Рішення № 94393345, 19.01.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 Справа № 917/1724/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область,36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область,36015

про стягнення 264 548,55 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Болієр А.П.

Представники учасників справи не з`явились

Обставини справи: 30.10.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення 264 548,55 грн. заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди майна №2021-ЛК від 21.05.2020 року в частині розрахунків за орендні платежі та відшкодування вартості комунальних послуг.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року відкрито провадження у даній справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 01.12.2020 на 09:00 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.2 ст.178 ГПК України).

В підготовчому судовому засіданні 01.12.2020 року суд оголосив перерву до 17.12.2020 року.

В судове засідання 17.12.2020 року представники учасників справи не з`явились.

17.12.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.12.2020 року суд повернув відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи на підставі ст. 170 ГПК України.

17.12.2020 року від позивача до суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 17.12.2020 року суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.01.2021 року.

21.12.2020 року від відповідача до суду по пошті надійшла заява про відкладення розгляду справи призначеної на 17.12.2020 року. Тобто оригінал заяви про відкладення розгляду справи до суду надійшов після проведення судового засідання 17.12.2020 року.

В судове засідання 19.01.2021 року представники учасників справи не з`явились.

19.01.2021 року від позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі на наполягає на їх повному задоволенні.

19.01.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Подана представником відповідача заява обґрунтована неможливістю прибуття представника у судове засідання призначене на 19.01.2021 року в зв`язку з його зайнятістю у цей день на перехресному допиті клієнта у СУ ГУНП Харківської області. До заяви представником позивача додано копію повістки про виклик.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення судового засідання враховуючи наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Також суд приймає до уваги той факт, що строки розгляду справи встановленні чинним ГПК України закінчилися, суд неодноразово відкладав судові засідання, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для задоволення поданих клопотань та відкладення розгляду справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про відкладення розгляду даної справи та вважає можливим розглянути справу у відсутності представників за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

21 травня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (відповідач, орендар) був укладений договір оренди майна № 2021-JIK (арк. с. 9-13, далі договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендодавець передає, а орендар приймає, у відповідності до умов Договору у тимчасове платне користування майно виробничого призначення, до складу якого входять устаткування, інвентар, відкриті виробничі майданчики, розміщені на території ливарного виробництва орендодавця, що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, а саме: виробничий майданчик інженерно-виробничого комплексу площею 2949,5 кв. м.; частину виробничого майданчика інженерно-виробничого комплексу площею 432,0 кв. м.; частину виробничого майданчика інженерно-виробничого комплексу площею 288,0 кв. м, а також інвентар та устаткування, що призначене для функціонування вищенаведеного майна та місця для розміщення транспортних засобів орендаря у кількості 14 одиниць (п. 1.1. договору);

- передача в оренду об`єкта оренди оформлюється актом прийому-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.5. договору);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 20 листопада 2022 року включно (п. 3.1. договору);

- об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі об`єкта оренди, в якому вказується опис технічного стану, кінцевий розмір площі об`єкта оренди, місце розташування об`єкту оренди на плані території. Передача приміщення в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін. Право користування приміщеннями виникає у орендаря з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, з цього моменту починає спливати строк оренди. Нарахування орендної плати, інших платежів передбачених цим договором, та обов`язки орендаря щодо їх сплати виникають з моменту передачі об`єкту оренди за актом прийому-передачі (п. 4.1. договору);

- орендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним договором. Додатково Відповідач здійснює компенсацію вартості комунальних послуг та сплачує вартість експлуатаційних послуг, на підставі виставлених рахунків та показників лічильників від орендодавця (п. 5.1. договору);

- загальний розмір орендної плати за один календарний місяць використання об`єкта оренди становить 74090,00 грн. з ПДВ (п. 5.2. договору);

- розмір орендної плати підлягає індексації; щомісячна орендна плата коригується на індекс інфляції починаючи з шостого місяця оренди на підставі даних органів статистики, окрім останнього місяця оренди, але не може бути меншою ніж орендна плата (п. 5.3. договору);

- орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі у наступному порядку: орендар сплачує перший платіж в розмірі 148140,00 грн. з ПДВ, який складається з орендної плати за користування об`єктом оренди за перший та останній місяць оренди (забезпечувальний платіж) протягом десяти календарних днів з дати підписання цього Договору; наступні платежі здійснюються щомісяця, попередньою оплатою за наступний місяць на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному (п. 5.7. договору);

- у разі відсутності у орендаря рахунку на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат, інших платежів за Договором, за будь-якими причинами, орендар зобов`язаний сплатити зазначені платежі у термін, визначений в Договорі за реквізитами, що зазначені у розділі 15 даного Договору (п. 5.9 договору);

- орендар окрім платежів з оренди, зобов`язаний компенсувати орендодавцю витрати на комунальні послуги якими він користується (електроенергію та водо та теплостачання) згідно даних засобів обліку встановлених на об`єкті оренди, або у разі якщо засоби обліку не працюють, або відсутні то пропорційно площі об`єкту оренди до загальної площі будівлі, шляхом 100% попередньої оплати в розмірі вартості фактичних спожитих послуг за попередній місяць. Орендодавець зобов`язаний надати рахунок орендарю для сплати до 10 числа поточного місяця, а орендар сплатити його протягом 3-х робочих днів (п. 5.11. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкту оренди в орендне користування від 21.05.2020 (арк. с. 13), орендодавець передав, а орендар отримав у строкове платне користування майно виробничого призначення, а саме: виробничий майданчик інженерно-виробничого комплексу площею 2949,5 кв. м.; частину виробничого майданчика інженерно-виробничого комплексу площею 432,0 кв. м.; частину виробничого майданчика інженерно-виробничого комплексу площею 288,0кв. м, місця для розміщення транспортних засобів орендаря у кількості 14 одиниць, а також інвентар та устаткування, що призначене для функціонування вищенаведеного майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2.

За даними позивача, в порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів та комунальних послуг здійснював неналежним чином, а саме: за період з травня 2020 року по вересень 2020 року за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати 240 193,08 грн. та заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 15 862,28 грн. В підтвердження даної заборгованості позивачем надано підписані між сторонами актами виконання робіт (надання послуг) №97 від 27.05.2020 року, №618 від 31.05.2020 року, № 639 від 31.05.2020 року, №134 від 30.06.2020 року, № 739 від 30.06.2020 року, №772 від 30.07.2020 року, №146 від 31.07.2020 року, №158 від 31.07.2020 року, №899 від 31.07.2020 року, №921 від 31.07.2020 року, №169 від 31.08.2020 року, № 180 від 31.08.2020 року,№1038 від 31.08.2020 року, №1073 від 31.08.2020 року, №192 від 29.09.2020 року, №203 від 30.09.2020 року, №1198 від 30.09.2020 року (арк. с. 14-30).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 264 548,55 грн. заборгованості за договором оренди майна № 2021-JIK від 21.05.2020 року, яка складається з: 240 193,08 грн. заборгованості з орендних платежів, 15862,28 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, 6 802,91 грн. пені, 1689,68 грн. 3% річних.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору оренди майна № 2021-JIK від 21.05.2020 року; копію акту приймання-передачі об`єкту оренди в орендне користування від 21.05.2020 року; копії актів виконання робіт (надання послуг) №97 від 27.05.2020 року, №618 від 31.05.2020 року, № 639 від 31.05.2020 року, №134 від 30.06.2020 року, № 739 від 30.06.2020 року, №772 від 30.07.2020 року, №146 від 31.07.2020 року, №158 від 31.07.2020 року, №899 від 31.07.2020 року, №921 від 31.07.2020 року, №169 від 31.08.2020 року, № 180 від 31.08.2020 року,№1038 від 31.08.2020 року, №1073 від 31.08.2020 року, №192 від 29.09.2020 року, №203 від 30.09.2020 року, №1198 від 30.09.2020 року; копію проекту акту звірки; розрахунків заборгованості; копію витягу з ЄДР.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендних платежів за період з травня 2020 року - вересень 2020 року та відшкодування комунальних послуг за період з травня 2020 року - вересень 2020 року здійснював неналежним чином.

Заборгованість відповідача з орендних платежів в сумі 240 193,08 грн. та заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 4072,30 грн. підтверджується підписаними сторонами актами виконання робіт (надання послуг) №97 від 27.05.2020 року, №618 від 31.05.2020 року, № 639 від 31.05.2020 року, №134 від 30.06.2020 року, № 739 від 30.06.2020 року, №772 від 30.07.2020 року, №146 від 31.07.2020 року, №158 від 31.07.2020 року, №899 від 31.07.2020 року, №921 від 31.07.2020 року, №169 від 31.08.2020 року, № 180 від 31.08.2020 року,№1038 від 31.08.2020 року, №1073 від 31.08.2020 року, №192 від 29.09.2020 року, №203 від 30.09.2020 року, №1198 від 30.09.2020 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 240 193,08 грн. заборгованості з орендних платежів та в частині стягнення 4072,30 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 11789,98 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості по оренді та відшкодуванню вартості комунальних платежів до заборгованості за вересень 2020 року позивачем включено комунальні послуги в сумі 11789,98 грн. Однак, при цьому матеріали справи не місять жодних доказів у підтвердження вартості комунальних послуг за вересень 2020 року на суму 11789,98 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 11 789,98 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного та пункту 10.5. договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 6 802,91 грн. пені за період з 01.06.2020 року - 13.10.2020 року та 1689,67 грн. 3% річних за період з 01.06.2020 року - 13.10.2020 року (розрахунок арк. с. 33-36).

Суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені, нарахованих на заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг в сумі 11 789,98 грн., оскільки ці вимоги є похідними від стягнення 11 789,98 грн. ( в задоволенні яких відмовлено з мотивів, наведених вище).

Здійснивши перевірку іншої частини заявлених позивачем до стягнення пені та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню: пеня в сумі 6752,65 грн. та 3% річних в сумі 1677,10 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 240 193,08 грн. заборгованості з орендних платежів,4072,30 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, 6752,65 грн. пені, 1677,10 грн. 3% річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область,36015, ідентифікаційний код 41372742) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область,36014, ідентифікаційний код 00110792) 240 193,08 грн. заборгованості з орендних платежів, 4072,30 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, 6752,65 грн. пені, 1677,10 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 3790,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 25.01.2021 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Тимощенко