Рішення № 94393503, 13.01.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3074/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП", м.Ізюм Харківської області до Фізичної особи-підприємця Гонтаря Олександра Вікторовича, смт.Васищеве Харківської областіс , Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 , смт.Васищеве Харківської області про стягнення 464 891,12грн за участю представників:

від позивача: Шевченко Д.С., ордер серія ХВ№482-000101 від 24.11.2020

від першого відповідача: Лаєвська М.Л., ордер серія АХ № 1024862 від 18.09.2020

від другого відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гонтаря Олександра Вікторовича (надалі - перший відповідач) та Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - другий відповідач) про стягнення коштів в загальній сумі 464891,12грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.09.2017 з вини водія ОСОБА_1 , який керував належним першому відповідачу транспортним засобом MAN-14.272, д.н. НОМЕР_1 , було пошкоджено транспортний засіб позивача автобус I-VAN, д.н. НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні позивача згідно з договором суборенди транспортних засобів №135 від 09.04.2017. Вартість матеріального збитку завданого автобусу I-VAN, д.н. НОМЕР_2 , склала 368134,39грн. Позивач згідно статей 1172, 1187, 1188 ЦК України просить стягнути суму матеріального збитку в розмірі 268134,39грн., а також 32959,11грн. 3% річних та 63797,62грн. інфляційних збитків з першого відповідача. Крім того, з огляду на положення статей 979, 988, 1194 ЦК України, статей 20, 23, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач просить стягнути з другого відповідача 100000,00грн. страхового відшкодування.

Ухвалою від 19.10.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2020.

Ухвалою від 10.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також відкладено підготовче засідання на 02.12.2020.

10 листопада 2020 року від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив у повному обсязі. Зазначив, що факт вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП не підтверджено належними доказами, що виключає застосування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до чинного законодавства саме ТзДВ "СТ "Домінанта" взяло на себе відповідальність в межах ліміту за полісом по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу в ДТП винною особою. Дане відшкодування шкоди, має бути здійснене ТзДВ "СТ "Домінанта" шляхом виплати страхового відшкодування в разі встановлення настання цивільної відповідальності ОСОБА_1 . Для того, щоб МТСБУ мало підстави для здійснення регламентної виплати позивачу страхова компанія, в якій застрахована відповідальність винуватця ДТП (ТзДВ "СТ "Домінанта") має бути ліквідована шляхом затвердження ліквідаційного балансу. Станом на сьогоднішній день, відсутні будь-які докази того, що ТзДВ "СТ "Домінанта" визнано банкрутом чи ліквідовано. Враховуючи умови п.30.2 ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач має право на відшкодування шкоди в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Однак, позивач не надав доказів вартості автомобіля після ДТП, а тому невірно визначено розмір шкоди. Також, МТСБУ зазначило, що позивач не звертався до нього з відповідною заявою на виплату відшкодування та не надав необхідних для виплати відшкодування документів.

26 листопада 2020 року від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. При цьому, послався на те, що ОСОБА_1 на час ДТП не був його працівником та не перебував з ним у трудових правовідносинах, що виключає застосування частини 1 статті 1172 ЦК України. Натомість, виходячи з приписів частини 2 статті 1187 ЦК України, належним відповідачем є саме ОСОБА_1 , який користувався транспортним засобом на підставі договору підряду, укладеному з першим відповідачем. Позивачем не надано доказів встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки розгляд кримінального провадження №12017220000001227 до даного часу не закінчений, вирок стосовно вказаної особи не ухвалено. Також перший відповідач вказує, що позивач не довів належним чином розмір шкоди, виходячи з положень ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, перший відповідач вважає необґрунтованим застосування положень статті 625 ЦК України, на підставі якої позивачем нараховано 3% річних та інфляційні збитки.

Суд зазначає, що відзив подано першим відповідачем з пропуском встановленого в ухвалі про відкриття провадження у даній справі 15-денного строку.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У відзиві перший відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, у якому зазначив, що пропуск даного строку був викликаний необхідністю звернення до фахівця в галузі права для належної підготовки відзиву. Відповідний договір про надання правової допомоги був укладений з адвокатом лише 20.11.2020, а відзив подано 26.11.2020.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.

Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених першим відповідачем причин пропуску строку, суд вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

У зв`язку з цим, відзив першого відповідача з доданими документами було прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 02.12.2020 судом оголошено перерву до 15.12.2020.

02 грудня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій він не погодився із доводами першого відповідача, що були викладені у його відзиві на позовну заяву. При цьому наголосив на тому, що, незважаючи на укладений між першим відповідачем та ОСОБА_1 договір підряду, між ними факчтино існували саме трудові правовідносини, що підтверджується практикою Верховного Суду. Також, зауважив, що відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах №361/10096/14-ц та №234/16272/15-ц відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи або вироку суду не є підтвердженням відсутності вини у скоєнні ДТП. Крім того, позивач вказав, що розмір збитку було встановлено висновком автотоварознавчого дослідження №19554 від 15.12.2017. Щодо правомірності нарахування 3% річних та суми інфляційних збитків позивач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №686/21962/15-ц. До відповіді на відзив позивачем було подано додаткові докази, а саме: копії полісу №АК/2157529 та обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220000001227, внесеному 25.09.2017 у Єдиний реєстр досудових розслідувань, стосовно ОСОБА_1 , за ч.2 ст.286 КК України.

10 грудня 2020 року від першого відповідача надійшов лист від 07.12.2020, у якому він заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копій судових рішень у справах №426/16825/16-ц та №654/4218/15-ц та відомостей про стан розгляду кримінального провадження №12017220000001227 від 25.09.2017 стосовно ОСОБА_1

14 грудня 2020 року від третьої особи у справі - ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо суті спору, в яких він погодився з позовними вимогами. Зокрема, зазначив, що він працював водієм у ФОП Гонтар О.В., на час ДТП виконував свою трудову функцію водія. Саме ФОП Гонтар О.В. визначав графік роботи для мене, саме він інспектував та перевіряв автомобіль, визначав маршрут, він укладав договори щодо перевезення, приймав замовлення, отримував платню. Вказав, що його обов`язки полягали у тому, щоб керувати рухом автомобіля з дотриманням всіх правил безпеки, здійснювати заправлення паливно-мастильними матеріалами, дотримуватися графіку руху і режиму робочого часу, і часу відпочинку, якій встановлював ФОП Гонтар О.В., здійснювати оперативний зв`язок в разі виникнення непередбачуваних обставин на шляху, усувати несправності автомобіля на шляху при відсутності технічної допомоги, здійснювати охорону вантажу та автомобіля під час стоянки на проміжних та кінцевих пунктах, викликати представників поліції у випадку ДТП. Справність автомобіля перевіряв сам Гонтар О.В . Тому, ОСОБА_1 наполягає на тому, що між ним та ФОП Гонтар О.В. існували трудові відносини.

До вказаних пояснень третьою особою додано його нотаріально посвідчену заяву як свідка, в якій він, окрім наведеного вище, визнав свою вину у скоєнні ДТП, зазначивши при цьому, що він вжив усіх можливих заходів щоб уникнути зіткнення, однак через те, що гальма автомобіля MAN-14.272, яким він керував, не спрацювали, а також через те, що завадив автомобіль ВАЗ 2121, відбулося зіткнення із автобусом I-VAN.

У поясненнях третьої особи міститься клопотання про поновлення строку на їх подання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 не отримував ухвали про відкриття провадження у даній справі, якою було встановлено строк на подання пояснень, а про наявність даної справи дізнався лише після отримання листа з відзивом на позовну заяву.

Суд визнав клопотання третьої особи про поновлення строку на подання пояснень обґрунтованим, оскільки факт неотримання ОСОБА_1 ухвали від 19.10.2020 підтверджується матеріалами справи. Також, суд враховує, що вказані пояснення були подані до суду під час підготовчого провадження.

У зв`язку з цим, пояснення третьої особи були прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

15 грудня 2020 року від позивача надійшли пояснення, в яких він послався на правові висновки Верховного Суду у справах №127/21595/16-ц, №840/3690/18 щодо співідношення договорів підряду та трудових договорів.

У підготовчому засіданні 15.12.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 13.01.2021. Також у даному засіданні було залишено без розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи полісу №АК/2157529 та обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220000001227, які були надані разом із відповіддю на відзив, оскільки дані докази було додано з пропуском строку, встановленого статтею 80 ГПК України, без клопотання про його поновлення.

16 грудня 2020 року позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи полісу №АК/2157529 від 29.10.2016 та обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220000001227. У даному клопотанні позивач просить поновити строк на подання додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи. При цьому позивач вказує на те, що ці документи були відсутні у нього станом на момент подання позову та були отримані лише у відповідь на адвокатські запити.

Дане клопотання позивача було задоволено судом та відповідні документи долучені до матеріалів справи, оскільки вказані позивачем обставини визнано судом поважними.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник першого відповідача у даному засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила позов залишити без задоволення.

Представники другого відповідача та третьої особи у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 13.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

25 вересня 2017 року о 18:15 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів MAN-14.272, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ФОП Гонтар О.В на праві власності відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля ВАЗ-2121 та автобусом I-VAN, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні TOB "Ізюмське АТП" згідно з Договором суборенди транспортних засобів №135 від 09.04.2016, укладеним між TOB "Ізюмське АТП" та ПП "Транс- Сервіс".

Слід зауважити, що хоча позивач у позові і зазначає, що ОСОБА_1 фактично перебував з першим відповідачем у трудових правовідносинах, втім відповідні докази (як-от трудова книжка, наказ щодо прийняття на роботу, відомості про облік третьої особи як найманого працівника ФОП Гонтаря О.В. тощо) в матеріалах справи відсутні. Рішення суду, прийняте в порядку цивільного судочинства щодо встановлення факту наявності трудових правовідносин між вказаними особами на момент ДТП, у справі також відсутнє.

В той же час, в матеріалах справи наявний договір підряду №12/09-1 від 12.09.2017 та додаткова угода №1 від 12.09.2017, з яких вбачається існування між ОСОБА_1 та ФОП Гонтарем О.В. правовідносин щодо надання робіт (послуг) перевезення вантажів у період з 12.09.2017 по 31.10.2017.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 діяв як працівник першого відповідача в межах трудових правовідносин, оскільки він здійснював свою діяльність із застосуванням транспортного засобу на підставі чинного цивільно-правового, а не трудового договору.

За фактом ДТП було відкрите кримінальне провадження №12017220000001227 від 25.09.2017 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України.

На даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220000001227 переданий до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, однак розгляд справи №623/2535/18 ще не закінчено і вирок щодо ОСОБА_1 не ухвалено.

Відповідно до наданого позивачем висновку автотоварознавчого дослідження №19554 від 05.12.2017 вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса I-VAN, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП (25.09.2017) визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження і становить 368134,39грн.

Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу MAN-14.272, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ФОП Гонтар О.В, була застрахована у ТДВ "СТ "Домінанта" згідно полісу №АК/2157529.

Позивач звертався до ТДВ "СТ "Домінанта" щодо здійснення страхової виплати, однак вона не була здійснена.

Посилаючись на те, що вищевказана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з першим відповідачем, позивач згідно статей 1172, 1187, 1188 ЦК України просить стягнути суму матеріального збитку в розмірі 268134,39грн., а також 32959,11грн. 3% річних та 63797,62грн. інфляційних збитків з першого відповідача.

Крім того, з огляду на положення статей 979, 988, 1194 ЦК України, статей 20, 23, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач просить стягнути з другого відповідача 100000,00грн. страхового відшкодування, посилаючись на те, що на даний час ТДВ "СТ "Домінанта" перебуває в стані припинення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також, згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено перелік обов`язків страховика, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Підпунктом 20.3 ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ зобов`язане здійснити регламенту виплату у разі недостатності майна страховика для здійснення виплати страхового відшкодування (п. 41.2.).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (матеріального збитку) необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, позивачу слід довести наявність всіх вищевказаних елементів.

Втім, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП та розмір матеріальної шкоди.

Щодо вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП.

У позові позивач вказує, що вина ОСОБА_1 встановлена автотехнічною експертизою №776/18 від 18.07.2018 та №777/18 від 09.07.2018, що підтверджується висновками обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220000001227.

Проте, відповідні висновки автотехнічної експертизи №776/18 від 18.07.2018 та №777/18 від 09.07.2018 в матеріалах справи відсутні та позивачем не надавалися.

Суд не може прийняти посилання на обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220000001227, оскільки він не має преюдиціального значення для даної справи.

Так, відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, лише відповідний вирок у кримінальній справі або постанова у справі про адміністративне порушення звільняють позивача від обов`язку доказування тих чи інших фактів, зокрема у даному випадку - щодо вини певної особи у скоєнні ДТП.

Суд також не може прийняти як докази такої вини письмові пояснення ОСОБА_1 у його заяві свідка у даній справі №922/3074/20. Так, у вказаних документах, він хоча і визнає себе винним у скоєнні ДТП 25.09.2017, однак при цьому вказує на наявність обставин, які можуть свідчити про відсутність його вини. Зокрема, він посилається на те, що гальма транспортного засобу, яким він керував, не спрацювали, а також на те, що запобіганню ДТП завадив інший автомобіль ВАЗ 2121. При цьому, ним самим було вжито всіх належних заходів щодо уникнення зіткнення.

Разом із тим, у наданому позивачем обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12017220000001227, внесеному 25.09.2017 у Єдиний реєстр досудових розслідувань, стосовно ОСОБА_1 , за ч.2 ст.286 КК України, вказано лише те, що ОСОБА_1 своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та не обрав безпечну дистанцію до них, чим грубо порушив вимоги пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України.

Отже, будь-які посилання на несправні гальма чи дії іншого учасника ДТП - водія автомобіля ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_4 в обвинувальному акті, у тому числі з посиланням на відповідні висновки судових експертиз, не містяться.

Таким чином, з наданих позивачем та третьою особою документів вбачається наявність суперечностей щодо обставин скоєння ДТП та визначення вини ОСОБА_1 , які можуть бути усунуті лише за наслідками розгляду кримінального провадження. За результатами цього розгляду судом буде ухвалено відповідний виправдувальний або обвинувальний вирок, який в силу приписів частини 6 статті 75 ГПК України буде мати преюдиціальне значення для даної справи. Однак до моменту набрання законної сили таким вироком, посилання на наявність вини третьої особи у скоєнні ДТП суд вважає передчасним.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду у справах №361/10096/14-ц та №234/16272/15-ц про те, що відсутність постанов про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи або вироку суду не є підтвердженням відсутності вини у скоєнні ДТП, судом відхиляються, виходячи з наступного.

По-перше, у вказаних справах досліджувалися постанови судів у справах про адміністративні порушення щодо всіх учасників ДТП, в той час як у даній справі №922/3074/20 будь-які постанови у справах про адміністративні порушення відсутні.

По-друге, з рішень у справах №361/10096/14-ц та №234/16272/15-ц вбачається, що обставини вини відповідачів були доведені наявними у цих справах висновками судових експертиз. Однак, як зазначалося вище, у матеріалах даної справи відповідні висновки судових експертів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП відсутні.

Щодо розміру спричиненої відповідачу шкоди внаслідок ДТП.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зокрема, з наданого позивачем Висновку автотоварознавчого дослідження №19554 вбачається, що у даному випадку має місце повне знищення автомобіля, оскільки матеріальний збиток визначений експертом у розмір повної вартості транспортного засобу на момент пошкодження (368134,39грн.)

У зв`язку з цим, з огляду на вищевказану норму ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", власник транспортного засобу має право на отримання суми відшкодування, що дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а не суми повної вартості автобуса станом на час його пошкодження.

Втім вартість транспортного засобу I-VAN, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП експертом не визначена, що унеможливлює встановлення вірного розміру суми шкоди.

Вищезазначене виключає можливість задоволення позову про стягнення шкоди (матеріального збитку) з першого відповідача та відповідного страхового відшкодування з боку другого відповідача.

Крім вищенаведеного, суд вважає за необхідне наголосити, що власником автобусу I-VAN, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 є ПП "ТМ-ВІРА", а не позивач у справі. Позивач є лише суборендатором даного автобусу згідно договору суборенди №135 від 09.04.2016, укладеного з іншим підприємством (орендарем) - ПП "Транс-Сервіс".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем будь-яких витрат, зокрема, на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, суд приходить до висновку, що саме позивачу шкоду внаслідок ДТП спричинено фактично не було. Отже, його права жодним чином не було порушено.

Натомість, така шкода була спричинена власнику транспортного засобу - ПП "ТМ-ВІРА", яке і повинно звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо переходу до позивача права вимоги відповідної суми відшкодування.

З огляду на вищевикладене у задоволенні позовних вимог до першого відповідача про стягнення 268134,39грн. матеріального збитку та про стягнення з другого відповідачів 100000,00грн. страхового відшкодування слід відмовити.

Також, оскільки позовні вимоги про стягнення з першого відповідача 32959,11грн. 3% річних та 63797,62грн. інфляційних збитків є похідними від основної вимог про стягнення суми матеріального збитку (шкоди), у їх задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул.Спортивна, буд.3, код 34978521) до Фізичної особи-підприємця Гонтаря Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_6 ) та Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код 21647131), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), про стягнення 464 891,12грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "25" січня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай