Рішення № 94392038, 14.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021Справа № 910/10865/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору оренди,

Представники:

від позивача: Іванов О.В.;

від відповідача: Подоляк Р.Ю.;

третя особа: Грицаєнко Р.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до запису від 22.11.2002 № 75-6-00036 у книзі записів державної реєстрації договорів, предметом оренди за яким є земельна ділянка загальною площею 0,1464 га за кадастровим номером 8000000000:75:214:0029.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 12.03.2011 позивач не проводить забудову земельної ділянки, площею 0,1464 га за кадастровим номером 8000000000:75:214:0029, та не використовує її через завершення будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований за адресою: вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва. Вказана земельна ділянка була передана позивачу в оренду за Договором оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 22.11.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за номером 2283, який позивач просить суд розірвати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за номером 2283 від 31.10.2002 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 22.11.2002 за номером 75-6-00036 у книзі записів державної реєстрації договорів. Стягнуто з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18, літ. В; ідентифікаційний код: 22927619) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі № 910/10865/19 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі № 910/10865/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

12.08.2020 матеріали справи № 910/10865/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2019 прийнято справу № 910/10865/19 до свого провадження суддею Щербаковим С.О. Розгляд справи № 910/10865/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

28.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що починаючи з 12.03.2011 позивач не проводить забудову переданої в оренду земельної ділянки та не використовує її через завершення будівництва об`єкту, та починаючи з 27.05.2011 позивач у жодний інший спосіб не використовує земельну ділянку, не обслуговує її та не володіє збудованими ним об`єктами, у зв`язку з чим, на думку позивача наявні підстави для розірвання договору.

07.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що земельна ділянка була передана в оренду для експлуатації та обслуговування житлового будинку та згідно п. 7.1. договору зведення будівель і споруд без зміни цільового призначення земельної ділянки відбувається лише за згодою орендодавця, проте позивачем не надано доказів отримання такої згоди від Київської міської ради.

08.09.2020 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких вказує, що земельна ділянка надана в користування позивачу строком на 25 років для експлуатації та обслуговування житлового будинку, при цьому сторони погодили умови користування земельною ділянкою незалежно від проведення реконструкції чи нового будівництва (за згодою орендодавця) житлового будинку; договір не містить положень, що земельна ділянка надана у користування лише під будівництво житлового будинку.

У судовому засіданні 01.10.2020 оголошено перерву до 29.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10865/19 призначено на 26.11.2020.

У судовому засіданні 26.11.2020 оголошено перерву до 14.01.2021.

03.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.03.2006 № 570 було дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" здійснювати будівництво житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва.

04.01.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав додаткові пояснення, в яких вважає безпідставними твердження позивача стосовно того, що договір укладений для потреб будівництва та до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі».

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи також заперечив проти задоволення позовних вимог та надав додаткові пояснення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.1999 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Владник» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві власності житловий будинок під номером 9, по вул. Івана Крамського в місті Києві.

Вказаний жилий будинок загальною площею без урахування балконів 385 кв.м., жилою площею 263,3 кв.м.

25.08.1999 Товариством з обмеженою відповідальністю «Владник» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" складено та підписано акт прийому-передачі житлового будинку під номером 9 по вул. Івана Крамського в місті Києві.

31.10.2002 року на підставі рішення Київської міської ради №119/119 від 11.07.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 2283 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів 22.11.2002 № 75-6-00036, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місцерозташування - вулиця Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва;

- розмір - 0,1464 га;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування житлового будинку;

- кадастровий номер - 8000000000:75:214:0029 для експлуатації та обслуговування житлового будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, орендар має право, зокрема за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно п. 7.2. договору, орендар зобов`язаний, зокрема у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва.

Пунктом 13 договору передбачено, що дія цього договору припиняється у випадках, зокрема дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на момент звернення до суду з вказаним позовом земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:214:0029 забудована житловим будинком на підставі проектної документації, що була розроблена та затверджена у передбачений законодавством спосіб, будинок переданий на баланс та обслуговування експлуатуючій організації та не використовується позивачем, у зв`язку з чим, на думку позивача, договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у даній справі та передаючи справу № 910/10865/19 на новий розгляд, зазначив, що судами не встановлювалося дійсне волевиявлення орендодавця щодо спірної земельної ділянки, зокрема не досліджувалися всі докази, наявні в матеріалах справи, а саме: пункт 7.2 договору оренди від 31.10.2002 відповідно до якого орендар, зокрема, має право за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки; договорів оренди земельних ділянок від 20.04.2005 відповідно до яких позивачу надано у користування земельні ділянки для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку із будівництвом житлового будинку на вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.03.2006 № 570 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" дозволу на проєктування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі. Судами також не встановлювалось питання чи дійсно передача будівлі на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" свідчить про те, що позивач з моменту укладення договору від 10.05.2011 № 02/20110510/Кр не користується спірною земельною ділянкою. Крім того, судами не надано оцінки Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявній у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 05.08.2020 у справі № 910/10865/19, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначено судом вище, з умовам договору оренди земельної ділянки від 31.10.2002 відповідач передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місцерозташування - вулиця Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва;

- розмір - 0,1464 га;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування житлового будинку;

- кадастровий номер - 8000000000:75:214:0029 для експлуатації та обслуговування житлового будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Крім того, 20.04.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 303, відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення Київської місткої ради від 23.12.2004 за № 916/2326 «Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва» за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва;

- розмір - 347 кв.м.;

- цільове призначення - для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку;

- кадастровий номер - 8000000000:75:214:0031.

Також, 20.04.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 304, відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення Київської місткої ради від 23.12.2004 за № 916/2326 «Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтинговий центр «Трансстрой» для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва» за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва;

- розмір - 523 кв.м.;

- цільове призначення - для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку;

- кадастровий номер - 8000000000:75:214:0008.

З матеріалів справи також вбачається, що розпорядженням Київської міської ради № 570 від 29.03.2006 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" дозволу на проєктування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі» було надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" здійснити проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі, за умови виконання п. 2 цього розпорядження.

Проектування та будівництво здійснити на земельних ділянках, які надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" згідно п. 7 рішення Київської міської ради від 11.07.2002 № 119/119 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» та право користування якою посвідчене договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 22.11.2002 за № 75-6-00036, а також згідно з рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 916/2326 «Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва» та право користування якими посвідчене договорами оренди земельних ділянок, зареєстрованими 29.04.2005 за № 75-6-00196 і № 75-6-00197.

В подальшому, 11.02.2011 було складено та підписано Акт готовності об`єкта до експлуатації. Під об`єктом слід розуміти житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва.

12.03.2011, на підставі підписаного Акта готовності об`єкта до експлуатації від 11.02.2011, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було видано Сертифікат відповідності № КВ 000741, яким було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджує його готовність до експлуатації.

10.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (виконавець) укладено договір на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва № 02/20110510/Кр (далі - договір № 02/20110510/Кр), за умовами якого замовник (позивач) передає, а виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт») приймає безоплатно на баланс в повне господарче відання, для утримання та експлуатаційного обслуговування житловий та нежитловий фонд і прибудинкову територію з підземним паркінгом з усіма внутрішньобудинковими мережами (в т. ч. електропостачання, водопостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газопостачання тощо) у складі житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста Києва (далі - житловий комплекс) згідно Актів приймання-передачі.

Мета договору - забезпечення кваліфікованого утримання, ремонту та технічного експлуатаційного обслуговування будинків, їх інженерного обладнання, внутрішньобудинкових систем (мереж), належного санітарного стану їх прибулинкових територій, паркінгу, організацій збирання коштів від споживачів за надані житлово-комунальні послуги (п. 1.2. договору).

27.05.2011 між сторонами договору № 02/20110510/Кр було складено та підписано Акт приймання-передачі житлового будинку за адресою: м. Київ, І. Крамського, 9 з балансу на баланс для обслуговування та експлуатації.

17.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 17-07/19-1 про дострокове припинення договору оренди, в якій зазначив про те, що після закінчення будівництва та прийняття об`єкта нерухомості в експлуатацію виникає право на дострокове припинення дії договору.

Отже, позивач вважає, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:214:0029 забудована житловим будинком на підставі проектної документації, що була розроблена та затверджена у передбачений законодавством спосіб, будинок переданий на баланс та обслуговування експлуатуючій організації та не використовується позивачем, наявні підстави розірвати договір оренди земельної ділянки укладений позивачем з відповідачем.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповіднодо ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Суд зазначає, що у договорі оренди від 31.10.2002 чітко визначено, що земельна ділянка надається ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" для експлуатації та обслуговування житлового будинку.

При цьому, відповідно до п. 7.1. договору оренди від 31.10.2002, позивачу надано право за згодою орендодавця (відповідача) у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди, проте без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Разом з тим, суд зазначає, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Так, 10.05.2011 позивачем, на підставі договору № 02/20110510/Кр були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» безоплатно на баланс в повне господарче відання, для утримання та експлуатаційного обслуговування житловий та нежитловий фонд і прибудинкову територію з підземним паркінгом з усіма внутрішньобудинковими мережами у складі житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва.

Факт передачі житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва на баланс Товариству з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» підтверджується відповідним актом приймання-передачі житлового будинку на баланс від 27.05.2011.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4-7 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Проте, відповідно до термінів та визначень, що використовуються в договорі № 02/20110510/Кр власником житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой", якому належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» є балансоутримувачем житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва, який за договором № 02/20110510/Кр з власником, тобто з ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Суд зазначає, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що з власності позивача вибули всі житлові та нежитлові приміщення житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва, оскільки з наданих позивачем інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженнчя об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна лише вбачається набуття права власності на окремі квартири фізичними особами.

Таким чином, передача будівлі на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" та відчуження окремих квартир не свідчить про те, що з власності позивача вибули всі житлові та нежитлові приміщення житлово-офісного комплексу, розташованого на орендованій земельній ділянці, як і не свідчить про те, що позивач з моменту укладення договору від 10.05.2011 № 02/20110510/Кр не користується спірною земельною ділянкою, враховуючи що у самому договорі від 10.05.2011 № 02/20110510/Кр зазначено, що ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" є власником житлового комплексу.

При цьому, пунктом 13 договору оренди від 31.10.2002 визначено, що дія цього договору припиняється у випадках:

- закінчення терміну, на який укладено цей договір;

- одержання орендарем земельної ділянки у власність;

- дострокового розірвання цього договору за згодою сторін;

- примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Суд зазначає, що за змістом договору оренди від 31.10.2002, земельна ділянка надана в користування позивачу строком на 25 років для експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 в Святошинському районі м. Києва, при цьому з договору вбачається, що сторони погодили умови користування земельною ділянкою незалежно від проведення реконструкції чи нового будівництва (за згодою орендодавця) житлового будинку; передбачили порядок реалізації прав та обов`язків, договір не містить положень, що земельна ділянка надана у користування лише під будівництво житлового будинку.

З огляду на наведене, враховуючи умови договору, а також те, що за змістом договору будівництво нового житлового будинку не є підставою для припинення договору, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Між тим, суд також вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" до Київської міської ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва, у зв`язку з укладенням ТОВ "Столичний комфорт" договору на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва № 02/20110510/Кр від 10.05.2011 з позивачем.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для розірвання договору, враховуючи що земельна ділянка надана в користування позивачу для експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 в Святошинському районі м. Києва з правом за згодою орендодавця зводити будівлі і споруди на земельній ділянці без зміни цільового призначення такої земельної ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що з власності позивача вибули всі житлові та нежитлові приміщення житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: по вул. І. Крамського, 9, у Святошинському районі міста м. Києва.

Крім того, суд зазначає, що в момент укладення договору оренди земельної ділянки від 31.10.2002 сторонами вказаного договору було передбачено можливість зведення нової будівлі, при цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач мав передбачити ту обставину, що відбудеться продаж житлових та нежитлових приміщень у новозведеній будівлі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" до Київської міської ради про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають.

Судом також враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про пропуск позивачем строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовив позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і, відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, витрати, понесені Київською міською радою по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 та за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/10865/19 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18, літ. В; ідентифікаційний код - 22927619) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд 36; ідентифікаційний код - 22883141) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 25.01.2021

Суддя С. О. Щербаков