві позивач розрахував розмір пені, що підлягає стягненню виходячи з умов п. 6.4 Договору № 8-4/311 від 03.11.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме - 0,1 % від вартості простроченого платежу, але не більше 5 % від розміру простроченого платежу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. з Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені наданого позивачем, він при проведенні розрахунку не врахував зазначені норми та вирахував суму пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Крім того, поставка Товару за договором була здійснена позивачем із прострочкою. Так, згідно Умов поставки, викладених в специфікації до договору, строк поставки складає 15 календарних днів з моменту здійснення відповідачем передплати за Товар в розмірі 50 % від його вартості., вказаної в рахунку.

Відповідно до банківської виписки від 06.11.2009р. (копія наявна в матеріалах справи), відповідач здійснив передплату за Товар в розмірі 58413,96 грн. 06.11.2009р. Отже позивач мав поставити Товар не пізніше 21.11.2009р.

Згідно накладної № 21 від 26.11.2009р. Товар фактично був поставлений позивачем 26.11.2009р.

Таким чином, позивач здійснив поставку Товару із прострочкою у 5 календарних днів.

Позивач в судовому засідання зазначив, що не заперечує вищевказаний факт прострочки виконання зобов’язання по договору №8-4/311 від 03.11.2009 року з його боку.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2920 грн. 70 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідач не надав доказів сплати основного боргу та 3 % річних чи аргументованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті, держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідач пропорційно – задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково – виробниче об’єднання ім.. М. В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь Дочірнього підприємства «Діамех – Україна» товариства з обмеженою відповідальністю «Діамех 2000» (61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська,6/8, код 31635705) 58 413 грн. 70 коп. – основного боргу, 408 грн. 10 коп. – 3 % річних, 588грн. 22 коп. – державного мита та 224 грн. 83 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову - ВІДМОВИТИ

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                      І.В. Малафеєва

Повний текст рішення підписано 11.05.2010 року.

Суддя