Ухвала суду № 94393727, 28.12.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/52/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: скаржника – не з`явився, стягувача – Лантуха Є.С. за посадою, третьої особи – не з`явився, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Власенко У.О. за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз – РП" на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз – РП", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки за належністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2019 позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” (Код ЄДРПОУ 33299878, 03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9) за Кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 з додатковими угодами до нього від 28.05.2014, 04.06.2014, 01.12.2014, 23.12.2014, 26.02.2015) перед Національним банком України (Код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в загальній сумі заборгованості (станом на 16.05.2017р.) 2 135 863 013 (два мільярди сто тридцять п`ять мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі тринадцять) гривень 70 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 2 000000000 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами - 135 863 013 грн. 70 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2014 укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агросоюз - РП”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №862 на нерухоме майно, перелічене в резолютивній частині рішення. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” за початковою ціною 3 340 700 (три мільйони триста сорок тисяч сімсот) (без ПДВ) та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 50 110 гривень 50 копійок.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення суду від 09.01.2019 було змінено.

На виконання вказаних рішення суду та постанови Північного апеляційного господарського суду направлений наказ господарського суду Черкаської області від 11.03.2020 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

14.07.2020 до суду надійшла скарга від боржника на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020 у межах виконавчого провадження № 61787491, в якій скаржник просив суд:

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо винесення нею постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020 у межах виконавчого провадження №61787491 – неправомірними;

- визнати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. у межах виконавчого провадження №61787491 – неправомірною;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №61787491, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020, винесену головним державним виконавцем Рубель І.В. у межах виконавчого провадження №61787491.

- зупинити стягнення на підставі наказу №925/52/18 від 11.03.2020, виданого господарським судом Черкаської області, у виконавчому провадженні №61787491, до завершення розгляду цієї скарги

Скарга обґрунтована тим, що 18.06.2020 у межах виконавчого провадження №61787491 головним державним виконавцем Рубель І.В. було здійснено виїзд за місцезнаходженням майнового комплексу, що розташований за адресою: Черкаська область, Городищенський район, село Петропавлівка, вулиця Леніна, 20. Проте, державний виконавець не мала змоги вільно пройти до безпосереднього місцезнаходження об`єктів нерухомості через відмову працівників охорони на підприємстві. Підставою не допуску державного виконавця на територію об`єкта нерухомого майна, яке підлягає опису, став наказ директора скаржника про запровадження дистанційної роботи та заборону відвідування підприємств сторонніми особами у зв`язку із запровадженням карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2». та постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».

Скаржник зазначив, що після отримання копії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рівень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020 у межах ВП №6178 7491, в якій державний виконавець фактично без реального проведення опису майна, на думку скаржника, незаконно склала вище зазначену постанову.

Боржник вважає вказану постанову незаконною посилаючись на норми п.5 ч.1 ст.4 Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та п. 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2020 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Скаржник вважає, що внаслідок тієї обставини, що державний виконавець всупереч частині 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомила боржника про дату та час проведення опису майна, він був позбавлений можливості забезпечити прибуття представника на місце проведення виконавчої дії та реалізувати своє право на подання зауважень та заяв під час проведення опису.

Боржник вказує на те, що у цій постанові державного виконавця зазначено лише найменування об`єктів, їх площу, матеріали будівлі та покрівлі. При цьому, жодних інших індивідуальних ознак щодо кожного з об`єктів (розміри, колір, ступінь зносу, кількість приміщень, їх призначення, матеріал стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщенні тощо) державний виконавець у постанові не відобразила, що суперечить, як вважає скаржник, як пункту 2 частини 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», так і пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802.

Боржник зазначив, що у вказаній постанові взагалі не зазначені відомості про встановлені обмеження права користування описаним, майном; призначення відповідального зберігача та попередження його про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна; понятих. Скаржник вважає що винесення державним виконавцем Рубель І.В. постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.06.2020 є формальною, незаконною дією, вчиненою без реального опису зазначеного в ній майна.

Скаржник повідомив, що був переконаний, що 18.06.2020 опис майна не проводився, оскільки копії постанови не отримував, виконавець не потрапила на територію підприємства та жодним чином не повідомила ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про те, що 18,06.2020 нею проведено опис майна та винесено оскаржувану постанову. На думку боржника, такі дії вказують на упередженість при виконанні функцій державного виконавця та свідоме порушення вчинення процедур у виконавчому провадженні без врахування прав та інтересів боржника.

21.12.2020 від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) суду надійшов відзив на скаргу, в якій державний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги вважаючи її безпідставною.

29.12.2020 від стягувача (Національного банку України) до суду надійшло письмове заперечення на скаргу боржника, в якому стягував просив скаргу залишити без задоволення вважаючи її необґрунтованою. Стягувач звернув увагу суду на те, що:

- скаржником не зазначено, які його права чи свободи порушені діями Державного виконавця при виконанні рішення суду від 09.01.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 925/52/18;

- проведення опису та арешту майна cкаржника здійснювалось Державним виконавцем 18.06.2020, тоді як відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (яка була опублікована 12.03.2020 в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №47) карантин установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020. А Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» було визначені чіткий перелік обмежень, які встановлювалися на період дії карантину, до яких не було віднесено діяльність державних виконавців щодо примусового виконання судових рішень. Відтак, скаржник чинив перешкоди державному виконавцю шляхом недопущення останнього до об`єктів нерухомого майна для проведення опису;

- проведення виконавцем опису майна боржника за відсутності боржника без доступу до приміщення не є перешкодою для проведення опису, оскільки нормами Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язкове проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019у справі№904/1069/18);

- із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час вчинення виконавчої дії боржник був відсутній, проте згідно з вимогами ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» були присутні двоє понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, та які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні.

Стягувач зауважив, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника не було допущено жодних порушень і протиправних дій, які б впливали на права боржника; постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника винесена з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Стягувач вважає, що скаржник у своїй скарзі не навів жодної обставини та факту, що порушує його права в рамках виконавчого провадження. а наведенні їм факти є надуманими та не підтвердженні документально.

В судовому засіданні представник стягувача та представник відділу ДВС проти скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні вважаючи доводи скаржника безпідставними.

В судове засідання представники скаржника та третьої особи не з`явилися.

Щодо повноважень особи, яка бере участь та діє в суді в інтересах Міністерства юстиції України, у суду сумніви відсутні, оскільки в матеріалах справи містяться відповідні документи, на підставі яких головний спеціаліст сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Черкаській області Відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власенко Ульяна Олександрівна наділена повноваженнями брати участь у справі та діяти в інтересах Міністерства юстиції України під час розгляду справи № 925/52/18.

Відповідно ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої осадової особи органу державної виконавчої служби не перешкоджають розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників стягувача та відділу ДВС, дослідивши матеріали виконавчого провадження № 61787491, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення. затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 61787491 з примусового виконання наказу, виданого 11.03.2020 Господарським судом Черкаської області на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2019 по справі № 925/52/18 за позовом Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами ч.7 ст.26 Закону у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що вій виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Ч.5 ст.56 Закону визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, па яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) налається сторонам виконавчого провадження.

Ч.9 ст.56 Закону передбачає, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Порядок опису майна та передачі його на зберігання також визначено у пункті 10 розділу VIII Інструкції, згідно з яким після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби. виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі. - паспортні дані. її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна. попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид. обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Так, за результатами опису предмета іпотеки вказано у виконавчому документів по виконавчому провадженню № 61787491 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна від 18.06.2020 враховуючи норми чинного законодавства.

Скаржник стверджує, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги пункту 10 Розділу VIII Інструкції та частини п`ятої статті 56 Закону, а саме: не зазначені відмінні ознаки майна в оскаржуваній постанові.

Суд вважає такі твердження скаржника безпідставними з огляду на наступне.

У висновках постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 904/1069/18 зазначено, що не визначення виконавцем у постанові про арешт та опис майна боржника інформації щодо площі коленого приміщення, які є складовою нерухомого майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця порушено права чи свободи боржника.

Законом не передбачено обов`язкове проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису, та проведення виконавцем опису майна боржника за відсутності боржника без доступу до приміщення не є перешкодою для проведення опису.

Судом досліджено, що в оскаржуваній постанові державним виконавцем вказані: назва кожного описаного об`єкта, місце розташування, площа, реєстраційний номер та інші дані за якими можливо ідентифікувати дане майно.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем дотримані вимоги Закону щодо опису майна, оскільки в оскаржуваній постанові містяться всі необхідні ідентифікуючі ознаки майна, а посилання скаржника на те, що не відображення жодних індивідуальних ознак майна суперечить нормам Закону с безпідставним та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За правилами частини другої статті 22 Закону присутність понятих є обов`язковою у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача. яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Частиною третьої статті 22 Закону визначено, що понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що через відсутність боржника, відповідно до положень ст.22 Закону, виконавчі дії проводились у присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, та які своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні. Отже, твердження скаржника щодо порушення Закону зі сторони державного виконавця, який не зазначив у оскаржуваній постанові паспортних даних понятих є безпідставними, оскільки Закон такого обов`язку не передбачає.

Також, посилання скаржника про відсутність у постанові державного виконавця відомостей про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність зберігана за розтрату, відчуження. приховування, підміну, пошкодження чи знищення описаного майна, а також відсутність зауважень або заяви стягувача. боржника чи осіб, що були присутні при описі не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності.

Щодо відмови державному виконавцю у відвіданні території підприємства через карантинні обмеження, то суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова № 392) на період дії карантину забороняється:

- перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

- перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи ЇЇ спеціальний статус тощо.

Крім того, згідно пункту 4 Постанови № 392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів, визначених цією постановою. Рішення про послаблення протиепідемічних заходів переглядається не рідше одного разу на сім днів з урахуванням результатів оцінки поточної епідемічної ситуації в регіоні.

Так, відповідно до пункту 3 рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Черкаської обласної державної адміністрації (протокол засідання № 26 від 21.05.2020 додається) було послаблено протиепідемічні заходи на території Черкаської області з 22 травня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».

Отже, на час проведення опису майна карантинні заходи в тому вигляді, в яких їх було запроваджено відсутні, наявні лише певні протиепідемічні заходи, що мають профілактичну мету та не перешкоджають проведенню виконавчих дій.

Враховуючи, що Постанова № 392 не містить прямих норм щодо заборони перебування в громадських будинках і спорудах сторонніми особами, і те, що на день розгляду справи карантинні заходи у Черкаській області було значно послаблено, свідчить лише про те, що боржник своїми діями лише ускладнює виконання рішення.

Суд враховує, що положеннями ст.19 Закону передбачено права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, зокрема і боржника, які серед іншого, полягають у тому, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

За приписами п.5 ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи. проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

П.1 ч.5 ст.19 Закону визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлює чи ускладнює виконання рішень.

Відповідно до ч.8 ст.19 Закону, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Зокрема, про перешкоди, які боржник чинив державному виконавцю шляхом недопущення останнього до об`єктів нерухомого майна, державним виконавцем був складений відповідний акт. Відтак, доводи скаржника щодо підстав, згідно яких було відмовлено державному виконавцю у відвіданні території підприємства є безпідставними.

Твердження скаржника щодо порушення державним виконавцем прав товариства суд оціню критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаржник у скарзі стверджує про те, що державний виконавець не повідомив його, що 18.06.2020 планується проведення опису майна боржника, чим допустив порушення прав ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП.

Суд вважає, що посилання боржника на незаконність постанови на тій підставі, що він не приймав участь при описі та арешті майна є необгрунтованим та не є підставою для скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкова участь боржника або його представника при проведенні виконавчої дії щодо опису та арешту майна не вимагається, а є лише його правом, яке боржник може реалізувати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що державний виконавець під час вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника керувався нормами Закону та Інструкції, а посилання і твердження скаржника на порушення його прав в рамках виконавчого провадження, а наведені ним у скарзі є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджуються відповідними доказами.

З огляду на викладене, скарга на дії державного виконавця є необгрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувана, який проходить таку військову службу:

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію. запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення:

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру

підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень. передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення. що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані па врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". ЇЇ дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртранегаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову нергію,

транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене па території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що жодним пунктом статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено зупинення вчинення виконавчих дій, які вказані у скарзі боржником. А тому у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, (ч. 2 ст. 18 ГПК України).

Таким чином, законодавство передбачає обов`язковість виконання рішення всіма особами приватного та публічного права у порядок та спосіб визначеним законом, крім випадків коли законодавство встановлює обмеження.

Суд бере до уваги те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено підстав надання суду повноважень для зупинення реалізації майна чи зупинення вчинення виконавчих дій.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №910/11364/17.

Таким чином, доводи щодо порушення державним виконавцем прав і інтересів скаржника суд оцінює критично, оскільки боржником не вказані (не конкретизовані), які саме його права та інтереси були порушені. А оскільки суд не ухвалював рішення, на підставі якого видано виконавчий документ про зупинення стягнення, то застосування пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається боржник, є недоцільним та суперечить вимогам Закону.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, вчинені в межах повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз – РП" на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є безпідставною і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз – РП" № 49 від 09.07.2020 на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І. Довгань