Рішення № 94391918, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021Справа № 910/11629/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

про стягнення 62 088,38 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пушкарь О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 62 088,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, спричинених внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.09.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості на виконання ухвали суду від 30.08.2019.

20.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

26.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

30.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 cуд вирішив розглядати справу №910/11629/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання на 21.10.2019.

В судове засідання 21.10.2019 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 підготовче засідання відкладено на 06.11.2019.

28.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без присутності його представника.

06.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

Підготовче засідання 06.11.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

З огляду на вихід судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, ухвалою від 14.11.2019 підготовче засідання у справі № 910/11629/19 призначено на 02.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про призначення автотоварознавчої експертизи у справі № 910/11629/19 повернуто відповідачу без розгляду.

15.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про витребування доказів у справі № 910/11629/19 повернуто відповідачу без розгляду.

22.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

У підготовче засідання 02.12.2019 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 клопотання ПрАТ "АСК "ОМЕГА" про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі №910/11629/19 до отримання судового експертного висновку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 поновлено провадження у справі № 910/11629/19, погоджено строк виконання судової експертизи у справі № 910/11629/19 понад два місяці, задоволено клопотання експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи № 2992/20-24 у справі №910/11629/19, провадження у справі № 910/11629/19 зупинено.

26.11.2020 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшли матеріали справи № 910/11629/19 разом з висновком експерта № 2992/20-54 від 27.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 21.12.2020.

18.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В підготовче засідання 21.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11629/19 до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

В судове засідання 20.01.2021 з`явився представник відповідача, який надав пояснення по суті спору.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, 18.12.2020 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Зважаючи на клопотання позивача та оскільки його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 між АТ «Просто-страхування» (страховик) та ТОВ «ВДС Інвест» (страхувальник) укладено договір № 1801203 серії PKS «Просто-Каско Плюс», застрахованим транспортним засобом за яким значиться «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

26.12.2018 в смт Козин Обухівського району Київської області по вул. Старокиївській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим постановою Обухівського районного суду Київської області від 25.01.2019 у справі №372/41/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

26.12.2018 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до Звіту № 133894 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ФОП Каретою О.Є. 18.04.2019, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, та вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 62 088,38 грн.

Згідно з рахунком на оплату № АС-00000204 від 18.01.2019, виставленим ФОП Кушнарьовим В.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена у розмірі 62 979,49 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 223.01.2019 страховиком складено страховий акт № 133894, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 62 979,49 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 62 979,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1391 від 23.01.2019.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4835428 (франшиза - 0, ліміт за шкоду по майну - 100 000,00 грн).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 62 088,38 грн.

Відповідач в свою чергу щодо вказаного обсягу відшкодування заперечував, посилаючись на необхідність вирахування коефіцієнта фізичного зносу на запчастини, що замінюються, оскільки відповідно до даних програми «Аудатекс» автомобіль «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , раніше піддавався ремонту. За розрахунком відповідача, розмір страхового відшкодування становить 47 391,89 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена постановою Обухівського районного суду Київської області від 25.01.2019 у справі №372/41/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ураховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № АМ/4835428.

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

При цьому, відповідно до пункті 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Оскільки саме питання необхідності вирахування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , було спірним між сторонами в ході розгляду цього спору, суд призначив автотоварознавчу експертизу, доручив її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед судовим експертом поставлено такі питання: Визначити коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Toyota COROLLA" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка відбулась 26.12.2018 в смт Козин Обухівського району Київської області, за участю транспортних засобів марки/моделі "Toyota COROLLA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та "MAZDA 3", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Який розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу марки/моделі "Toyota COROLLA" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП, яка відбулась 26.12.2018 в смт Козин Обухівського району Київської області, за участю транспортних засобів марки/моделі "Toyota COROLLA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та "MAZDA 3", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ?

Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2992/20-54 від 27.10.2020 встановлено таке: коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка відбулась 26.12.2018 в смт Козин Обухівського району Київської області, за участю транспортних засобів марки/моделі «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_4 , дорівнював 0,37; розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП, яка відбулась 26.12.2018 в смт Козин Обухівського району Київської області, за участю транспортних засобів марки/моделі «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_4 складав 42 937,61 грн.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких підстав суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2992/20-54 від 27.10.2020, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/11629/19, який були попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок судової експертизи обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.

Отже, при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, визначеного у висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2992/20-54 від 27.10.2020.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4835428 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 42 937,61 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 23, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Перелік страхових справ визначений сторонами у реєстрі справ, що є додатком до Договору про надання правової допомоги № 1 від 03.06.2019.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 27.06.2019 (Додаток № 1.14), загальною вартістю 5 000,00 грн, акт виконаних робі від 27.06.2019 (Додаток № 2), платіжне доручення від 13.08.2019 № 14445.

Відповідач в свою чергу просив відмовити у задоволенні вказаних вимог про стягнення правової допомоги, оскільки ці вимоги не підтверджені належними доказами, не є спів розмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову.

Розглянувши вказані доводи відповідача, дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, за висновком суду, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.

Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (вул. Дмитрівська, 48-Г, літера А, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 42 937,61 грн, судовий збір у розмірі 1 328,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 457,78 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.01.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко