Рішення № 94393717, 15.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Справа № 925/561/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Лук`яненко Г.О. - адвокат,

від першого відповідача - Лисенко В.О. - адвокат,

від другого відповідача - представник не з`явився,

від третьої особи - Сілко О.І. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго",

м. Сміла,Черкаської області

до 1. акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", м. Київ;

2. товариства з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест",

м. Сміла,Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Смілянської міської ради, м. Сміла, Черкаської області

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариства з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест" про визнання недійсним договору №14/3519/18 від 26 грудня 2018 року про переведення боргу укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 09 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 липня 2020 року відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 06 серпня 2020 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Смілянську міську раду.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 серпня 2020 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 17 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання на 05 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 05 листопада 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 листопада 2020 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 02 грудня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2020 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 15 січня 2021 року.

Другий відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірний договір про переведення боргу вчинений позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

При цьому позивач вказував, що тяжкими обставинами, які зумовили укладання договору були: зрив початку опалювального періоду 2018-2019 років у місті Сміла; наслідки відсутності тепла та визнання ситуації по м. Сміла надзвичайною подією; несанкціонований відбір природного газу комунальним підприємством після 15 листопада 2018 року.

Щодо вкрай невигідних умов позивач вказував на те, що спірний правочин може завдати шкоди комунальному підприємству, оскільки сума грошових коштів в розмірі 8 676 326,66 грн., яку повинне сплатити комунальне підприємство, становить 98,4% його статутного капіталу та не забезпечена ніякими гарантіями власника (Смілянської міської ради).

Згідно з фінансовим звітом за 2017 рік вартість активів комунального підприємства становить 17 695,3 тис. грн. Предметом спірного договору є переведення боргу на комунальне підприємство у сумі 8 676 326,66 грн., що становить 49,03 відсотків вартості активів комунального підприємства.

Пунктом 2.5 Статуту визначено, що власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.

Тож позивач вказував, що оскільки сума переданих зобов`язань перевищує більше 25 відсотків вартості активів комунального підприємства, то вчинення такого правочину потребувало отримання рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання від органу, до сфери управління якого належить підприємство, а саме - Смілянської міської ради.

Згоди власника (Смілянської міської ради) на вчинення значного правочину - в даному випадку договору №14/3519/18 від 26 грудня 2018 року про переведення боргу 8 676 326,66 грн. не було.

Укладання спірного договору не передбачено й фінансовим планом комунального підприємства на 2018 рік, а тому суперечить підпункту 6.1.5. пункту 6.1. Статуту, яким визначено, що для реалізації мети, зазначеної в статті 3 цього Статуту підприємство має право здійснювати економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженому в порядку встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств".

Комунальному підприємству не було передано всіх первинних документів, які стосуються предмету договору, що ставить під сумнів достовірність та підтвердження визначеного договором боргу в сумі 8 676 326,66 грн.

Оскільки не відомі порядок і умови сплати заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36 між первісним боржником та НАК "Нафтогаз України", то для позивача неможливим є виконання пункту 3.2. спірного договору, яким передбачено, що новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі 8 676 326,66 грн. в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №867 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).

Положенням не передбачено право НАК "Нафтогаз України" вимагати укладення договорів про переведення боргу від попередніх споживачів газу як обов`язкової передумови постачання природного газу виробникам теплової енергії. Передбачений Положенням обов`язок НАК "Нафтогаз України" продавати і постачати природний газ не ставиться в залежність від укладення чи неукладення з виробником теплової енергії такого роду договорів.

Окрім того, відповідно до абзацу 13 пункту 11 пункту Положення у разі наявності у виробника теплової та електричної енергії боргових зобов`язань перед НАК "Нафтогаз України" з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли до дати прийняття об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, в управління управителем, погашення зазначених боргових зобов`язань здійснюється управителем за рахунок коштів, одержаних від погашення дебіторської заборгованості, що належала власнику (користувачу) майна об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, на дату прийняття його в управління управителем.

Всупереч абзацу 13 пункту 11 пункту Положення, переведений за оспорюваним договором на комунальне підприємство борг (кредиторська заборгованість ТОВ "Сміла Енергоінвест" перед НАК "Нафтогаз України") не забезпечений дебіторською заборгованістю, про яку йдеться в зазначеній нормі Положення.

Комунальному підприємству від ТОВ "Сміла Енергоінвест" не передано право вимоги боргових зобов`язань до споживачів теплової енергії, виробленої за рахунок спожитого природного газу від НАК "Нафтогаз України". Внаслідок чого ТОВ "Сміла Енергоінвест" залишилося власником прав вимоги до споживачів теплової енергії, а комунальне підприємство лише несе тягар боргових зобов`язань перед НАК "Нафтогаз України", що призводить до збитковості та доведення до банкрутства підприємства.

В суму переведеної заборгованості за спірним договором було також включено суми судового збору та судових витрат - 32 463,55 грн.; 15 017,81 грн.; 37 450,04 грн., стягнутих судовими рішеннями по справах №№925/987/13; 925/1952/14; 925/1814/15 відповідно.

Однак, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 905/2797/17 (пункти 19, 31) судовий збір є складовою заборгованості, що виникла виключно на підставі рішення суду і не стосується договірного зобов`язання, а, отже, і можливість їх передачі лише договірним шляхом неможливо.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що 26 грудня 2018 року між сторонами було укладено договір №14/3519/18 про переведення боргу.

Водночас, 26 грудня 2018 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №182/5/1730-РЗ.

Вказаний договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ було укладено за погодженням з Смілянською міською радою, що підтверджується наявністю підпису представника Смілянської міської ради, скріпленого печаткою, на останньому аркуші договору про реструктуризацію заборгованості.

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 і 2 договору, становить 2 929 742,16 гривень.

Реструктуризація заборгованості боржника здійснюється за погодження з Смілянською міською радою.

Орган, що погоджує договір (далі - гарант), гарантує виконання боржником зобов`язань за договором на суму заборгованості, що підлягає реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету). Відповідальність гаранта перед кредитором обмежується сумою заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету), яка становить 2 929 742,16 грн. (п.п. 10 та 11 договору реструктуризації).

Також 26 грудня 2018 року між Смілянською міською радою (далі - гарант), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - бенефіціар) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (далі - принципал) було укладено договір про надання місцевої гарантії від 26 грудня 2018 року № 182/5/1730-МГ.

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання гарантії гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 182/5/1730-РЗ від 26 грудня 2018 року між принципалом і бенефіціаром.

Гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводить за рахунок видатків державного бюджету (п. 1.3. договору про надання гарантії).

Надана в межах цього договору гарантія є безвідкличною та безумовною (п. 1.5. договір про надання гарантії).

Сума і валюта гарантії 2 929 742,16 гривень. Строк дії гарантії дорівнює 5 років та 2 місяці з моменту укладення даного договору (п.п. 2.1. та 2.2. договору про надання гарантії).

Отже, договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ укладались за погодженням з власником позивача - Смілянською міською радою. Договори про надання місцевої гарантії є тристоронніми, і міська рада виступає гарантом виконання зобов`язань КП "Смілакомунтеплоенерго" перед НАК "Нафтогаз України" за такими договорами.

Зі змісту оскаржуваного договору, договору реструктуризації та договору про надання гарантії вбачається, що від імені КП "Смілакомунтеплоенерго" вказані договори було підписано виконуючим обов`язки директора Тисленком Ігорем Вікторовичем .

Тисленко Ігор Вікторович виконував обов`язки директора КП "Смілакомунтеплоенерго" на підставі діючого (та не скасованого) у певний період розпорядження власника підприємства - Смілянської міської ради.

Також перший відповідач зазначав, що 26 грудня 2018 року між тими ж сторонами було укладено ще десять договорів переведення боргу, чотири договори реструктуризації заборгованості та чотири договори про надання гарантії, копії яких додані до даного відзиву.

З 27 грудня 2018 року до сьогодні КП "Смілакомунтеплоенерго" здійснює розрахунки за договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.

Також перший відповідач вказував, що наявність укладеного між позивачем та першим відповідачем оскаржуваного договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

За змістом позовної заяви позивач стверджує, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам ч. 3 ст. 73-2 ГК України про необхідність попереднього отримання рішення органу, до сфери управління якого належить позивач, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом договору, становить більше 25 відсотків вартості активів підприємства, за даними його останньої річної фінансової звітності.

Водночас, на думку першого відповідача, вказані аргументи позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ч. 3 ст. 73-2 ГК України, яка регулює питання діяльності державного унітарного підприємства, не може бути застосована до правовідносин між позивачем та першим відповідачем з огляду на те, що норма ч. 10 ст. 78 ГК України містить посилання на державне комерційне підприємство.

Перший відповідач вважає, що Смілянська міська рада, погоджуючи договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ, а також виступаючи гарантом виконання договору реструктуризації, була обізнана про зміст та умови оскаржуваного договору переведення боргу та погодила його.

Надаючи повноваження в.о. директора Тисленку І.В., Смілянська міська рада не обмежувала останнього на укладання будь-яких угод, діяла виключно в інтересах територіальної громади щодо надання житлово-комунальних послуг у період опалювального сезону 2018-2019 років.

Позивач схвалив та прийняв оскаржуваний договір до виконання.

Зокрема, позивачем було вчинено дії, які свідчать про схвалення оскаржуваного договору, а саме:

укладено договір реструктуризації заборгованості за природний газ від 26 грудня 2018 року №182/5/1730-РЗ;

укладено договір про надання місцевої гарантії від 26 грудня 2018 року № 182/5/1730-МГ;

проведено звіряння взаєморозрахунків;

здійснено оплату за договором реструктуризації заборгованості за природний газ від 26 грудня 2018 року №182/5/1730-РЗ.

Діючим законодавством України не зобов`язано позивача укладати договір постачання природного газу виключно з НАК "Нафтогаз України", навпаки законодавством закріплено принцип вільного вибору постачальника природного газу та вільної добросовісної конкуренції, а також можливість укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником.

З огляду на викладене, позивач з метою недопущення зриву опалювального сезону 2018-2019 мав право та можливість укласти договори постачання з будь-яким постачальником природного газу, який здійснює свою діяльність на ринку природного газу.

Таким чином доводи позивача про те, що оскаржуваний договір був єдиним засобом для відновлення теплопостачання у м. Сміла у 2018 році, з огляду на що, на думку позивача, такий договір було укладено на вкрай невигідних умовах, є безпідставними та помилковими.

Позивачем не було доведено існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими вимоги ст. 233 ЦК України пов`язують недійсність правочину, не надано й суду жодних належних та допустимих доказів неможливості укладення договору купівлі-продажу природного газу з іншим постачальником.

За змістом позовної заяви позивач зазначає, що комунальному підприємству на виконання п. 3.3. спірного договору не було передано всіх первинних документів, які стосуються предмету договору, що ставить під сумнів достовірність та підтвердження визначеного договором боргу в сумі 8 676 326,66 грн.

Зазначений аргумент позивача, на думку першого відповідача, також є безпідставним, недоведеним належними доказами, оскільки факт укладення оскаржуваного договору свідчить про обізнаність, погодження та прийняття до виконання позивачем умов договору вцілому. Позивачем не доведено факту невиконання з боку первісного боржника обов`язку, передбаченого пунктом 3.3. оскаржуваного договору, а також не надано доказів вчинення позивачем дій щодо отримання документів, передбачених пунктом 3.3. оскаржуваного договору від первісного боржника або кредитора. Навіть якщо припустити, що позивачем не було отримано документів передбачених пунктом 3.3. оскаржуваного договору, це не є підставою для невиконання зобов`язань за договором переведення боргу, а також не є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Між позивачем та компанією було проведено звіряння розрахунків за договором про реструктуризацію заборгованості від 26 грудня 2018 року № 182/5/1730-РЗ за результатом якого встановлено наявність заборгованості позивача перед НАК "Нафтогаз України" у розмірі 8 676 326,66 грн., що підтверджується копією акту звіряння розрахунків (додаток № 1 до договору реструктуризації).

Також сума боргу у розмірі 8 676 326,66 грн. підтверджується сальдо, операціями, актами приймання-передачі природного газу, банківськими виписками, копії яких додані до даного відзиву.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Таким чином питання правонаступництва у сфері теплопостачання чітко врегульовано нормами статті 22 Закону України "Про теплопостачання", та не потребує додаткового включення до змісту Положення.

Щодо посилань позивача на приписи абз. 13 п. 11 Положення перший відповідач вказував наступне:

Відповідно до абз. 13 п. 11 Положення у разі наявності у виробника теплової та електричної енергії боргових зобов`язань перед НАК "Нафтогаз України" з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли до дати прийняття об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, в управління управителем, погашення зазначених боргових зобов`язань здійснюється управителем за рахунок коштів, одержаних від погашення дебіторської заборгованості, що належала власнику (користувачу) майна об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, на дату прийняття його в управління управителем. У разі припинення управління відповідно до ч.8 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" або зміни його умов, що пов`язані із зміною особи управителя, законний власник об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, або суб`єкт господарювання, якому переходить в користування (власність) об`єкт, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, стає правонаступником за борговими зобов`язаннями перед НАК "Нафтогаз України".

В розумінні ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

При цьому, позивачем не додано до матеріалів справи доказів набуття права управління активами, як й не надано доказів набуття статусу Управителя майном в розумінні Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що виключає можливість застосування абз. 13 п. 11 Положення.

В зв`язку з чим перший відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У своїй відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами першого відповідача щодо правомірності укладення оспорюваного правочину, оскільки Смілянською міською радою рішень, як до дня підписання так після дня підписання оскаржуваного договору та договору реструктуризації, щодо виконання зобов`язань КП "Смілакомунтеплоенерго" за договором про реструктуризацію заборгованості та виступу гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації - не приймалося.

Рішення Смілянської міської ради від 09 листопада 2018 року №80-2/VІІ "Про надання гарантії Смілянської міської ради ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стосується договорів постачання природного газу. Гарантія надається на строк дії договорів, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань за договорами. Дане рішення не містить жодного слова "реструктуризація", в ньому не зазначено суму, яка підлягала б до реструктуризації та на яку повинна надаватися гарантія по виконанню такого зобов`язання міською радою.

Смілянська міська рада не уповноважувала секретаря Смілянської міської ради на вчинення правочинів по реструктуризації боргу комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" та не уповноважувала його виступити гарантом по виконанню Смілянською міською радою зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України".

В листі від 20 серпня 2018 року за №26-5283/1.2-18 перший відповідач висловлює свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об`єктів КП "Смілакомунтеплоенерго" після підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ "Сміла Енергоінвест" на КП "Смілакомунтеплоенерго".

Умови спірного договору не передбачають погодження між первісним та новим боржником умов переведення боргу, та будь-якої компенсації переданих боргів зі сторони ТОВ "Сміла Енергоінвест", що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19 жовтня 2018 року.

Договір було укладено в зв`язку з необхідністю подальшого сталого функціонування соціально-значимих об`єктів міста Сміли, що опинилось в залежності від монопольного становища АТ НАК "Нафтогаз України", який ухилився від укладання договорів на постачання природного газу, а спірний договір переведення боргу був підписаний з метою захисту прав споживачів та сталого проходження опалювального сезону 2018/2019 років.

Тобто укладення договору про переведення боргу відбулось проти волі позивача, під тиском тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах.

Позивач вважає, що оспорюваний договір про переведення боргу є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такий, що суперечить нормам актів цивільного законодавства, а саме вимогам ч. 3 ст. 73-2, ч. 5 ст. 75 ГК України.

Договір про переведення боргу підписано керівником КП "Смілакомунтеплоенерго" без погодження з Смілянською міською радою, як власником майна та фактично направлений на відчуження майна комунального підприємства на суму прийнятого зобов`язання.

Сума зобов`язань за договором про переведення боргу перевищує 25 відсотків вартості активів, а тому воно могло бути вчинене виключно у разі отримання рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання від органу, до сфери управління якого належить підприємство.

Перший відповідач не спростував доводи позивача про відсутність погодження Смілянської міської ради оскаржуваного договору.

Договори реструктуризації боргу та надання місцевої гарантії не є предметом спору у даній справі.

Позивач вказував, що починаючи з вересня 2018 року комунальне підприємство зверталося до газовидобувних та газопостачальних компаній про укладення договорів на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, однак жодне підприємство не надало відповіді на такі звернення.

Зважаючи на відсутність відповідей від газопостачальних компаній, в тому числі АТ "НАК "Нафтогаз України" комунальне підприємство звернулося до суду про визнання договорів на постачання природного газу укладеними з гарантованим постачальником, який не мав права відмовляти в їх укладенні виробникам теплової енергії для такої категорії споживачів як населення та бюджетні організації (судові справи №910/15755/18, №910/16269/18).

Саме з метою захисту прав споживачів, а також надання теплової енергії населенню та постачання тепла до соціально-значущих об`єктів, задля уникнення знищення тепловиробничого обладнання, зі сторони КП "Смілакомунтеплоенерго" було підписано договори про переведення боргу від 26 грудня 2018 року на загальну суму 85 млн. грн.

У запереченні на відповідь на відзив перший відповідач зазначав, зокрема, що посилання позивача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №717-р, яке визнано протиправним та нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року по справі №640/5884/19 в частині положень пункту 1 є безпідставним та необґрунтованим.

Решта доводів першого відповідача аналогічні доводам, що вказані у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених письмових поясненнях.

Так, у своїх письмових поясненнях Смілянська міська рада вказувала, що органом, який здійснює управління майном комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" є Смілянська міська рада.

Смілянською міською радою рішень на погодження дій по укладенню комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" будь-яких договорів переведення боргу від інших боржників на протязі 2018-2019 років не приймалося.

Рішення Смілянської міської ради від 09 листопада 2018 року №80-2/VІІ, на яке посилається перший відповідач стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов`язань по договорами постачання природного газу між комунальним підприємством і першим відповідачем, що й зазначено у пункті 1 даного рішення, і ніяк не стосується спірного договору.

Згідно ч.4 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Пункт 9 форми Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №222, передбачає зазначення в такому договорі рішення органу місцевого самоврядування про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов`язань боржника.

Отже, в розумінні вказаних норм, для забезпечення виконання зобов`язань комунального підприємства, перед тим як укладати договір про реструктуризацію заборгованості, необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування - в даному випадку Смілянської міської ради.

Твердження першого відповідача про "погодження Смілянської міської ради" є помилковим та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест".

В судовому засіданні, яке відбулося 15 січня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/561/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача та третьої особи, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Під час розгляду справи судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" було укладено договір купівлі - продажу природного газу №12/1127-БО-36 з додатковими угодами, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (т.1, а.с. 122-127).

Покупець отримав у постачальника природний газ згідно з актами приймання-передачі, проте у визначений договором строк повністю за нього не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24 жовтня 2018 року №357 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 у м. Сміла" вирішено теплопостачальним організаціям міста розпочати у м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 з 25 жовтня 2018 року, в першу чергу забезпечити подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам (т.1 а.с. 29).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" необхідно, зокрема, укласти до 15 жовтня 2018 року договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357 та принципу недискримінації.

З метою своєчасного початку опалювального сезону 2018-2019 років та відповідно до вказаних нормативних актів позивач звернувся до НАК "Нафтогаз України" щодо укладення договору на постачання природного газу (листи від 25 липня 2018 року №983 та 16 листопада 2018 року №1420 (т.І, а.с.24-27).

Перший відповідач висловив свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об`єктів КП "Смілакомунтеплоенерго" після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії КП "Смілакомунтеплоенерго" (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14 грудня 2017 року у справі №925/459/17); підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ "Сміла Енергоінвест" на комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" на виконання вимог ст.22 Закону України "Про теплопостачання" (лист від 20 серпня 2018 року №26-5283/1.2-18) (т.1, а.с. 28).

При цьому судом було враховано, що 05 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (сторона 1), комунальним підприємством "ВодГео" (сторона 2), комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (сторона 3) та державним підприємством "Агентство розвитку житлово-комунального господарства" (сторона 4), було укладено договір про спільну діяльність, яким врегульовано спільну діяльність сторін без створення юридичної особи для досягнення мети, що не суперечить законодавству - п. 1.1. договору.

Додаток №3 до договору про спільну діяльність від 05 травня 2010 року містив опис майна КП "Смілакомунтеплоенерго", що підлягало передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" для виробництва теплової енергії.

Рішенням виконкому Смілянської міської ради №651 від 20 жовтня 2010 року ТОВ "Сміла Енергоінвест" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у м. Сміла.

Даний факт було встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи №925/459/17.

Тобто, ТОВ "Сміла Енергоінвест" з 20 жовтня 2010 року стало суб`єктом господарювання, що здійснювало виробництво теплової енергії для надання житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у м. Сміла.

Згідно із Законом України від 15 березня 2012 року №4521-VI ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" було доповнено ч.3 наступного змісту: "У разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним)".

Дана норма набрала чинності 08 квітня 2012 року.

Проте, ні Смілянська міська рада, ні КП "Смілакомунтеплоенерго" укладаючи договір у 2010 році та визнаючи ТОВ "Сміла Енергоінвест" виконавцем житлово-комунальних послуг і передаючи останньому майновий комплекс для вироблення та постачання теплової енергії не могли передбачити, що у 2012 році законодавцем буде передбачено спеціальне правонаступництво (шляхом переведення на нового суб`єкта боргів, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував майно) на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Норми Закону України "Про внесення змін до ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не містять положень щодо їх поширення на угоди, укладені до набрання чинності цим законом, а їх застосування, по суті призводить до слідування (правонаступництва) тільки боргових зобов`язань за майном (комплексом з вироблення теплової енергії).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію , що з моменту набрання положеннями ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" чинності (квітень 2012 року) право територіальної громади на розпорядження (в тому числі, шляхом передачі в управління іншій особі) належним їй майном стало обмеженим в частині необхідності покладення на будь-якого нового управителя додаткового обтяження (боргових зобов`язань попереднього управителя комплексу), а також про те, що застосування до відповідних правовідносин норми, яка покладає на наступного користувача цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії боргових зобов`язань попереднього користувача призводить як до зменшення вартості такого цілісного майнового комплексу, так і до значного обмеження прав власника такого комплексу, оскільки, реалізуючи своє право власності в майбутньому, такий власник є обмеженим через покладення нормою закону на будь-якого користувача належного йому майна обов`язку відповідати за борги іншої особи. При цьому Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів про те, що у такому випадку положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" мають індивідуальний та надмірний тягар.

Зокрема, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 910/5082/18, а також від 25 лютого 2020 року у справі №910/2615/18.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2017 року зі справи №925/459/17 розірвано з моменту набрання рішенням законної сили договір про спільну діяльність від 05 травня 2010 року №47-2V, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2017 року рішення суду від 06 липня 2017 року скасовано а в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2017 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2017 року. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2017 року - залишено без змін.

Після розірвання договору в судовому порядку та повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії, комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" стало виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у м. Сміла.

Проте, здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" призводить до покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснював господарську діяльність самостійно та на власний ризик, тоді як держава відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене поширення положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до цих правовідносин суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23 травня 2019 року у справі № 910/31608/15.

Також судом було враховано, що 15 листопада 2018 року на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України П.О.Порошенка з питання "Про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов`язаною із відсутністю теплопостачання" було вирішено рекомендувати НАК "Нафтогаз України" разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і невідкладно укласти необхідні договори та про виконання доповісти Президентові України до 21 години 15 листопада 2018 року, що підтверджується протоколом №9 (т.1 а.с. 34).

У зв`язку з неукладенням договору на постачання газу між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", у листопаді 2018 року останнє скористалося бездоговірним відбором газу, внаслідок чого ПАТ "Черкасигаз" нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 року 30 971 059,20 грн. за послуги балансування (т.1 а.с. 36).

26 грудня 2018 року між НАК "Нафтогаз України" (кредитор), товариством з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест" (первісний боржник) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (новий боржник), в особі в.о. директора Тисленка І.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір про переведення боргу №14/3519/18, за умовами якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні (т.1, а.с. 18).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 8 676 326,66 грн., у тому числі:

- 2 929 742,16 грн. основний борг;

- 392 979,63 грн. пені, 87 328,81 грн. 3% річних, 17 244,28 інфляційних втрат та 32 463,55 грн. судового збору згідно з рішенням суду у справі №925/987/13;

- 121 068,30 грн. пені, 238 499,86 грн. 3% річних, 778 035,17 інфляційних втрат та 15 017,81 грн. судових витрат згідно з рішенням суду у справі №925/1952/14;

- 196 763,49 грн. 3% річних, 3 829 733,56 інфляційних втрат та 37 450,04 грн. судового збору згідно з рішенням суду у справі №925/1814/15.

У Розділі 3 договору встановлено обов`язки сторін, зокрема:

відповідно до п. 3.2 договору новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36;

відповідно до пункту 3.3 договору первісний боржник зобов`язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36.

Відповідно до пункту 6.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

26 грудня 2018 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №182/5/1730-РЗ, за умовами якого сторони домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року згідно з договором про переведення боргу від 26 грудня 2018 року №14/3519/18, за яким боржник прийняв на себе борг ТОВ "Сміла Енергоінвест" за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 24 жовтня 2012 року №12/1127-БО-36 (далі-заборгованість), шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення (т.1, а.с. 133-137).

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1 і 2 договору, становить 2 929 742,16 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною (п. 3 договору реструктуризації).

За договором реструктуризації боржник зобов`язався виплатити в повному обсязі заборгованість, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця (п. 4 договору реструктуризації).

Реструктуризація заборгованості боржника узгоджена з Смілянською міською радою Черкаського району, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення про виконання зобов`язань боржника від 09 листопада 2018 року №80-2/VII (пункт 9 договору реструктуризації).

Орган, що погоджує договір (далі - гарант), гарантує виконання боржником зобов`язань за договором на суму заборгованості, що підлягає реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету). Відповідальність гаранта перед кредитором обмежується сумою заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету), яка становить 2 929 742 грн. (пункти 10 та 11 договору реструктуризації).

Також 26 грудня 2018 року між Смілянською міською радою (гарант), НАК "Нафтогаз України" (бенефіціар) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (принципал) укладено договір про надання місцевої гарантії №182/5/1730-МГ, за умовами якого гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №182/5/1730-РЗ від 26 грудня 2018 року між принципалом і бенефіціаром (т.1, а.с. 139-144).

Гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводить за рахунок видатків державного бюджету (п. 1.3 договору про надання гарантії).

Надана в межах цього договору Гарантія є безвідкличною та безумовною (п. 1.5. договору про надання гарантії).

Сума і валюта гарантії 2 929 742,16 грн. Строк дії гарантії дорівнює 5 років та 2 місяці з моменту укладення даного договору (п.п. 2.1. та 2.2. договору про надання гарантії).

Гарантія надається шляхом укладення сторонами цього договору та набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами (пункт 2.4. договору про надання гарантії).

Для визнання правочину таким, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах необхідно встановити, що при його вчиненні особа не мала відповідної волі, оскільки її формування здійснюється за таких обставин, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Під тяжкими обставинами необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину.

Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги. Однак для кваліфікації правочину за статтею 233 ЦК України необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов: такий правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Згідно з п. 3.1. Статуту позивача підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу підприємства.

Предметом діяльності підприємства згідно з пунктом 3.2 Статуту, зокрема, є постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.

Відповідно до п. 4.2. Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до цілей цього статуту. Будь-яке відчуження майна здійснюється лише з дозволу власника та в порядку, який встановлений власником. Передача майна в будь-яке строкове володіння здійснюється за погодженням з власником.

Відповідно до пункту 2.4. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.

Згідно з пунктами 6.1.1., 6.1.5 Статуту підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств".

При цьому згідно з п. 6.2.1. Статуту позивач зобов`язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.

Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).

Згідно з пунктом 5.1. Статуту позивача, для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майнових внесків Засновника створюється статутний капітал у розмірі 8 813 220,00 грн. (вісім мільйонів вісімсот тринадцять тисяч двісті двадцять гривень).

Позивач зазначає, що спірний правочин може завдати шкоди комунальному підприємству, оскільки сума 8 676 326,16 грн., яку повинне сплатити комунальне підприємство, становить 98,4% його статутного капіталу.

Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік вартість активів комунального підприємства становить 17 695,3 тис. грн. Предметом оспорюваного договору є переведення боргу на комунальне підприємство у сумі 8 676 326,16 грн., що становить 49,03 відсотків вартості активів комунального підприємства.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24 жовтня 2018 року №357 вирішено, що теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 р.р. з 25 жовтня 2018 року та в першу чергу забезпечити подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та начальним установам (т.1, а.с. 29).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12 листопада 2018 року №393 вирішено тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти міста у зв`язку із відсутністю постачання теплової енергії (т.1, а.с. 30).

В даному випадку суд погоджується з доводами позивача, що в процесі переговорів про укладання між сторонами договору на постачання газу та зволікаючи з його підписанням, вже навіть після засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України П.О.Порошенка (15 листопада 2018 року), ПАТ "НАК "Нафтогаз України" висувало невигідні для комунального підприємства вимоги, а саме переведення боргів від попереднього постачальника тепла в м. Сміла - ТОВ "Сміла Енергоінвест" на комунальне підприємство, з посиланням при цьому на ст.22 Закону України "Про теплопостачання".

Низький температурний режим, який підтверджується довідками метеорологічної станції м. Сміла (т.1, а.с. 32-33) та снігопади на початку листопада 2018 року разом з відсутністю тепла в приміщеннях стали причиною визнання Смілянською міською радою ситуації, що склалася в місті Сміла, надзвичайною подією. Це відображено у протоколі позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13 листопада 2018 року №28 (т.1, а.с. 35).

Членами комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради вирішено, щоб КП "Смілакомунтеплоенерго" прийняло природний газ в обсягах необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 р.р. та розпочало подачу теплоносія споживачам у повному обсязі.

16 листопада 2018 року комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулося до НАК "Нафтогаз України" із листом №1420 щодо укладання договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон - 2018-2019 р.р. (т.1, а.с. 26).

Однак, незважаючи на те, що Комісією рекомендовано було ПАТ "НАК "Нафтогаз України" разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно укласти необхідні договори та доповісти Президентові України до 21 години 15 листопада 2018 року, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" уклало з КП "Смілакомунтеплоенерго" договори постачання природного газу лише після укладення спірного договору про переведення боргу ТОВ "Сміла Енергоінвест".

Вказані дії першого відповідача, за твердженням позивача, призвели до несанкціонованого відбору газу позивачем у листопаді 2018 року, тому за відсутності укладеного договору на постачання природного газу з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідно підтвердженого останнім обсягу газу, ПАТ "Черкасигаз" нарахував комунальному підприємству небаланс за листопад 2018 року в сумі 30 971 059,20 грн. (т.1, а.с. 36).

При цьому слід зазначити, що після прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 03 жовтня 2018 року за №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин) позивач мав законні сподівання (очікування), що він без будь-яких дискримінаційних чи невигідних для себе умов зможе укласти договір до 15 жовтня 2018 року на постачання газу саме з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не з іншим постачальником, з дотриманням вимог примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357.

Наведене розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №717-р, в частині положень пункту 1 було визнано протиправним та нечинним лише 25 червня 2020 року, після розгляду справи №640/5884/19 Шостим апеляційним адміністративним судом.

Проте, перед опалювальним сезоном 2018-2019 р.р. позивач цього не міг передбачити.

Отже, забезпечення опалювального сезону 2018/2019 опинилось у залежності виключно від дій та становища НАК "Нафтогаз України" щодо укладання договорів на постачання природного газу з КП "Смілакомунтеплоенерго".

Відповідно до п.п. 1 п. 3 "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №867 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), на ПАТ НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).

Абзацом 13 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19 жовтня 2018 року передбачається, що у разі наявності у виробника теплової та електричної енергії боргових зобов`язань перед НАК "Нафтогаз України" з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли до дати прийняття об`єктів, на яких здійснювалося виробництво теплової та електричної енергії, в управління управителем, погашення зазначених боргових зобов`язань здійснюється управителем за рахунок коштів, одержаних від погашення дебіторської заборгованості, що належала власнику (користувачу) майна об`єкта, на якому здійснюється виробництво теплової та електричної енергії, на дату прийняття його в управління управителем.

За змістом спірного правочину від 26 грудня 2018 року про переведення боргу позивач прийняв на себе безумовне зобов`язання сплатити НАК "Нафтогаз України" за первісного боржника ТОВ "Сміла Енергоінвест" 8 676 326,66 грн. боргу, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором, визначеним в п. 1.1. ст. 1 цього договору.

Як вбачається з оспорюваного правочину, договір про переведення боргу від 26 грудня 2018 року, не передбачає будь-якої компенсації переданих боргів з боку ТОВ "Сміла Енергоінвест", що також суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19 жовтня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що умови оспорюваного договору не містять положень, які визначені діючими нормами законодавства щодо таких договорів та такий договір не відповідає вимогам закону.

Судом враховано, що згідно з відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності КП "Смілакомунтеплоенерго" є постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря. Тобто на позивача покладено обов`язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла.

За доводами представника позивача, КП "Смілакомунтеплоенерго" є єдиним постачальником таких послуг на м. Сміла.

У свою чергу, такий обов`язок може бути виконаний підприємством лише за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії.

Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору між постачальником та споживачем.

З метою захисту прав споживачів, а також уникнення зриву опалювального сезону 2018-2019 років, КП "Смілакомунтеплоенерго" було змушене підписати договір про переведення боргу від 26 грудня 2018 року на загальну суму 8 676 326,66 грн.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що оспорюваний договір був укладений зі сторони КП "Смілакомунтеплоенерго" на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору та договору про постачання газу на період 2018-2019 років із КП "Смілакомунтеплоенерго" наявний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

За таких обставин суд зазначає, що спірний договір переведення боргу суперечать нормам діючого законодавства, статуту підприємства та є недійсним відповідно до ст. 233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах для позивача.

Суд зазначає, що на початку опалювального сезону 2018-2019 років діяльність позивача КП "Смілакомунтеплоенерго" з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об`єктів м. Сміла опинилось в прямій залежності від позиції НАК "Нафтогаз України", яка з посиланням на ст.22 Закону України "Про теплопостачання" ухилялася від вчасного укладання договорів на постачання природного газу із позивачем.

Спірний договір про переведення боргу позивачем був підписаний з метою своєчасного початку опалювального сезону для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста та збереження функціонування його мережі опалення.

Позивач вчинив такий правочин під впливом тяжкої для нього обставини, оскільки існувала необхідність відновити теплопостачання у м. Сміла у 2018 році, про що свідчать наведені вище обставини.

Спірний правочин очевидно вчинено на вкрай невигідних для позивача умовах, про що свідчить зокрема фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік: вартість активів комунального підприємства-позивача становить 17 695,3 тис. грн., а відповідно до предмету спірного договору про переведення боргу від 26 грудня 2018 року позивач прийняв на себе безумовне зобов`язання сплатити на користь НАК "Нафтогаз України" замість первісного боржника 8 676 326,66 грн., що становить 49,03 відсотків вартості активів комунального підприємства. за даними його останньої річної фінансової звітності станом на 31 грудня 2017 року.

Позивачем вчинено такий правочин добровільно (що сторонами не заперечується).

Крім того, позивач усвідомлював, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушений був це зробити під впливом тяжкої обставини.

Надання Смілянською міською радою перед НАК "Нафтогаз України" гарантії щодо належного виконання КП "Смілакомунтеплоенерго" умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року згідно з договором про переведення боргу від 26 грудня 2018 року №14/3519/18, також не спростовує обставини укладення позивачем договору на вкрай невигідних умовах з огляду на те, що в силу положень ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваного договору вимогам частини 3 статті 732 Господарського кодексу України щодо необхідності попереднього отримання рішення органу, до сфери управління якого належить позивач, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом договору, становить більше 25 відсотків вартості активів підприємства суд зазначає наступне:

Частиною 5 статті 732 Господарського кодексу України передбачено, що значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Так, відповідно до частини 1 статті 732 Господарського кодексу України визначено, що значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.

При цьому рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (частина 3 статті 732 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 9 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Відповідач заперечує проти застосування в межах даних правовідносин приписів статті 73-2 ГК України, так як позивач є комунальним підприємством, а не державним унітарним підприємством.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Комунальне унітарне підприємство це вид підприємства, що засноване на базі відокремленої частини комунальної власності одним власником - територіальною громадою в особі компетентного органу місцевого самоврядування у розпорядчому порядку. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Комунальні підприємства, що перебувають у віданні районної чи обласної ради, становлять спільну власність територіальних громад.

Враховуючи положення абзацу першого частини десятої статті 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 (п. 8.3) з посиланням на близькі за змістом висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12.

Спірний договір є значним в розумінні статті 732 Господарського кодексу України, оскільки на позивача було переведено боргів на суму, що перевищує 25 відсотків вартості активів комунального підприємства (49,03 відсотків вартості активів).

Позивач є комунальним унітарним підприємством, що відображено в Статуті підприємства.

Проте, рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання - спірного договору про переведення боргу, Смілянською міською радою не приймалося, а тому спірний договір в даному випадку було укладено з порушенням частини 3 статті 732 Господарського кодексу України, що є самостійною підставою для визнання договору недійсним за позовом комунального підприємства.

Водночас суд відхиляє доводи позивача, що міська рада не уповноважувала директора позивача на вчинення правочинів.

Пунктом 2.5 Статуту позивача визначено, що позивач має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарчому та третейському суді. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.

Тисленко Ігор Вікторович виконував обов`язки директора КП "Смілакомунтеплоенерго" на підставі розпорядження власника підприємства - Смілянської міської ради №206-к від 11.12.2018 року.

Надаючи повноваження в.о. директора Тисленку І.В., Смілянська міська рада не обмежувала останнього на укладання будь-яких угод.

Крім того, суд вважає, що в ситуація яка склалася перед початком опалювального сезону 2018-2019 р.р. в місті Сміла міська рада, як орган місцевого самоврядування, була обізнана з вимогами відповідача про необхідність укладання договору про переведення боргу на комунальне підприємство, а тому могла ознайомитися з його умовами під час погодження договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ, а також виступаючи гарантом виконання договору реструктуризації.

При цьому слід вказати, що безпосередньо Смілянська міська рада з відповідним позовом до суду не зверталася.

Разом з тим, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже, суд дійшов висновку, що з наведених вище підстав договір №14/3519/18 від 26 грудня 2018 року про переведення боргу, що був укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" слід визнати недійсним з урахуванням положень ч. 1 ст. 233, ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують наведеного вище висновку суду та не мають значення для ухвалення рішення зі справи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №14/3519/18 від 26 грудня 2018 року про переведення боргу, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго".

3. Стягнути з акціонерною компанією "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720 на користь комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", вул. В.Чорновола, 72-а, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 33648312 - 1 051 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю "Сміла Енергоінвест", вул. Соборна, 94, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 36779078 на користь комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", вул. В.Чорновола, 72-а, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 33648312 - 1 051 грн. 0 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25 січня 2021 року.

Суддя А.В.Васянович