Рішення № 94393711, 25.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1370/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Яковенко О.О. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком - Сервіс ЛТД" (м. Черкаси) про стягнення 96 399,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 96 399,11 грн. як безпідставно утриманих коштів (в розмірі орендної плати) за користування двома земельними ділянками під нежитловими будівлями по вул. Нечуя-Левицького, 55 у м. Черкаси.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що частина боргу (38 512,89 грн.) за період з моменту формування двох земельних ділянок та реєстрації їх за позивачем (з 03.03.2020 по 12.08.2020) вже сплачена в ході розгляду справи, а решту боргу відповідач за весь спірний період сплачувати не повинен, оскільки до 03.03.2020 земельні ділянки не були об`єктами цивільних прав.

В засідання 11.01.2021 надійшла заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 38512,89 грн. боргу з підстав його сплати в ході розгляду справи та відсутності предмету спору в цій частині.

У судовому засіданні 25.01.2021 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всі документи, які подані сторонами приєднано до справи судом керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ( а.с. 17-18), номер інформаційної довідки 221587931 від 26.08.2020, на підставі договору купівлі-продажу 11/25 частин нежитлових будівель, серія та номер 1076 від 22.10.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком-Сервіс ЛТД" набуло у власність нежитлові будівлі та споруди розташовані в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55.

Дата державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно 17.03.2015, номер запису про право власності/довірчої власності: 9305000.

Рішеннями Черкаської міської ради №2-6214 та № 2-6215 від 13.08.2020 (а.с. 19,20) відповідачу надано в оренду на 49 років земельні ділянки площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028) і площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028) під нежитлові будівлі та споруди за рахунок земель Черкаської міської ради в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55.

Пунктом 2 обох рішень відповідача зобов`язано укласти з позивачем договір оренди землі на кожну ділянку та провести його державну реєстрацію, а також укласти договори про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельними ділянками з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі.

Попередньо, рішенням від 23.05.2019 № 2-4626 (а.с. 21) Черкаська міська рада припинила для ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" право користування земельною ділянкою площею 1,3427 га кадастровий номер 7110136400:05:002:0002 в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 (на якій знаходяться належні відповідачу будівлі) в зв`язку, зокрема, із відчуженням 11/25 частин нежитлових будівель за договором купівлі-продажу від 22.10.2014 № 1076 (це договір із відповідачем).

Договір оренди землі від 25.11.2005 із вказаним ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" вирішено розірвати за згодою його сторін, про що 01.07.2019 укладено угоду про повернення Черкаській міській раді земельної ділянки площею 1,3427 га кадастровий номер 7110136400:05:002:0002 в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 (а.с. 22).

Також з Витягу з ДР речових прав на нерухоме майно (а.с. 23) вбачається, що речове право оренди у ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" земельної ділянки площею 1,3427 га кадастровий номер 7110136400:05:002:0002 в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 припинено 03.07.2019.

В подальшому рішенням Черкаської міської ради від 13.12.2019 № 2-5504 (а.с. 24) погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,3427 га кадастровий номер 7110136400:05:002:0002 в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 на 4 окремі земельні ділянки з кадастровими номерами:

площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025)

площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028)

площею 0,3860 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0027)

площею 0,3457 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0026).

На перших двох земельних ділянках знаходиться в даний час нерухомість відповідача.

За доводами позивача, що не заперечено та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, договори оренди земельних ділянок в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 на ділянки з кадастровими номерами площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) та площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028) та договори про відшкодування збитків ТОВ "Телеком-Сервіс Лтд" на час звернення до суду не уклав.

У відповідності до ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно положень п. 14.1.147 Податкового Кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно чинної ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов`язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості.

Отже з моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, у попереднього власника нерухомості припиняється, а у набувача виникає обов`язок вносити плату за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

За доводами позивача, на час звернення до суду відповідач не сплачував за користування двома земельними ділянками кошти ні у вигляді орендної плати, ні у вигляді земельного податку.

Виходячи із обґрунтування позовних вимог спір не стосується стягнення збитків і тому не потребує доведення всіх чотирьох складових для їх стягнення (особа-заподіювач збитків, розмір збитків, прямий причинний зв`язок між поведінкою особи та збитками, вина особи). Для кондикційних зобов`язань відповідача (ст. 1212 ЦК України), існування яких доводить позивач, не має значення вина особи, яка без належної правової підстави зберегла в себе кошти, належні стягувачу.

Протилежні доводи та заперечення відповідача з цього питання суд відхиляє і в оцінці правової підстави позову виходить з такого:

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість у відповідності до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Такі кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Наявність між сторонами договірних відносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності лише в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Також слід враховувати, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності (як у випадку відшкодування збитків чи шкоди), оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, відносини між сторонами є кондикційними, а не деліктними.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено і даний факт не заперечується сторонами, що з часу придбання нерухомості відповідач фактично користується по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 землею, що в даний час є двома окремими земельними ділянками з кадастровими номерами площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) та площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028), оскільки на них розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За доводами позивача, відповідач у спірний період з 03.07.2019 по 12.08.2020 не уклав договори оренди землі, або договори про відшкодування збитків на виконання рішень Черкаської міської ради від 13.08.2020, кошти за користування землею не сплачував і при цьому в контексті правовідносин сторін вина відповідача у виниклій ситуації значення не має.

Згідно положень ст. 125, 126 ЗК України у нині чинній редакції право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач доводить, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно та до моменту реєстрації права оренди земельної ділянки у ДР речових прав та їх обтяжень на підставі укладеного договору із органом місцевої влади, відповідач здійснює користування земельними ділянками без належних правових підстав і тому відносини сторін регулюються ст. 1212 ЦК України, з чим погоджується суд.

Відповідач в ході розгляду справи вказував, що між сторонами вже виникли належним чином оформлені відносини по оренді землі, які оформлені договорами оренди з протоколом розбіжностей (а.с. 80-94). На доказ цього в справу подано витяги з Державного реєстру речових прав (а.с. 152,153) з яких вбачається, що права оренди на обидві земельні ділянки зареєстровані за відповідачем 17.11.2020 на підставі договорів оренди землі від 17.09.2020, що по даті знаходиться за межами кінцевого періоду нарахування спірних коштів позивачем.

Відповідач протягом всього спірного періоду користування вказаними земельними ділянками з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості не сплачував до бюджету м. Черкаси орендну плату за землю чи податок на землю, а позивач відповідно не одержував доходи в розмірі орендної плати за користування нею відповідачем. Доказів про протилежне у справу не подано.

Відсутність між сторонами справи у спірний період чинних договірних відносин (щодо оренди чи відшкодування збитків) не є підставою для звільнення відповідача від компенсації позивачу кошів за фактичне використання земельної ділянки в розмірі орендної плати, яку б міг одержати позивач при укладенні договорів оренди.

Незгода відповідача з пунктами 2 рішень Черкаської міської ради від 13.08.2020 щодо укладення договору між сторонами про відшкодування Черкаській міській раді збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельними ділянками не звільняє відповідача від обов`язку сплатити спірні кошти позивачу за весь час фактичного користування земельними ділянками.

Відносини між сторонами, як вже вказав суд, є кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відсутністю правової підстави слід вважати такий перехід майна від однієї особи до іншої (чи утримання чужого майна), який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тому майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як встановлено, що така правова підстава в установленому порядку ніколи не виникала, чи скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №915/411/19, від 21.02.2020 року у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 року у справі №922/2413/19.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав при наявності договірного характеру спірних правовідносин, унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такої обставини у взаємовідносинах сторін за спірний період не встановлено.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача, як з власника об`єктів нерухомого майна, безпідставно збережених ними коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками по вул. Нечуя-Левицького, 55 у м. Черкаси, на яких ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Після придбання нерухомого майна на земельній ділянці, якою користувався попередній власник майна ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" , відповідач не замінив собою вказане ТОВ як попереднього орендаря землі, оскільки договір оренди землі з ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" від 25.11.2005 позивачем було розірвано 01.07.2019 (а.с. 22).

Зі змісту частини 2 статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вже визначився суд, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17).

Отже встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав у спірний період, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, суд дійшов висновку про необхідність застосування до правовідносин сторін саме приписів ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 по справі № 922/323/18).

Розрахунок позовних вимог базується Черкаською міською радою на вихідних даних, що використовуються для обрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, нормативна грошова оцінки якої визначена.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель"). Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка в будь-якому разі не може бути меншою, ніж встановлено п. 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже згідно чинного законодавства України для обрахунку орендної плати слід використовувати лише витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а тому необґрунтованими слід вважати розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах:

- від 23.09.2019 № 4209/0/25-19 (а.с. 25) та від 18.08.2020 № 3472 (а.с. 26), нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5410 га, що розташована в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, 55, кадастровий номер 7110136400:05:002:0025 становить 2562717,00 грн. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, енергетики, зв`язку, оборони та іншого призначення, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних. підсобних, допоміжних, будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- від 23.09.2019 № 4213/0/25-19 (а.с. 27) та від 19.08.2020 № 3485 (а.с. 28),

нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0700 га, що розташована в м. Черкаси по вул. Нечуя-Левицького, 55, кадастровий номер 7110136400:05:002:0028 становить 331590,00 грн. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, енергетики, зв`язку, оборони та іншого призначення, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних. підсобних, допоміжних, будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

У розрахунку стягуваної суми очікуваної плати позивач правильно застосував мінімальну ставку орендної плати за землю – 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам податкового законодавства.

У відповідача заперечень проти математичного розрахунку позовних вимог немає.

Спірні кошти до стягнення позивач нараховує за період з 03.07.2019 (це дата реєстрації припинення у попереднього землекористувача ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд" права оренди земельної ділянки площею 1,3427 га (а.с. 23), з якої було утворено 4 окремі земельні ділянки, двома з яких користується в даний час відповідач.

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 29) заборгованість відповідача за користування двома земельними ділянками по вул. Нечуя-Левицького, 55 в м. Черкаси за період з 03.07.2019 по 12.08.2020 (до часу прийняття рішення Черкаською міською радою про надання в оренду відповідачу ділянок) складає 96 399,11 грн. Про допущену технічну описку в кінцевій даті періоду нарахування спірних коштів позивач вказав у відповіді на відзив (а.с. 119).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 року у справі №922/551/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 17.03.2020 року у справі №917/353/19, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав у відповідності до вимог чинного законодавства, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що дві земельні ділянки, щодо стягнення коштів за користування якими виник спір, були утворені як об`єкт цивільних прав лише в результаті поділу земельної ділянки площею 1,3427 га, якою користувався ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 Укргідроспецбуд".

Згідно наданих у справу відомостей з ДЗК (а.с. 68-69) земельні ділянки по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) та площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028), були зареєстровані за позивачем на праві власності лише 03.03.2020.

У відповідності до положень ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Виходячи з цього суд погоджується із доводами відповідача про те, що реалізація прав позивача, які витікають із вказаних земельних ділянок, формально може відбутися лише після реєстрації за позивачем права власності на неї.

Однак слід врахувати, що земельні ділянки по вул. Нечуя-Левицького, буд. 55 площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) та площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028), якими користується відповідача, були утворені в результаті поділу попередньо вже сформованої більшої за площею земельної ділянки.

Так, судом встановлено і це не заперечується відповідачем, що у кінці 2019 має місце факт поділу (попередньо сформованої) земельної ділянки площею 1,3427 га з кадастровим номером 7110136400:05:002:0002 (яка була в оренді у ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 "Укргідроспецбуд") на 4 окремі земельні ділянки з власними кадастровими номерами і з них 2 земельні ділянки передані в оренду відповідачу.

Отже 4 самостійні земельні ділянки утворилися після поділу загальної земельної ділянки площею 1,3427 га., а не були новосформованими ділянками, права на які раніше не оформлялися.

За наслідками поділу земельної ділянки площею 1,3427 га вона перестала існувати як об`єкт цивільних прав ( ч. 13 ст. 79-1 ЗК України).

Суд погоджується із позивачем, що в даному випадку слід брати до уваги тяглість відносин з користування відповідачем земельними ділянками під належними йому на праві власності об`єктами нерухомості від земельної ділянки площею 1,3427 га з кадастровим номером 7110136400:05:002:0002 до утворених з неї 4 окремих земельних ділянок меншої площі.

В справі маються докази надані самим відповідачем, що 17.03.2015 року між відповідачем та ТОВ "Спеціалізоване управління № 609 "Укргідроспецбуд" було укладено договір про компенсацію витрат зі сплати орендної плати за землю, за умовами якого відповідач компенсує ТОВ-ву витрати зі сплати орендної плати за землю (кадастровий номер 7110136400:05:002:0002) до бюджету пропорційно площі земельної ділянки, на якій розташований Об`єкт в частині земельної ділянки № 4 та № 2 площею 0,611 га за планом розподілу земельної ділянки загальною площею 1,3427 га. (а.с. 55).

Про своє користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:05:002:0002 загальною площею 1,3427 га. (в частині земельної ділянки № 4 та № 2 площею 0,611 га за планом розподілу земельної ділянки) відповідач також інформував Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом від 22.03.2019 (а.с. 59).

Площа ділянок № 2 та № 4 (0,611 га) повністю відповідає сумі площ новоутворених земельних ділянок, якими користується в даний час відповідач за укладеними договорами оренди землі -- 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) + 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028).

Відповідач не заперечив вказаних обставин.

Отже, оскільки належне відповідачу нерухоме майно в даний час знаходиться на сформованих земельних ділянках площею 0,5410 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0025) та площею 0,0700 га (кадастровий номер 7110136400:05:002:0028), які утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:05:002:0002, яка в свою чергу теж попередньо була належним чином сформована як об`єкт цивільних прав, то суд вважає, що відповідач повинен сплачувати за користування землею загальною площею 0,611 га за весь спірний період.

Тому висновок відповідача про не сформованість земельної ділянки у спірний період як об`єкта цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у розмір орендної плати за землю, не ґрунтується на положеннях частини 1 статті 79 Земельного кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач надав докази сплати на користь позивача 38512,89 грн. коштів за користування обома земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 03.03.2020 по 12.08.2020 (а.с. 154-155).

В частині сплачених відповідачем коштів в сумі 38512,89 грн. провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі ст. 231 ГПК України, про що позивачем суду подано заяву (а.с. 174).

За належним розрахунком, розмір заявлених до стягнення коштів становить 96674,26 грн. Однак позивач свої вимоги в цій частині не збільшив і тому суд приймає розрахунок позовних вимог на суму 96 399,11 грн. (а.с. 29).

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належать решта безпідставно утриманих коштів в розмірі 57886,22 грн. (96399,11 - 38512,89) за кондикційними зобов`язаннями на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, то з нього на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради слід стягнути судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком - Сервіс ЛТД" (ідентифікаційний код 38646278, м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, 7 кв. 70) на користь Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542) -- 57886,22 грн. безпідставно утриманих коштів та 2102,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В частині вимог про стягнення 38512,89 грн. провадження у справі закрити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 26 січня 2021

Суддя Н.М. Спаських.