Рішення № 94392268, 13.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 915/280/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242),

до відповідача: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

про: стягнення коштів в сумі 9985,97 грн,-

в с т а н о в и в:

12.03.2020 Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Миколаївської міської ради кошти в сумі 9985,97 грн, з яких: 8375,76 грн – вартість поставленої в опалювальних сезонах 2016-2017, 2017-2018 років теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, буд.45; нараховані 1098,90 грн - інфляційні втрати та 511,31 грн – 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст.ст.11, 322, 509, 526, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 24 Закону України “Про теплопостачання”, ст.ст.1, 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” обґрунтовані тим, що в опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 32,39 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення. Вказане приміщення знаходиться у власності територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та з 20.02.2017 було вільне й в орендне користування не передано.

За період з березня 2017 року по квітень 2018 року до такого нежитлового приміщення поставлено теплової енергії на суму 8375,76 грн, за яку відповідач не розрахувався.

Враховуючи положення чинного законодавства, позивач стверджує, що саме відповідач, як власник, повинен здійснювати витрати на утримання спірного нежитлового приміщення та здійснювати оплату поставленої до нього теплової енергії за період з березня 2017 року по квітень 2018 року.

Ухвалою суду від 16.03.2020 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Також зазначено, що відповідач має право в строк, визначений п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ от 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Позивач має право в 5-денний строк від дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з дотриманням правил, встановлених статтею 166, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач має право в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з дотриманням правил, встановлених статтею 167, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.05.2020, заперечував проти задоволення позовних вимог та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки в спірний період кожна з частин нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; використовувались різними орендарями за відповідними договорами оренди: 1) частина приміщень 154,49 кв.м використовувалась Ленінським районним відділом Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області за договором №7595 від 23.02.2015 та в подальшому Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області за договором №7703 від 29.12.2016; 2) частина приміщень 90,01 кв.м використовувалась Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за договором №7719 від 05.04.2017 та в подальшому Державною установою “Центр пробації” за договором №7800 від 01.09.2018; 3) частина приміщень 45,49 кв.м використовувалась Управлінням державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області за договором №7594 від 23.02.2015; 4) частина приміщень 32,39 кв.м використовувалась Державною міграційною службою України в Миколаївській області за договором №7600 від 16.03.2015; а також те, що умовами зазначених договорів оренди було передбачено обов`язок орендарів укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, газ, каналізація, тепло- та енергопостачання) та здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

До того ж, відповідач стверджував, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в спірному нежитловому приміщенні та взагалі не підтверджено наявності системи опалення.

11.06.2020 позивачем надано до суду копії відповідних договорів оренди нежитлових приміщень.

Оскільки в процесі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду, зокрема з поданого відзиву, а також наданих сторонами документів, стало відомо про наявність додаткових обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню, що свідчить про те, що обсяг доказів може бути значно більшим, ніж це вбачалося на момент відкриття судом провадження у справі, суд ухвалою від 15.06.2020 призначив дану справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почав у справі підготовче провадження і призначив підготовче засідання на 01.07.2020.

01.07.2020 судом відкладалось підготовче засідання на 29.07.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 29.07.2020 судом відкладено розгляд справи на 28.08.2020. Запропоновано позивачу надати суду розрахунок позовних вимог з зазначенням в ньому періодів нарахування не по місяцям, а по дням, коли постачання теплової енергії до таких приміщень здійснювалось в той час, коли вони не перебували в користуванні орендарів. Явку повноважних представників сторін в судове засідання визнано обов`язковою.

28.08.2020 та 25.09.2020 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 25.09.2020 та 26.10.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

Позивач у письмових поясненнях, які надійшли до суду 28.09.2020, зазначає, що нежитлове приміщення площею 32,39 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; було вільне з 20.02.2017 у зв`язку з достроковим розірванням 20.02.2017 договору оренди №7600 від 16.03.2015 укладеного з Державною міграційною службою України та поверненням орендарем за актом приймання-передавання 20.02.2017 таких приміщень орендодавцю, що підтверджується листом Виконкому Миколаївської міської ради №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017.

До того ж, позивач вказує, що спірні приміщення в подальше орендне користування відповідачем не передано, а тому стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до спірних приміщень здійснюється за період з 20.02.2017 по 04.04.2018, тобто коли такі приміщення не перебували в користуванні орендарів.

Позивач наполягає на тому, що відсутність письмово укладеного договору про теплопостачання між сторонами не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі, а обов`язок сплати вартості теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією.

Позивач стверджує, що в опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років він здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 32,39 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення вказаного будинку, який має єдину систему опалення з одним інженерним вводом та комерційним вузлом обліку теплової енергії №101296.01, який прийнято на абонентський облік теплопостачальною організацією та використовується для розрахунків за спожиту теплову енергію. Обмеження або припинення постачання теплової енергії у спірних нежитлових приміщеннях заборонено, оскільки у будинку існує єдина система опалення та розподіл теплової енергії здійснюється пропорційно загальній площі всього будинку.

26.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено розгляд справи на 30.11.2020.

Ухвалою суду від 30.11.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2020.

21.12.2020 судом відкладено розгляд справи на 13.01.2021 в зв`язку з неявкою сторін.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 13.01.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін в судове засідання 13.01.2021 не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 13.01.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У відповідності з метою і предметом діяльності, встановлених в статуті підприємства (а.с.53-56), ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва.

В опалювальних сезонах 2016 - 2017, 2017 - 2018 років, а саме з 20.10.2016 по 31.03.2017 та з 25.10.2017 по 04.04.2018, позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №2271 від 15.10.2016, №2574 від 31.03.2017, №5969 від 15.10.2017, №8784 від 31.03.2018 (а.с.14-17) та відомостями споживання теплової енергії (а.с.23-32).

Рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №1002 від 11.11.2016 (а.с.97) нежитловим приміщенням по вул.11 Поздовжній, буд.45 площею 244,5 кв.м надано нову адресу: вул.11 Поздовжня, буд.45/2.

Миколаївська міська рада є власником нежитлових приміщень площею 244,5 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45/2; що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 02.04.2020 (а.с.68-71).

З листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради №8797/10.01-07/20-2 від 26.03.2020 (а.с.89) вбачається, що й спірні нежитлові приміщення площею 32,39 кв.м є частиною нежитлових приміщень площею 244,5 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45/2; які за договором оренди №7600 від 16.03.2015 з дати укладання договору до 20.02.2017 використовувались Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області, який 20.02.2017 розірвано, а приміщення за актом повернуто орендодавцю. Відповідно до даних технічного паспорту від 21.11.2016 вид опалення – центральне.

Вказані обставини підтверджуються й копіями договору оренди №7600 від 16.03.2015 укладеного з Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області, договору від 20.02.2017 про припинення договору оренди №7600 від 16.03.2015 та акту приймання-передавання 20.02.2017 таких приміщень орендодавцю – Миколаївській міській раді (а.с.128-131,135,136).

З листа Виконкому Миколаївської міської ради №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 (а.с.36,37) вбачається, що спірні нежитлові приміщення площею 32,39 кв.м вільні з 21.02.2017 і в подальше орендне користування відповідачем не передані.

Позивач вказує, а відповідач підтверджує, що між ними договір на постачання теплової енергії не укладався.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8375,76 грн вартості поставленої в період з 20.02.2017 (розірвання договору оренди) по 31.03.2017 (наряд на відключення будинку від централізованої системи опалення №2574 від 31.03.2017 в зв`язку з закінченням опалювального сезону) та з 25.10.2017 (наряд на підключення будинку до централізованої системи опалення №5969 від 15.10.2017 в зв`язку з початком опалювального сезону) по 04.04.2018 (наряд на відключення будинку від централізованої системи опалення №8784 від 31.03.2018 в зв`язку з закінченням опалювального сезону) теплової енергії до нежитлового приміщення площею 32,39 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45/2.

При обрахунку вартості спожитої без договору теплової енергії позивач керувався тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), встановленими для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1398 та №1543 від 30.04.2015, з урахуванням змін внесених до них постановами №1757 та №1762 від 29.09.2016, №2126 та №2127 від 02.12.2016, №2439 та №2440 від 29.12.2016, та наказами по ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” №414 від 29.09.2016, №528 від 07.12.2016, №587 від 30.12.2016, №17 від 13.01.2017 (а.с.46-51).

Позивач в період з березня 2017 року по квітень 2018 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.15 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.18-22), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.33-45).

Зазначені у рахунках обсяги споживання теплової енергії підтверджують відомості споживання теплової енергії (а.с.23-32).

Надані позивачем докази підтверджують кількість та вартість спожитої відповідачем теплової енергії.

На дату подання позову, вартість спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 8375,76 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про теплопостачання” балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про теплопостачання” одним з обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п.3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладався договір на постачання теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень площею 32,39 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45/2.

Однак, з аналізу положень Правил користування тепловою енергією, зокрема пункту 44, вбачається, що термін “споживач” застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).

Як вбачається з матеріалів справи, в опалювальні сезони 2016 - 2017, 2017 - 2018 років, а саме з 20.10.2016 по 31.03.2017 та з 25.10.2017 по 04.04.2018, позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №2271 від 15.10.2016, №2574 від 31.03.2017, №5969 від 15.10.2017, №8784 від 31.03.2018 (а.с.14-17).

Факт постачання теплової енергії підтверджується також наявними в матеріалах справи відомостями щодо споживання теплової енергії по вузлу обліку 101296.01 (а.с.23-32).

Таким чином, позивачем доведено, що за період з 20.10.2016 по 31.03.2017 та з 25.10.2017 по 04.04.2018 позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 8375,76 грн.

Отже, обов`язок відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії виникає з самого факту споживання теплової енергії, що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення.

Заперечення відповідача щодо відсутності його обов`язку оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах, оскільки відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово–комунальних послуг, повинні ґрунтуватись на договорі про надання житлово–комунальних послуг укладеного на основі типового договору, а обов`язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово–комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов`язку підготувати договір на надання житлово–комунальних послуг та надати його на підписання споживачу, судом відхиляються. Слід зазначити, що відповідач мав право відмовитись від отримання послуг позивача та прийняти необхідні міри щодо відключення нежитлового приміщення від системи теплопостачання.

Суду не надано доказів того, що нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня, буд.45; відключені від внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

У зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 8375,76 грн за період з 20.10.2016 по 31.03.2017 та з 25.10.2017 по 04.04.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ч.2 ст.530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в період з березня 2017 року по квітень 2018 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.15 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.18-22), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.33-45).

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 01.05.2017 по 31.12.2019 по кожному окремому зобов`язанню (кожному окремому рахунку) в загальній сумі 1098,90 грн та 3% річних за період з 24.04.2017 по 24.01.2020 по кожному окремому зобов`язанню (кожному окремому рахунку) в загальній сумі 511,31 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242) 8375,76 грн основного боргу, 1098,90 грн збитків від інфляції, 511,31 грн – 3% річних та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 25.01.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва